Справа 22-ц-2875/ 2010 р. Головуючий 1 інстанції –Журавель В.А.
Категорія - сімейна Доповідач – Яцина В.Б.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2010 року м. Харків.
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого – судді Зазулинської Т.П.,
суддів: Яцини В.Б. і Ізмайлової Г.Н.,
при секретарі Коршун І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа відділ реєстрації актів цивільного стану Червонозаводського районного управління юстиції м. Харкова про виключення відомостей про особу як про батька дитини з акту про її народження, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про виключення відомостей про нього як про батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. На обґрунтування позову вказав, що оскільки на час народження дитини сторони перебували у спільному шлюбі 24 жовтня 2006 року в книзі реєстрації народжень відділом РАЦСу Червонозаводського району м. Харкова було зроблено запис № 531, відповідно до якого позивача було записано батьком цієї дитини. На обґрунтування позову вказав, що він не може бути батьком дитини, оскільки на час зачаття дитини він перебував у місцях позбавлення волі і тому не міг бути її біологічним батьком. Значення своїх дій він не усвідомлював, оскільки після тривалого знаходження за гратами ще не адаптувався до вільного життя. Після цього відносини з дружиною у позивача суттєво погіршилися, вони не проживають разом більше двох років, він дізнався ім'я біологічного батька, на підставі чого просив задовольнити заявлені вимоги.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлений позов, на їх обґрунтування навів вказані доводи. Додатково представник пояснив судові, що на момент реєстрації народження дитини позивачу було відомо, що він не є батьком дитини.
Відповідачка та її представниця у судовому засіданні позов визнали повністю. Відповідачка пояснила судові, що позивач не є біологічним батьком ОСОБА_5, але позивач знав про це і на момент реєстрації їх шлюбу і на момент реєстрації дитини. Однак, не дивлячись на це, позивач взяв на себе зобов’язання виконувати батьківські обов'язки.
Представник третьої особи не скористався правом на участь у судовому засіданні.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представниця відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 в скарзі поставила питання про скасування рішення суду та про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, не обґрунтованим. Вказала, що по справі безспірно доведено, що позивач не є біологічним батьком дитини, про що він дізнався лише після її народження.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом відповідно до наявних у справі доказів із додержанням вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду правильно встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 вересня 2006 року. Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_5, про що було здійснено відповідний актовий запис № 531 від 24 жовтня 2006 року. У свідоцтві про народження дитини від 24 жовтня 2006 року, виданому відділом реєстрації актів цивільного стану Червонозаводського районного управління юстиції м. Харкова, сторони зазначені батьками дитини. У суді першої інстанції сторони визнали, що на час вчинення актового запису про народження дитини, ОСОБА_4 був поінформований, що він не є її батьком, однак погодився на визнання свого батьківства.
Апеляційним розглядом встановлено, що заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 39). У своєму письмовому запереченні від 20.08.2009 року проти позову про стягнення аліментів, від якого ОСОБА_2 під час розгляду цієї справи відмовилася і провадження по справі в цій частині було закрито, ОСОБА_4 вказав про те, що у своїй заяві про розірвання шлюбу він вказував, що дійсно погодився визнати своє батьківство за дитиною, яка народилася у ОСОБА_2 від іншого чоловіка, і за нормами СК України цей факт він не може оскаржувати (а.с. 17).
Оскільки відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, із врахуванням того, при апеляційному розгляді справи сторони, які представлені по справі юристами, не надали належних та допустимих доказів, що таке визнання було помилковим чи вимушеним, судова колегія відхиляє посилання в апеляційній скарзі, які до того ж об’єктивно нічим не підтверджені, про те, що позивачу при реєстрації дитини не було відомо, що він не є її біологічним батьком.
Таким чином не мають правового значення посилання ОСОБА_4 у своєму позові на тривале перебування у місцях позбавлення волі, що з цих причин на момент зачаття дитини він не міг стати її біологічним батьком, а також - визнання позивачкою позову, – судова колегія погоджується з судом першої інстанції, який відхилив такі доводи сторін.
Оскільки відповідно до ч. 5 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини у порядку, передбаченому ст. 122 СК України, не має право оспорити своє батьківство у випадку, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: