Справа №11 а-1002, 2009р. Головуючий в 1 -й інстанції
Категорія: ст. ст. 186 ч.4; 2064.1; Таранцов С. П.
386 КК України. Доповідач - Черства Є.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року вересня місяця «11» дня
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Годун В.А.
Суддів: Черствої Є.О., Заіченка В.Л.
з участю прокурора - Дмитрука С. С.
засудженого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у судовому розгляді справи; засудженого ОСОБА_2 на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від «12» травня 2009 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий, -засуджений за ст. 206 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі. Згідно ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік; за ст. 386 КК України - до штрафу у сумі 3400 грн.. У відповідності із ст. 72 ч.3 КК України, призначені покарання виконувати самостійно.
За ст. 186 ч.4 КК України - ОСОБА_2 виправданий. Запобіжний захід - підписка про невиїзд.
Вирішене питання щодо речових доказів.
ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він, 16 липня 2007 року ввечері, знаходячись у салоні автомобіля марки Chrysier300C номерний знак НОМЕР_1, поблизу будинку культури у м. Каховка Херсонської області, під час розмови з членом фермерського господарства «Віта» ОСОБА_3 та головою фермерського господарства «Віта» ОСОБА_4, погрожуючи насильством ОСОБА_3, а саме позбавленням свободи шляхом втручання в діяльність правоохоронних органів, висунув протиправну вимогу припинити займатися господарською діяльністю, яка виразилась в вимозі передати право власності на ФГ «Віта» шляхом зміни голови ФГ «Віта» з ОСОБА_4 на ОСОБА_5
Він же, ОСОБА_2 26 грудня 2007 року, вдень, знаходячись в будинку АДРЕСА_1, примушував свідка по кримінальній справі №660124-07, що знаходилась в провадженні Каховської міжрайонної прокуратури, ОСОБА_4 до відмови від дачі показів та до дачі завідомо неправдивих показів, а саме ОСОБА_4 повинна відмовитися від своїх раніше даних показів відносно ОСОБА_2, при цьому ОСОБА_2 завдав ОСОБА_4 удари руками по обличчю, завдавши їй, згідно висновків судово-медичної експертизи -легкі тілесні ушкодження.
Він же, ОСОБА_2, обвинувачується органами досудового слідства в тому, що переслідуючи мету на протиправне заволодіння майном фермерського господарства «Віта», із застосуванням психічного насильства, яке виразилось в залякуванні голови ФГ «Віта» ОСОБА_4, організував відвантаження та вивезення чужого майна, яке знаходилось в складах на території фермерського господарства «Віта» в с Семенівка Каховського району Херсонської області, відкрито заволодів 21 червня 2007 року зерном ячменя вагою 119 тон вартістю 110598, 6 гривень, а 28 червня 2007 року зерном пшениці вагою 6, 723 тон, вартістю 6723 гривни, спричинивши ФГ «Віта» матеріальні збитки на загальну суму 117321, 6 гривень, що є великим розміром.
В апеляціях:
• - прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції вказує на незаконність вироку. Вважає, що у ході досудового слідства були здобуті незаперечні докази скоєння ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст. 186 ч.4 КК України, однак суд не дав їм належної оцінки і безпідставно виправдав ОСОБА_2 за цією статтею, порушив вимоги КПК України, допустив суттєву неповноту, однобічність та необ'єктивність судового розгляду справи, мотивуючи свої апеляційні вимоги на доказах, які були добуті як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні. Просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з порушенням судом вимог кримінального та кримінально-процесуального закону України та у зв'язку із м'якістю призначеного засудженому покарання, а справу повернути до суду на новий судовий розгляд;
• - засуджений ОСОБА_2 вважає винесений щодо нього вирок суду першої інстанції неправомірним, оскільки суд невірно з'ясував обставини, які мають значення у справі, і приводить свої доводи про те, що він був незаконно виключений із членів ФГ «Віта» після переходу на державну службу; 16 липня 2007 року при розмові в салоні своєї автомашини з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вважав себе членом ФГ «Віта», і не висував до останніх будь-яких протиправних вимог, діяв в інтересах фермерського господарства; з питання позбавлення волі ОСОБА_3 шляхом втручання в діяльність правоохоронних органів суд також, вважає, не в повній мірі з'ясував обставини справи, бо його син ОСОБА_6 з іншою особою шахрайським шляхом привласнив 150 тис. грн., і він запросив до свого робочого кабінету слідчих для складання протоколу про крадіжку, сина ОСОБА_3 та двох осіб-вірменів, та на протязі трьох годин вирішували питання, чи притягати ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, чи повернути борг донецьким бізнесменам за власні кошти. А коли ОСОБА_3 був замішаний у використанні праці найманих працівників із Закарпаття, яким за роботу не виплатили гроші, знову звернувся до правоохоронних органів з заявою про притягнення сина ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності. Те, що він вчинив, вважає виховною роботою, і він допомагав правоохоронним органам в додержанні законності та збереження спокою громадян, незалежно від родинних зв'язків. А ОСОБА_4 він не примушував до відмови від дачі показань або дачі завідомо неправдивих показань; він не бив ОСОБА_4, тілесні ушкодження у неї з'явилися після того, як її збила з ніг собака. Просить вирок скасувати, а кримінальну справу щодо нього закрити за відсутністю складу злочину по ст. ст. 206ч.1; 386 КК України.
Вислухавши суддю-доповідача по справі, думку прокурора, який вважає апеляцію прокурора підлягаючою задоволенню, апеляцію засудженого ОСОБА_2 - не підлягаючою задоволенню; засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, прохав її задовольнити, і прохав апеляцію прокурора залишити без задоволення, а в останньому слові просив його виправдати, а справу закрити щодо нього, бо він злочинів, які йому інкриміновані, не скоював; з його родинних негараздів зробили, вважає, кримінальну справу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів приходить до слідуючого.
Згідно зі ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а суд, дотримуючись цих же принципів, - оцінити зібрані докази в їх сукупності і згідно з вимогами ст. ст. 323 і 324 КПК України, постановити законний і обґрунтований вирок.
Однак, органами досудового слідства і судом першої інстанції зазначених вимог Закону дотримано не було.
Досудовим слідством допущені припущення в обвинуваченні ОСОБА_2, а ст. 62 Конституції України прямо визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тобто, обвинувачення ОСОБА_2 має внутрішні протиріччя, що не може сформувати внутрішнє переконання про наявність події злочину.
У справі відсутні дані, скільки землі було орендовано фермерським господарством «Віта» за період 2006-2007 роки. Яким насінням засівалося, де насіння це придбавалося, якою ціною та за які кошти. Не були допитані особи, які продали ФГ «Віта» посівний матеріал, та ті особи, які займалися його посівом та збиранням у зазначений період. Не встановлено, скільки було отримано врожаю по видам сільгоспкультур, де зберігався отриманий врожай, чиєю, насправді, власністю він був.
ОСОБА_2 досудовим слідством при кваліфікації його дій за ч.4 ст. 186 КК України, вміняється насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, але ж під таким насильством треба розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров'я або короткочасної втрати працездатності, а також інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння).
Як вбачається по даному епізоду обвинувачення ОСОБА_2, ним не будо застосоване таке насильство до будь-кого.
На час вивезення зі складу ФГ «Віта» зерна пшениці та ячменю, ОСОБА_2 знаходився у шлюбі із ОСОБА_7, яка, як свідчать матеріали справи, фактично виконувала всі обов'язки голови фермерського господарства. ОСОБА_4 по документам була офіційним головою ФГ «Віта», але вона не розумілась на господарських справах, а вела лише бухгалтерську документацію, із наданням їй практичної допомоги іншими особами. ОСОБА_4 була весь час, як видно з матеріалів справи, присутня при погруз ці автомашин зерном, першу машину тарувала та важила з зерном самостійно, зашкодити цьому не намагалася.
Свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що вона на досудовому слідстві обмовила свого чоловіка ОСОБА_2 з тих причин, що той почав спів мешкати з іншою жінкою, ОСОБА_5, яка попросила її взяти на склад ФГ «Віта» на зберігання зерно, і з її дозволу зерно було вивезено із складу. Питань матеріального характеру до ОСОБА_2 не має, вважає його невинуватим /а.с. 334, 1.2/.
Свідок ОСОБА_8 у суді підтвердив, що отриманий врожай не обліковувався, і йому невідомо, із яких джерел рахували кількість отриманого врожаю на землях ФГ «Віта» /а.с. 333, т.2/.
Свідок ОСОБА_3 у суді показав, що про те, як батько ОСОБА_2 вивозив зерно зі складу ФГ «Віта» за присутності ОСОБА_4, йому розповіла матір ОСОБА_7. Влітку 2007 року батько ОСОБА_2 попросив переоформити на ОСОБА_5 фермерське господарство, щоб зберегти його для сім'ї /а.с. 334, т.2/, але не примушував його до цього.
При цьому ні досудовим слідством, ні судом не прийнято до уваги, що ОСОБА_3 не являвся керівником ФГ «Віта», та від нього ні в якому разі не залежало вирішення цього питання.
Ще свідок ОСОБА_3 суду показав, що він сердився на батька ОСОБА_2 за те, що той обіцяв «посадити його в тюрму». При цьому свідок не заперечував, що для своєї сім'ї він своєю неправомірною поведінкою створював матеріальні проблеми, за що батьки розраховувалися власними коштами /а.с. 334, т.2/.
Свідок ОСОБА_9 у суді пояснила, що згідно звіту ФГ «Віта» у 2007 році засіяло 308га землі /а.с. 335, т.2/.
ОСОБА_4 пояснювала, що були люди, з якими договір оренди земельних ділянок не укладався, і їх землі знаходилися в користуванні ФГ «Віта», і ці ділянки засівалися.
Але досудовим слідством не встановлено, скільки ж було цих ділянок, кому належали земельні паї, чи засівалися вони у вищезазначений період, якими культурами, скільки врожаю з них отримано, і чи проведений розрахунок із власниками земельних паїв.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що зерно косили за вказівкою ОСОБА_7, яка фактично виконувала обов'язки голови ФГ «Віта». ОСОБА_5 звернулась з проханням до ОСОБА_10 грузити зерно. Сільгосптехніку для збору врожаю наймала також ОСОБА_5. ОСОБА_7 не заперечувала проти того, щоб ОСОБА_5 засіяла поле та збирала врожай. Заробітну плату йому виплачувала ОСОБА_7. Роль ОСОБА_4 в ФГ «Віта» йому невідома /а.с. 336, т.2/.
Свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що поля ФГ «Віта» навесні засівалися чужим транспортом, а збирав зернові комбайн, який теж господарству не належав. Добрий врожай був на тих полях, що не належали ФГ, а зерно було завезено до складу ФГ «Віта». Заробітну плату видавала ОСОБА_7, а щоб ніде не фігурувало її прізвище, бо ОСОБА_2 на той час був головою Каховської райдержадміністрації, то головою ФГ «Віта» утвердили ОСОБА_4, формально. У 2007 році ФГ мало свої поливні поля приблизно 210га, які засіяли соєю, тільки кути полів засіяли ячменем. Зерно пшениці, як стверджувала ОСОБА_12, належало ОСОБА_5 /а.с. 337, т.2/.
Свідок ОСОБА_13 пояснювала, що її брат ОСОБА_3 ніколи веденням фермерського господарства не займався, тобто не керував, і не працював, а тільки входив до складу сім'ї ОСОБА_3 /а.с. 340, т.2/.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона працювала на сівбі 20га земель ФГ «Віта» для ОСОБА_5.
Фермерським господарством керувала ОСОБА_7; ОСОБА_4 тільки рахувалася головою ФГ, але цих обов'язків вона ніколи не виконувала /а.с. 341, т.2/.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що між нею, ОСОБА_2 та ОСОБА_15 існувала домовленість про оренду 21га землі, а з ОСОБА_7 - про оренду складів ФГ «Віта», з Єрмоленко - про надання техніки для засівання та збирання врожаю. На полі ФГ «Віта» зерна майже не було, тільки тюкували солому, якою розраховувалися з людьми. її ж зерно звезли на зберігання до складів ФГ «Віта», а потім продали його в кількості більше 100т; кількість отриманих за продане зерно грошей не пам'ятає /а.с. 342, т.2/.
