УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2010 року. м. Харків.
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого Карімової Л.В.,
суддів Яцини В.Б., Ізмайлової Г.Н.,
при секретарі Коршун І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова
на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинення дій, –
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати діяльність відповідача незаконною, зобов’язати провести з 27.02.2009 року перерахунок та виплату заборгованості з державної пенсії в мінімальному об’ємі у розмірі 8 мінімальних пенсій та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, та зобов’язати відповідача після перерахунку та виплати заборгованості у необхідних розмірах призначити позивачу основну та додаткову пенсію у вказаних розмірах.
На обґрунтування позову зазначила, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом ІІ групи. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.19991 року N 796-XII (далі - Закон N 796-XII) має право на отримання державної пенсії, розмір якої у відповідності до ч. 4 ст. 54 вказаного Закону N 796-XII повинен бути не нижче восьми мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, розмір якої відповідно до ст. 50 цього ж Закону, повинний складати 75 % мінімальної пенсії за віком.
Послалася на відновлення дії вказаних норм Закону N 796-XII на підставі рішеннь Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 та від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, на скасування з 1 вересня 2008 року дії Постанови КМ України від 3 січня 2002 року № 1, якою обмежувалися нарахування мінімальних пенсій, всупереч чому відповідач неправомірно нараховує їй пенсію у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, та після її відповідного звернення у липні 2009 року відмовляється її перераховувати, що порушує конституційні права позивача на належне пенсійне забезпечення.
Відповідач надав суду письмові заперечення на позов, в яких просив відмовити у його задоволенні, оскільки фінансування пенсійних виплат згідно розмірів, передбачених Законом України N 796-XII передбачено бюджетом не Пенсійного Фонду України, а Державним бюджетом України, з якого відповідних коштів до відповідача у 2008-2009 роках не надходило, призначення основної та додаткової пенсії позивачу проводилося згідно чинного законодавства.
Справа була розглянута в суді першої інстанції за нормами КАС України в порядку письмового провадження.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2009 року позов був задоволений.
Визнано діяльність відповідача незаконною та він зобов’язаний перерахувати позивачу з 01.09.2008 року державну пенсію, як постраждалій внаслідок Чорнобильській катастрофі І категорії ІІ-ї групи інвалідності, відповідно до ст.ст. 50, п. 4 ст. 54, п. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати.
Зобов’язаний відповідач виплатити позивачу заборгованість з виплати належної державної пенсії в мінімальному обсязі у розмірі восьми мінімальних пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати, в зв’язку з переглядом їх призначень та нарахувань до виплат, яка склалася з 01.09.2008р.
В апеляційній скарзі районним Управлінням пенсійного фонду поставлено питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Справу в апеляційній інстанції просить розглядати без участі його представника.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені в скаргах доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов’язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до статті 54 Закону України N 796-XII.
Розрахунок пенсії Управління ПФУ здійснило позивачу виходячи з розміру 19,91 грн., встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірі пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»
У статті 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком. При цьому обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі – Закон України N 1058-IV).
Статтею 50 Закону України N 796-XII встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам II групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України N 1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення частини 3 статті 28 Закону України N 1058-IV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України N 796-XII, оскільки чинними законами України не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Виходячи з принципу юридичної визначеності, який є складовою частиною Конституційного принципу верховенства права (ст. 8) суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги заперечення відповідача проти такого застосування мінімального розміру пенсії.
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону України N 796-XII у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.
Отже, по справі безспірно встановлено право позивача на призначення та виплату пенсій у розмірах, встановлених вищезгаданим законом, яке гарантується ст. 46 Конституції України, якою передбачено право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ст.19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні спору суд першої інстанцій виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону N 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Також правильно судом першої інстанції не взято до уваги заперечення пенсійного фонду з посиланням на ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Оскільки реалізація такого права Кабінетом Міністрів України виходячи із конституційного принципу верховенства права не повинна обмежувати змісту та обсягу прав позивача на отримання пенсій відповідно до розмірів, встановлених Законами України.
Виходячи з наведеного, оскільки висновки суду першої інстанції в межах скарги, яка розглядається, є законними та обґрунтованими, відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до положень ст. 308 ЦПК України необхідно відхилити апеляційну скаргу і залишити судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303,304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова відхилити.
Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді