Справа № 22ц-11/2010
Категорія – цивільна Головуючий у першій інстанції – Соловей В.В.
Доповідач – Заболотний В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
08 червня 2010 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шарапової О.Л.
суддів - Заболотного В.М., Скрипки А.А.
при секретарі - Штупун О.М.
з участю – позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,
відповідачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, вказуючи на те, що в липні 2005 року її дочка та зять купили для неї, за її ж кошти, житловий будинок АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, оскільки з ОСОБА_4 була домовленість про оформлення документів пізніше самостійно позивачкою, в зв’язку з чим відповідачка передала їй копії документів необхідних для оформлення спадщини та укладення в подальшому договору купівлі-продажу будинку. Оскільки будинок був в непридатному для проживання стані, то ОСОБА_2 разом з дочкою та зятем, починаючи з серпня 2005 року, з попереднього дозволу ОСОБА_4, зробили капітальний ремонт домоволодіння – пробили свердловину, провели воду в будинок, встановили шиферний паркан, перекрили частково дах, переслали підлогу, відремонтували сарай та інше. Протягом всього цього часу підтримували будинок в належному стані, проводячи поточні роботи. Пізніше ОСОБА_4 відмовилась від укладення договору купівлі-продажу будинку, мотивуючи це тим, щоб їй доплатили ще 15000грн.
Рішенням Козелецького районного суду від 22.10.2008 року ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_4 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно. В зв’язку з цим, ОСОБА_2 просила стягнути на її користь з відповідачки 4500грн. сплачених їй як вартість будинку; 12398грн. 23коп. як компенсацію витрат понесених на ремонт житла та утримання його в належному стані; 212грн. 74коп. сплачених за оформлення правовстановлюючих документів на будинок; 8533грн. 62коп. як компенсацію втрат, пов’язаних з інфляцією, та 1700грн. моральної шкоди.
Після уточнення позовних вимог ОСОБА_2 просила стягнути на її користь з ОСОБА_4 4500 грн. сплачених як вартість будинку; 2753грн. 50коп. як компенсацію втрат пов’язаних з інфляцією; 57046грн. 50коп. як компенсацію витрат понесених на ремонт будинку та господарських споруд, поліпшення земельної ділянки, з врахуванням індексу зміни ринкової вартості будівельно-монтажних робіт до ринкової вартості відповідних періодів; 212грн. 75коп. сплачених за оформлення правовстановлюючих документів на будинок; 1700грн. моральної шкоди та 1730грн. судових витрат.
Оскаржуваним рішенням Козелецького районного суду від 30.09.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто на її користь з ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 7612грн., понесених на ремонтні роботи житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1. У решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Також, вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення в частині незадоволених вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_4 7612грн. як компенсацію вартості матеріалів та проведених ремонтних робіт; 4500грн. сплачених як вартість будинку; 2753грн. 50коп. як компенсацію втрат, пов’язаних з інфляцією; 10956 грн. як компенсацію витрат понесених з бурінням та облаштуванням свердловини; 3087грн. як компенсацію виконаних робіт з розкорчування сливняку та його вивозу; 2748грн. 88коп. як компенсацію витрат за виконані роботи щодо облаштування міжповерхового перекриття; 8742грн. 65коп. витрат, понесених на придбання будівельних матеріалів, використаних на утримання садиби та не облікованих у висновку експерта №С9411 від 20.07.2009 року; 212грн. 75коп. сплачених за оформлення правовстановлюючих документів на будинок; 1700грн. моральної шкоди та 661 грн. судових витрат. Апелянт посилається на неповне з’ясування судом обставини, що мають значення для справи, не доведення обставин, які суд вважав встановленими, не надання належної оцінки приєднаним до матеріалів справи доказам, що призвело до порушення норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд в основу рішення поклав лише пояснення відповідачки, які не підтверджені жодним доказом. Зокрема, не надано доказів того, що 4500грн. їй були сплачені як за тимчасове проживання у будинку, а не як вартість будинку. На думку апелянта, всі факти щодо проведення відновлювальних робіт в будинку, робіт щодо поліпшення земельної ділянки, ремонту надвірних будівель, зведення капітальних споруд та її особисті обставини (продаж власного будинку, переїзд з хворим чоловіком), свідчать про укладення між сторонами саме договору купівлі-продажу, а не договору найму житла. Проведення зазначених робіт підтверджується фотознімками, зробленими її представником за згодою експерта Усенко І.В. в присутності відповідачки та її представника під час проведення призначеної судом експертизи та показами свідків ОСОБА_7. А понесені грошові витрати на зазначені роботи підтверджуються копіями чеків, квитанцій, товарних чеків та накладних.