Таким чином, ОСОБА_5 стверджує, що ОСОБА_2 не мав відношення ні до продажу зерна, ні до отримання грошей; він знаходився з нею в силу їх фактичних сімейних відносин.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що до нього зверталися ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з приводу орендування в нього землі у кількості 20га, за що потім вони повинні були сплатити людям орендну плату /а.с. 343, т.2/.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що він косив зерно за проханням ОСОБА_5, скосив приблизно 80-100т, а заробітну плату видавала ОСОБА_7 /а.с. 343, т.2/.
Свідок ОСОБА_17 у суді пояснив, що у 2007 році ОСОБА_16 та ОСОБА_5, які керували збиранням врожаю, попрохали його скосити врожай, в тому числі і «на кутах», де врожаю зовсім не було, а на третьому полі врожаю фактично не залишилося.
Свідок ОСОБА_18В. у суді пояснив, що він за проханням Осавула був помічником комбайнера, косили зерно на полях ФГ «Віта» - біля села 21га та біля каналу 8га; зерно звозили в склад ФГ. За роботу із ним розрахувалася ОСОБА_5 /а.с. 344, т.2/.
При допиті потерпілої ОСОБА_4 (а чому вона є потерпілою за цим епізодом обвинувачення?) суд не виясняв, у яких відносинах вона знаходиться з підсудним /а.с. 332/.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 рахує ОСОБА_2 своїм боржником, бо за період його головування у ФГ «Віта», вона, за проханням останнього, виплатила працівникам ФГ заробітну плату із власних коштів у сумі 15 тис. грн., і ці гроші їй не повернені.
Тому суд, на думку колегії суддів, повинен був до показів ОСОБА_4 по всім епізодам віднестися критично і оцінити їх у сукупності із іншими доказами по справі, дати їм правильну юридичну оцінку.
Але як досудове слідство, так і суд першої інстанції, віднеслися поверхово та формально до розслідування та розгляду зазначеної справи.
Окрім показань свідків за фактом грабежу, у справі відсутні будь-які документи, матеріали господарської діяльності ФГ «Віта», інших ФГ та приватних підприємств, з якими «Віта» знаходилася у господарських відносинах при придбанні посівного матеріалу, оренди сільськогосподарської техніки для посіву та збирання врожаю 2007 року; договори оренди земельних ділянок громадян, які віддали на відповідних умовах свої земельні паї в оренду; бухгалтерські документи про облік отриманого врожаю 2007 року ФГ «Віта»; відомості про нарахування та виплату заробітної плати; документи про сплату податків та зборів державі.
Тому ці документи підлягають вилученню при їх наявності, за допомогою яких можливо усунути недоліки досудового слідства.
Також необхідно допитати ОСОБА_7, ОСОБА_5 та провести між ними очну ставку на предмет вияснення питання, звідки і скільки ОСОБА_5 у 2006-2007р.р. завезла зерна (якого виду) для посіву, на яких землях (чиїх) було посіяно, скільки (якого) де, було скошено, яка з цього приводу існувала домовленість між нею і ОСОБА_7
З приводу обвинувачення ОСОБА_2 по ст. 386 КК України, то ОСОБА_4 визнана потерпілою по справі, але дії ОСОБА_2 по цій статті обвинувачення кваліфікуються як примушування свідка (а не потерпілої) від давання показань, а також до давання завідомо неправдивих показань.
Слід вказати, що примушування, як ознака злочину по ст. 386 КК України - це є схилення потерпілого... всупереч його волі до відмови від давання показань або висновку чи до давання завідомо неправдивих показань... Під показаннями розуміються будь-які свідчення потерпілого у справі, в якій його викликано до відповідних органів.
