Справа № 22ц-2496/10
Категорія Головуючий в 1 інстанції: Шпідько В.Г.
Доповідач: Парінова І.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2010 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого – Парінової І.К.,
Суддів: Авалян Н.М., Кострицького В.В.,
при секретарі Самохіній І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області на постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 09 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -
встановила:
07.12.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що він має статус „дитини війни” у зв’язку з чим, у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30 % мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Закону України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік” в частині зупинення дії ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не відповідають Конституції України і тому не можуть застосуватись. З підстав невідповідності ст.22 Конституції України п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України вважає неможливе їх застосування з 01.01.2008 року. Позивач просила суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом її порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по теперішній час, зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2007 року до теперішнього часу.
Оскаржуваною постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 09 лютого 2010 року позов задоволено частково. Поновлено строк для звернення до суду за захистом права на підвищення до пенсії, як дитині війни. Визнано неправомірною бездіяльність УПФУ в Лутугинському районі Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09.07.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року. Зобов’язано УПФУ в Лутугинському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 09.07.2008 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року. У задоволені інших вимог було відмовлено за необґрунтованістю.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанцій відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанцій та винести нове рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України положення статті 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України" був визначений порядок нарахування підвищень до пенсій, як дітям війни, який не відповідає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Задовольняючи частково позов, суд вірно зазначив про те, що відповідач зобов'язаний був перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, з 22 травня 2008 року з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу встановленого статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.
Постанову суду в частині відмови ОСОБА_2 в позові про перерахування і виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. у зв’язку з пропуском річного строку звернення до суду необхідно скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.
Ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, обґрунтовуючи відмову в підвищенні розміру пенсії, як "дитина війни" помилково зазначав, що у законодавчому порядку питання визначення величини мінімальної пенсії за віком не вирішено, оскільки підвищення пенсії дітям війни діючим законодавством було врегульовано і повинно було проводитись відповідно до рішень Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Також суд дійшов правильного висновку про те, що такий перерахунок повинен зробити позивачу відповідач.
Те, що непідвищення пенсії до розміру, встановленого Законом України " Про соціальний захист дітей війни" викликано тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, на увагу не заслуговують.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не передбачено можливості ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії , а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області відхилити.
Постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 09 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: