УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2010 року. м. Харків.
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого Зазулинської Т.П.,
суддів Яцини В.Б., Хорошевського О.М.,
при секретарі Коршун І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова
на постанову Київського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання дій незаконними, визнання права на пенсію та зобов’язання здійснити йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС перерахунок та виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, –
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому після його зміни зазначив, що він як інвалід II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію, передбачену статтею 54 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.19991 року N 796-XII (далі - Закон N 796-XII). Посилаючись на невідповідність розміру призначеної і виплачуваної йому пенсії розміру, встановленого цим Законом N 796-XII, а також незаконну відмову Управління ПФУ привести його у відповідність з вимогами зазначеного Закону, на недопустимість незаконного обмеження його прав на соціальний захист, передбаченого ст.ст. 22, 46, 64 Конституції України, просив визнати такі дії відповідача неправомірними, визнати на ним право на отримання державної пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи – інваліду ІІ групи І категорії осіб, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та зобов'язати відповідача усунути вказані порушення, провівши відповідний перерахунок основної (у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком) та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю виходячи з розміру 75 % мінімальної пенсії за віком, та виплату заборгованості.
Відповідач надав письмові заперечення на позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову, за його безпідставністю. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що позивач як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у повному розмірі отримує пенсію по інвалідності, яка призначена відповідно до ст. 54 Закону України N 796-XII, яку з врахуванням постанови КМ України «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1, відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які згідно рішення КС України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 діяли до 22.05.2008 року, нараховує та виплачує відповідач. При цьому відповідач виходить із розмірів та порядку нарахування, встановлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України, який діючи в межах своєї компетенції встановив менший розмір мінімальної пенсії за віком, ніж це передбачено діючими Законами України, на які посилається позивач на обґрунтування свого позову. Крім того відповідач вказав, що пенсію по інвалідності як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. ОСОБА_1 за спірний період отримує з часу надання відповідних документів, тому до цього позивач не мав жодних правових підстав для отримання такої пенсії. Позивач з посиланням на ч. 2 ст. 99 КАС України просив при розгляді справи також застосувати наслідки пропуску без поважних причин річного строку позовної давності.
Сторони не використали своє право на участь у судовому засіданні і за клопотанням сторін суд розглянув справу відповідно до діючих на той час норм процесуального права в порядку письмового провадження.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Визнані дії УПФУ в Київському районі м. Харкова щодо нарахування та виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 в розмірі меншим, ніж ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України N 796-XII – незаконними.
Зобов’язано УПФУ в Київському районі м. Харкова провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 року виходячи з встановленої законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановивши основну щомісячну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, розраховуючи з встановленої мінімальної пенсії за віком, та додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог – відмовлено.
В апеляційній скарзі Управлінням пенсійного фонду ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Справу в апеляційній інстанції просить розглядати без участі його представника.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені в скаргах доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачу з 11.06.2007р. встановлена друга група інвалідності по захворюванню, пов’язаному з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, він віднесений до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі чого з 11.06.2007р. знаходиться на обліку та отримує пенсію у відповідача, який за заявою позивача від 12 листопаді 2009 року відмовив йому у перерахунку основної та додаткової пенсії за шкоду здоров’я за період з 01.01.2006 по 2009р.р.
Розрахунок пенсії Управління ПФУ здійснило позивачу виходячи з розміру 19,91 грн., встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірі пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»
У статті 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком. При цьому обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі – Закон України N 1058-IV).
Статтею 50 Закону України N 796-XII встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам II групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України N 1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення частини 3 статті 28 Закону України N 1058-IV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України N 796-XII, оскільки чинними законами України не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Виходячи з принципу юридичної визначеності, який є складовою частиною Конституційного принципу верховенства права (ст. 8) суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги заперечення відповідача проти такого застосування мінімального розміру пенсії.
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону України N 796-XII у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.
Отже, по справі безспірно встановлено право позивача на призначення та виплату пенсій у розмірах, встановлених вищезгаданим законом, яке гарантується ст. 46 Конституції України, якою передбачено право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ст.19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні спору суд першої інстанцій виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону N 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Також правильно судом першої інстанції не взято до уваги заперечення пенсійного фонду з посиланням на ч.5 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Оскільки реалізація такого права Кабінетом Міністрів України виходячи із конституційного принципу верховенства права не повинна обмежувати змісту та обсягу прав позивача на отримання пенсій відповідно до розмірів, встановлених Законами України.
Виходячи з наведеного, оскільки висновки суду першої інстанції в межах скарги, яка розглядається, є законними та обґрунтованими, відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до положень ст. 308 ЦПК України необхідно відхилити апеляційну скаргу і залишити судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303,304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова відхилити.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: підпис
Судді: підписи. Копія вірна. Суддя -