В даному конкретному випадку, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2, перебуваючи у родинних стосунках з ОСОБА_4, знаходячись у власному будинку, попрохав останню забрати заяву, яку вона подала до органів міліції, а на її сварку, у відповідь, два рази вдарив її рукою по обличчю. Іншого по справі не доведено.
Із матеріалів справи також не вбачається, в чому ж існувала погроза насильством потерпілій зі сторони засудженого, бо ні одна із її форм, передбачених ст. 386 КК України, в обвинуваченні не вказана.
На думку колегії суддів, ні досудовим слідством, ні судом при розгляді справи не доведено, що дії ОСОБА_2 можливо кваліфікувати по ст. 386 КК України.
За спричинення ОСОБА_4 ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень він не притягувався до кримінальної відповідальності, оскільки в тому випадку існує інший процесуальний порядок (справи окремого звинувачення).
Тому, на думку колегії суддів, по даному епізоду відсутня суб'єктивна сторона злочину.
Відповідно до ст. 206ч.1 КК України, вимога припинити господарську діяльність полягає у пропозиції: ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий; продати (передати) її іншим особам; подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця. Цим поняттям охоплюється також вимога перестати здійснювати господарську діяльність.
Досудовим слідством не встановлено, яка ж в даному випадку існувала форма вимоги, а також час припинення такої діяльності, хоча як свідчать матеріали справи, діяльність ФГ «Віта» не припинялася.
При цьому, згідно кримінального законодавства, це значення для кваліфікації не має.
На думку колегії суддів, можливо, в діях ОСОБА_2 вбачається вимога укласти угоду, а саме, по матеріалам справи, про прийняття небажаної потерпілому особи на роботу у ФГ «Віта», мається на увазі ОСОБА_5, але досудовим слідством це не ставиться в вину ОСОБА_2, і даний факт не являвся предметом досудового розслідування.
ОСОБА_2 обвинувачується у протиправній вимозі припинити займатися господарською діяльністю, за відсутності ознак вимагання, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Вказуючи в обвинуваченні, що ОСОБА_2 погрожував насильством ОСОБА_3, а саме, позбавленням волі шляхом втручання в діяльність правоохоронних органів, що не передбачено законодавством, оскільки це принижує гідність правоохоронних органів в цілому, умаляє їх цілі та завдання, до виконання яких вони привані державою, Конституцією України, іншими нормативними актами, оскільки із заявою про скоєння злочину до правоохоронних органів має право звернутися кожний громадянин.
В даному випадку, як видно із матеріалів справи, мова йшла саме про те, що ОСОБА_3 можливо скоїв злочин.
Щодо погрози насильством у такому виді, як викладено в обвинуваченні ОСОБА_2 по цьому епізоду, то воно не передбачене законодавством, бо ОСОБА_2 не реалізував погрозу про обмеження свободи ОСОБА_3, тому, на думку колегії суддів, його дії не утворюють складу злочину, а іншого досудовим слідством не доведено.
Засудженим ОСОБА_2 заявлялося клопотання про застосування недозволених методів слідства на свідка ОСОБА_3 та потерпілому ОСОБА_4, але суд не звернув на це уваги, не допитав двох останніх із цього приводу, і в разі необхідності, не вирішив питання про призначення прокурорської перевірки із цього приводу.
Згідно з роз'ясненнями, даними у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування, коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення закону, які виключають можливість постановлення вироку.
З огляду на зазначене, вирок щодо засудженого ОСОБА_2, постановлений з істотними порушеннями закону, підлягає скасуванню, а справа направленню на додаткове розслідування, під час якого необхідно усунути зазначені вище суперечності, визначити, які із доказів, що наявні у справі, можуть бути достовірними і допустимими.
Виконати вищезазначені вказівки колегії суддів, у разі необхідності призначити відповідні експертизи; перевірити інші доводи апеляцій, після чого вирішити справу у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 необхідно залишити без зміни.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 12 травня 2009 року щодо ОСОБА_2 -скасувати.
Справу направити прокурору Каховської міжрайонної прокуратури Херсонської області для організації проведення додаткового розслідування, в ході якого виконати вказівки, вказані у мотивувальній частині ухвали колегії суддів.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити - підписку про невиїзд.