АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2556 2010 року Головуючий у 1-й інстанції Горовець М.І. категорія – 48 Доповідач С.А.Кіселик
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого : Кіселика С А ,
суддів : Франко В А , Суржика М.М.
при секретарі Демешко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Добровелечківського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В лютому 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на її користь на утримання доньки, яка продовжує навчання.
Просила стягнути на свою користь з ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1200 грн. починаючи стягнення з дня пред’явлення позову до суду і до закінчення дочкою навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.
Позивачка зазначила, що 01.06. 1998 року розлучилася із відповідачем. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу проживає разом із позивачкою. На час подачі заяви до суду дочці виповнилося 18 років і вона продовжує навчатися в Олександрійському педагогічному коледжі і є студентом четвертого курсу денного відділення, спеціальність «Фізична культура». Оскільки позивач, у зв’язку із повноліттям дочки, припинив сплачувати аліменти на дочку, а дочка потребує матеріальної допомоги у зв’язку із навчанням на платній основі, то позивачка вимушена звернутися до суду із позовом.
В судовому засіданні позивачка зменшила позовну вимогу і просила стягнути аліменти в розмірі 1000 грн. щомісячно до 30.06.2010 року.
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач просив його скасувати та постановити нове по суті позовних вимог.
Апелянт зазначив, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначив, що він не відмовляється від надання матеріальної допомоги дочці, яка продовжує навчання, однак суд при вирішенні спору, пославшись на статтю 182 СК України, фактично не застосував положень цієї статті та не звернув увагу на матеріальне становище відповідача, наявність інших дітей на користь яких він сплачує аліменти та наявність непрацездатного члена сім’ї, який знаходиться на утриманні відповідача. Крім того суд безпідставно застосував положення ст. 184 СК України і при наявності у відповідача постійного місця роботи та постійного заробітку, стягнув аліменти у твердій грошовій сумі.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню із наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України, рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
В п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Натомість, суд, хоча і дійшов правильного висновку щодо наявності у позивачки права на отримання аліментів, а у відповідача обов’язку на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, розмір аліментів визначив без врахування положень ст. 182 СК України щодо оцінки матеріального становища відповідача та наявності у нього інших дітей та непрацездатної на даний час дружини. Хоча в своєму рішенні суд зазначив, що правовідносини між сторонами регулюються ст. 182 СК України.
Крім того судом помилково застосовано положення статті 184 СК України, які стосуються аліментів що стягуються на неповнолітню дитину.
Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 – 192 і 194 – 197 цього Кодексу.
Стаття 184 СК України до даного переліку статей, що застосовуються при наданні утримання, не входить.
Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина визначається судом у відповідності до вимог ст. 200 СК України, згідно якої суд має ураховувати обставини зазначені у статті 182 цього кодексу.
Згідно частини 1 статті 191 ЦК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.
Відповідно до штампу реєстрації надходження позову до суду, позов подано 18 лютого 2010 року, а отже суд безпідставно вирішив розпочати стягнення з 16.02.2010 року.
Таким чином, судом першої інстанції при вирішенні спору порушено та неправильно застосовано норми матеріального права.
Згідно вимог п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до довідки ( а.с. 8) ОСОБА_6 дійсно є студентом ІV курсу комунального вищого навчального закладу «Олександрійський педагогічний коледж імені В.О. Сухомлинського» і навчається з 01.09.2006 року по 30.06.2010 року.
Із довідки (а.с. 27) вбачається, що ОСОБА_3 має постійне місце роботи і працює машиністом електровозу Локомотивного депо ТЧ-4 і його заробітна плата за вересень 2009 року - лютий 2010 року становить 24 892 грн. 83 коп.
Отже, суд першої інстанції на підставі наданих доказів дійшов правильного висновку щодо наявності у позивачки права на отримання аліментів, а у відповідача обов’язку та можливості на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
Визначаючи розмір аліментів колегія суддів враховує положення ст. 182 СК України, а саме приймає до уваги, що відповідач є платником аліментів і сплачує аліменти в розмірі 25 % на утримання доньки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та має на утриманні дружину ОСОБА_8, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до виповнення дитині трьох років.
Суд бере також до уваги і той факт що аліменти на утримання ОСОБА_9 відповідач сплачує за власною завою і цю заяву було подано після звернення до нього ОСОБА_4 із позовом, який є предметом даного розгляду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на повнолітню дочку, яка продовжує навчання і вважає за можливе визначити розмір аліментів у сумі 500 грн.
Безпідставними знаходить колегія суддів доводи позивача, що оскільки він має постійне місце роботи та щомісячно отримує заробітну плату, то аліменти повинні бути призначені в частині від заробітку (доходу), а не в твердій грошовій сумі.
Згідно ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів і при цьому Закон не визначає обовязкових підстав для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, як це визначено в ст. 184 СК України.
Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. 182, 191, 199, 200, 201 ЦК України, керуючись ст.ст.307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2010 року скасувати та постановити нове рішення.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на її користь на утримання дочки, яка продовжує навчання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Йошкар – Ола Марійської республіки, Росія, жителя АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання, в розмірі 500 грн. щомісячно до 30.06.2010 року.
Стягнення розпочати з 18.02.2010 року.
Аліменти за один місяць в сумі 500 грн. підлягають негайному стягненню.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави державне мито в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий суддя :
Судді: