Справа № 22-ц-5570/10 р.                                              Головуючий 1 інст. – Божко В.В.

  Категорія: соціальні виплати                                              Доповідач – Крилова Т.Г.

                                                                                  У Х В А Л А

                                                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                01 червня 2010 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

        Головуючого  – Крилової Т.Г.,

        Суддів:            -  Бездітка В.М.,

                                                -  Цвірюка В.О.

                       при секретарі  -  Єщенко О.О.,          

              розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу  Управління Пенсійного  фонду України в Київському районі м. Харкова  на постанову Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2010 року по справі за позовом   ОСОБА_3  до Управління Пенсійного  фонду України в Київському районі м. Харкова   про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну допомогу «Дітям війни», -

                                          В С Т А Н О В И Л А:

      ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, в якому просив поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, посилаючись на те, що він відноситься до категорії «Діти війни» та відповідно до ст. 6  Закону України «Про  соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги  у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком  з 01 січня 2006 року.

        Відповідач проти позову заперечував, посилаючись  на те, що органи Пенсійного фонду мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений діючим законодавством, до яких виплати підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відносяться.  

            Постановою  Київського районного суду міста Харкова від 22 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

            Поновлено строк на звернення до суду за захистом порушених прав ОСОБА_3.

            Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

            В іншій частині позову ОСОБА_3 – відмовлено.

           Стягнуто з Державного  бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) гривня 70 коп.

       В   апеляційній   скарзі Управління пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова просить   скасувати  постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

       Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи вважає, що  апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

        Справа судом першої інстанції розглянута в порядку письмового провадження з дотриманням діючих на час ухвалення рішення норм процесуального права.

    Відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

        З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народився в 1936 році і в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» набув статусу «Дитина війни» і  відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30%  від мінімальної пенсії за віком.

                      Щодо права позивача на отримання підвищення до пенсії в 2006 році, то відповідно до ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року,  визначено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, але такі умови в 2006 році запроваджені не були.

       Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові в частині  покладання обов'язку здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії   в період з 1 січня по 31 грудня 2006 року.

       Що ж стосується підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом було зупинено дію ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.

      Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, ( є неконституційним)  положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

       Зазначене рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, і таким, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

       Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України  закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

            Отже, в період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма , якою передбачено це право, була зупинена.

            Право на перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивач в 2007 році  має тільки з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

        За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію  з 9 липня 2007 року по 31 січня 2007 року.

       Щодо права позивача на отримання підвищення до пенсії в 2008 році, то згідно до п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції : «Дітям війни ( крім тих, на яких поширюються дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»

         Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України».

        Зазначене рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, і таким, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

        Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України  закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

        Таким чином, з 22 травня по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , якою передбачено  підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .

             За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити позивачеві щомісячне підвищення  пенсії  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

   Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.

        Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» розміри державних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

  А тому, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності із приписами діючої

норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

  Таким чином, за 2009 рік спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено  підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .

   За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити позивачеві щомісячне підвищення  пенсії  за 2009 рік.

            Також суд першої інстанції  обгрунтовано визнав, що обчислення розрахунку  підвищення до пенсії необхідно проводити з визначеного ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.  

    Судом першої інстанції при вирішенні справи правильно не взято до уваги заперечення  відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Відсутність бюджетного фінансування, передбачених Законом України  «Про соціальний захист дітей війни», доплат до пенсії не можуть бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація позивачем права на  підвищення пенсії, яке базується на Законі України, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.

           Тому доводи апеляційної скарги в цій частині на висновки суду не впливають.

           Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги виводи суду не спростовують.

       Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308,  313, 317, 319, 324  ЦПК України, судова колегія, -  

                                У Х В А Л И Л А:

       Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова відхилити.

       Постанову Київського районного суду міста Харкова від 22 лютого 2010 року залишити без змін.

            Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

    Головуючий:

    Судді: