Справа № 22-ц-2238/2010 р. Головуючий 1 інст. – Гайдук Л.П.
Категорія: надання послуг Доповідач – Бездітко В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2010 року Судова колегія палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого – судді Маміної О.В.,
суддів Бездітка В.М., Цвірюка В.О.,
при секретарі Єщенко О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз»
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_1
до Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз»
про зобов’язання перерахунку, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулась з зазначеним позовом до суду, в якому просила зобов’язати здійснити перерахунок заборгованості в сумі 529 грн., що складає 593 м3 за 2008 рік.
Свої вимоги обгрунтовувала тим, що відповідно до п. 17 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених Постановою КМУ № 2246 від 09.12.1999 року, чітко визначено, що саме споживач знімає показання газового лічильника та розраховується з газопостачальником, а також передбачено, що газопостачальне підприємство має право контролювати правильність зняття показань та оформлення споживачем платіжних документів. ВАТ «Харківгаз» порушує нормативні вимоги по відношенню до споживача, які виражаються в тому, що нарахування за використаний газ проводиться емпіричним шляхом на підставі методики, яка не пройшла відповідне погодження та реєстрацію в Міністерстві, та є незаконною. Проте, ВАТ «Харківгаз» проводить нарахування саме за цією методикою. В 2008 році позивачка спожила – 2430 м3 природного газу, однак, відповідачем був виставлений рахунок згідно прогнозованого нарахування, та склав 3023 м3. Ця невідповідність виникла внаслідок того, що представником газової дільниці не були зняті контрольні показання в грудні 2007 року, та зроблені прогнозовані розрахунки 25327 м3, хоча фактичні показники газу сплачені за квитанцією в ощадбанку за грудень місяць склали 26046 м3. Ця різниця в показниках склала 719 м3, тому, починаючи з того моменту та до контрольного зняття показників газовою дільницею в березні 2008 року за їх рахунками було використано 1673 м3, а по фактично сплаченим квитанціям за обсяг 970 м3 абонентом ОСОБА_1 В зв'язку з прогнозованим нарахуванням, яке здійснювала газова дільниця, позивачці була виставлена заборгованість в сумі 529 грн., в той час як фактично по показникам приладів обліку проплата за використаний газ була здійснена по квитанціям через ощадкасу в повному обсязі за 2430 м3 (про що маються підтвердження у вигляді актів звірок за 2007, 2008 р. та ксерокопій квитанцій). Причиною невідповідності показань квитанцій Мереф’янської філії ВАТ «Харківгаз» та розрахунків за спожитий газ позивачки є відсутність квитанцій Мереф’янської філії в період червня-грудня 2007 року, коли оплата споживачем здійснювалась згідно з показниками приладів обліку. Саме у зв’язку з цим, Мереф’янська філія вимагає повторної сплати вже врахованого та сплаченого обсягу спожитого газу.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивачка підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.02.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз» про зобов’язання перерахунку задоволені. Зобов’язано Відкрите акціонерне товариство «Харківгаз» здійснити перерахунок заборгованості в розмірі 529 грн. та обсяг спожитого газу 593 куб.м. за 2008 рік по особовому рахунку ОСОБА_1 та стягнуто на її користь витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 гривень.
В апеляційній скарзі ВАТ «Харківгаз» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.02.2010 року ставиться питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції, як такого, яке постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні у позові ОСОБА_1 у повному обсязі.
При цьому апелянт посилається на те, що позивачка, шляхом неповідомлення до газопостачального підприємства щодо обсягу спожитого нею природного газу у грудні 2007 року порушила Правила, в результаті чого газопостачальна організація була позбавлена можливості здійснити вірний облік спожитого природного газу. У зв’язку з неповідомленням позивачем у жовтні та листопаді 2007 року показань лічильника газу, що прямо передбачено Правилами, як обов’язок споживача, а контролер не мала доступу для зняття показань (хоча щомісячне зняття показань постачальником Правилами не передбачено, а закріплює дані дії, як право газопостачальної організації), відповідачем було здійснено авансове нарахування обсягів спожитого природного газу. Згідно бази даних «Абонент», річний обсяг спожитого природного газу за 2007 рік по особовому рахунку позивача склав 1804 м. куб. Отже, роздрібна ціна на природний газ з 01.01.2008 року була визначена для ОСОБА_1 за умовою, що обсяг газу за 2007 рік не перевищує 2500 м. куб. за наявності лічильника газу. Судом I інстанції не вірно встановлено даний факт та у рішенні від 03.02.2010 вказано, що за 2007 рік ОСОБА_1 було спожито 1241 м3 природного газу, підписано акт звірки,але даний обсяг було спожито за півріччя з 01.01.07 р. – 01.07.07 р. відповідно, акт був підписаний за півріччя. А фактично за 2007 рік ОСОБА_1 було спожито 1804 м3.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є абонентом ВАТ «Харківгаз» та споживачем послуг по газопостачанню. Відповідно до п. 19 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Кабінетом Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246, розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 01 січня 2007 року за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності – за нормами споживання природного газу. Відповідач не надав суду доказів того, що в нього були підстави для нарахування плати за спожитий газ за нормами споживання природного газу без врахування показань газового лічильника ОСОБА_1 Відповідач не використав своє право по контролюванню правильності зняття показань лічильника, який встановлено у домоволодінні ОСОБА_1 та на 01.01.2009 року не надав доказів неправильності зняття показань лічильника позивачем. Доказів того, що позивач не повідомила відповідача про обсяг спожитого газу за жовтень та листопад 2007 року та контролер не мала доступу для зняття показань відповідач суду не надав, тому підстави, які б давали змогу відповідачу проводити авансове нарахування обсягів природного газу суд першої інстанції не взяв до уваги. Правильність зняття показань лічильника позивачкою підтверджується наданими в судовому засіданні відомостями відповідача, в яких зафіксовані ті ж дані про обсяг спожитого природного газу що й вказаний в квитанціях на оплату природного газу позивачкою. Тому, суд першої інстанції визнав, що відповідач неправомірно нарахував позивачці заборгованість за спожитий газ.
Вказані висновки рішення суду грунтуються на досліджених з дотриманням вимог цивільно-процесуального закону доказах, яким дана належна оцінка з всіма обставинами справи.
Посилання в апеляційній скарзі на невірне визначення судом суми заборгованості не ґрунтуються на матеріалах справи. Всім, наявним у справі, доказам судом дана належна оцінка у сукупності зі всіма обставинами справи. Будь-яких нових доказів відповідач суду не надав. Авансовому нарахуванню суми за спожитий газ, внаслідок якого і виникла заборгованість, судом також дана належна оцінка.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз» відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий -
Судді -