Справа №22-ц-1936/2010 Головуючий 1 інстанції:
Рибальченко І.Г.
Категорія: діти війни Доповідач: Яцина В.Б.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2010 року м. Харків.
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі :
Головуючого - судді – Зазулинської Т.П.,
суддів - Яцини В.Б.; Хорошевського О.М.,
при секретарі : Коршун І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області
на постанову Красноградського районного суду Харківської області від 02 лютого 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Красноградському районі Харківської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання перерахунку та виплати підвищення до пенсії, –
ВСТАНОВИЛА:
21 січня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, провести відповідні нарахування і виплатити на його користь недоплачену, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 року, поновивши при цьому строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
При цьому він послалася на те, що відповідно до ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії дитина війни, на підставі чого йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на п. 2.1 Постанови правління ПФУ «Про затвердження Положення про управління ПФУ …» від 30 квітня 2002 року №8-2, яка відносить до їх завдання забезпечення своєчасного і у повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, вважала, що вказану виплату повинний здійснювати відповідач. Позивач також зазначив, що про порушення своїх прав на отримання соціальної допомоги він дізнався лише з листа відповідача від 4 грудня 2009 року. Розмір спірної соціальної виплати 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивач вказав, що відповідно до рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року було скасовано введене п. 41 другого розділу Закону України «Про державний бюджет України на 2008р.» обмеження щодо розміру спірних соціальних виплат, передбачених ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», однак відповідач всупереч обов’язковості такого судового рішення та порушуючи ст. 46 Конституції України, яка гарантує право позивача на соціальний захист у вигляді спірної соціальної доплати до пенсії, на порушення принципу юридичної визначеності відповідач не виконує позитивного обов’язку держави на надання дітям війни надбавок до пенсій та фактично звужує зміст прав та свобод позивача.
Відповідач не скористався своїм правом участі у судовому засіданні, у своїх письмових запереченнях проти позову просив відмовити у його задоволені з посиланням на те, на законодавчому рівні не визначено орган, на який покладено обов’язок здійснювати спірні виплати, джерела їх виплати та який саме розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат, оскільки ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою врегульовано розмір мінімальної пенсії за віком на спірні правовідносини не поширюється, а Постановою КМ України від 28.05.2008р. № 350 передбачено підвищення до пенсійних виплат передбачено у менших, ніж у ст. Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Справа була розглянута за нормами КАС України у порядку письмового провадження.
Постановою Красноградського районного суду Харківської області від 02 лютого 2010 року адміністративний позов було задоволено частково.
Зобов’язано Управління ПФУ в Красноградському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 у відповідності до ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону станом на 09.07.2007 року, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за 2008 рік: з 22 травня по 31 грудня, та провести відповідні виплати за вказаний період.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідно до ч.1 Закону України № 1991-У1 від 18.02.2010 року « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» внесено зміни до частини першої статті 15 ЦПК України, згідно яких суди, зокрема, розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам .
Таким чином, дана справа переглядається в апеляційному порядку за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі Управління ПФУ в Красноградському районі Харківської області просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки судом порушені норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
При цьому зазначено, що норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині визначення мінімального розміру пенсії не застосовуються при нарахуванні підвищення до пенсії, які визначені у ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни». Для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус дитини війни, величина мінімальної пенсії за віком не встановлена, відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а кошти ПФУ діюче законодавство забороняє використовувати для виплат, передбачених вказаною нормою закону. В цій частині спірні правовідносини врегульовані Постановою КМ України від 28.05.2008р. № 350 про «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яку безпідставно не застосував суд першої інстанції, та яка передбачає менший розмір підвищення, ніж вирішив суд.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявленого позову, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Справа судом 1 інстанції розглянута в порядку письмового провадження з дотриманням діючих на час ухвалення рішення норм процесуального права.
Судом безспірно встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, згідно до Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", чинній з 1 січня 2008 року, на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, із 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Ураховуючи передбачені ст. 152 Конституції України наслідки визнання неконституційним окремих положень закону, - з 22 травня 2008 року поновили свою дію під час спірних правовідносин, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, які передбачають, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст. 46, 22 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується як загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, бюджетних чи інших джерел соціального забезпечення. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Обґрунтовуючи свої заперечення про неможливість розрахунку підвищення до пенсії дітям війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» правилами (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідач послався на ч. 3 ст. 28 вказаного Закону України в редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, яка передбачає застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Суд правильно відхилив такі доводи відповідача, оскільки у даному випадку за правилами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Виходячи з цього, у даному випадку не застосовується вказане обмеження у застосуванні мінімального розміру пенсії, оскільки для спірних правовідносин залишилася чинною норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, яка за своїм змістом передбачає застування при підвищення пенсії дітям війни виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абзацом першим частини першої статті 28 вказаного Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Згідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже, є уповноваженим Державою органом у спірних правовідносинах, який надає зазначені пенсійні послуги.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.
Відповідно до принципу юридичної визначеності, який є один з аспектів діючого та гарантованого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що вказана правова ситуація та відсутність належного бюджетного фінансування звільняє відповідача від обов’язку підвищення пенсії дітям війни та проведення відповідного перерахування пенсій, оскільки відповідно до наведеного принципу юридичної визначеності це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
При цьому судова колегія також виходить з правової позиції, викладеної у пар. 23, 26 рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 2005 року "Кечко проти України" (Заява N 63134/00), яка підлягає застосуванню судом як джерело права згідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно якій в межах свободи дій державі визначати, які надбавки або підвищення виплачувати з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припиняти такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних підвищень, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (принцип юридичної визначеності). При цьому органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (див. з цього приводу також рішення у справі "Бурдов проти Росії", N 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-III).
Виходячи з наведеного суд першої інстанції правильно вирішив, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що для визначення розміру підвищення пенсії дітям війни суду необхідно було застосовувати Постанову КМ України від 28.05.2008р. № 350 про «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка передбачає що з 22.05.2008 року дітям війни таке підвищення виплачується у розмірі 48,10 грн., з 1 липня – 48,20, а з 1 жовтня – 49,80 грн. – є необґрунтованим, оскільки в цій частині спірні правовідносини врегульовані чинною на той час спору нормою ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, яка відповідно до конституційного принципу верховенства права має вищу юридичну силу, зміст якої не повинний змінюватися підзаконними нормативними актами.
Виходячи з наведеного, оскільки висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до положень ст. 308 ЦПК України необхідно відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області відхилити .
Постанову Красноградського районного суду Харківської області від 02 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий :
судді :