Вводячи суд в оману, відповідачка та її представник заперечували проти факту буріння та облаштування свердловини, при цьому ж таки не надали жодного доказу в обґрунтування своїх заперечень. Апелянт вважає, що згідно проведених її представником розрахунків загальна вартість свердловини з врахуванням вартості роботи, матеріалів та обладнання, транспортних послуг складає 10956грн. 84коп.
Не зважаючи на те, що в судовому засіданні були підтверджені належними доказами факт будівництва шиферного паркану, влаштування перекриття в сараї, розкорчування сливняку, суд не врахував вартість понесених позивачкою витрат.
Також апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні її вимог про відшкодування моральної шкоди, і сума 1700грн. є лише малою краплею відшкодування знущання, бруду та морального болю, які випали на її долю, оскільки вона людина похилого віку і наприкінці життя її залишають без даху над головою.
Хоча апелянт частково погоджується з висновком експерта, проте вважає, що не можна посилатися на нього як доказ, оскільки експертиза проведена неповноважним експертом. Зокрема, експертом як на вимогу суду, так і під час проведення експертизи не було пред’явлено відповідного свідоцтва про присвоєння йому кваліфікації судового експерта, до наданого суду висновку також не долученого жодного документу, який би підтверджував його кваліфікацію. Згідно висновку №С-94111 від 20.07.2009 року ТОВ „Еталон” має сертифікат Фонду Держмайна України та Ліцензію Держземагенства (стосуються оціночної діяльності), а жодного документу, що вказана експертна установа має право проводити судову будівельно-технічну експертизу, або таке право мають залучені до проведення судової експертизи експерти Усенко І.В. та Ворнах В.М., не надано. За таких обставин, апелянт вважає, що даний висновок у відповідності до ст.59 ЦПК України є недопустимим доказом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
По справі встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.12.1996 року ОСОБА_4 є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 (а.с.52-53).
Відповідно до ст.61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Козелецького районного суду від 22.10.2008 року, яке набрало законної сили, що не оспорюється сторонами, було відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 дійсним та визнання права власності на зазначений будинок (а.с.7-9). А тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивачки про стягнення 4500грн., сплачених як вартість будинку, 2753грн. 50коп. втрат, пов’язаних з інфляцією, а також коштів, витрачених на оформлення правовстановлюючих документів на садибу.
Крім того, ОСОБА_2 як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі вказує, що 4500грн. були сплачені нею відповідачці саме як вартість спірного будинку, проте вищевказаним судовим рішенням від 22.10.2008 року встановлено, що договір купівлі-продажу будинку між сторонами не укладався, що свідчить про безпідставність заявлених вимог в цій частині.
В той же час, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_4 стверджувала, що вона фактично надала ОСОБА_2 спірний житловий будинок у тимчасове користування, за що і отримала від останньої 4500грн., хоча договір найму житла у письмовій формі між ними не укладався.
Відповідно до ст.810 ЦК України до договору найму житла застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст.815 ЦК України наймач зобов’язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця.
Статтею 778 ЦК України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Жодним із учасників судового розгляду не заперечувалось, що позивачкою ОСОБА_2 зі згоди відповідачки були проведені певні ремонтно-будівельні роботи по облаштуванню спірного житлового будинку та надвірних будівель, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_4 коштів, витрачених позивачкою на ремонтні роботи.
За клопотанням представника позивачки ОСОБА_3 для визначення ринкової вартості спірної садиби та переліку ремонтно-будівельних робіт, що були проведені в ній за період з червня 2005 року по червень 2009 року і їх вартості, по справі було призначено повторну будівельно-технічну експертизу.
Згідно висновку № 2184-2186-ц судової будівельно-технічної експертизи від 27.04.2010 року, проведеного експертами Чернігівського відділення КНДІСЕ, вартість ремонтно-будівельних робіт, виконаних в садибі по АДРЕСА_1, за період з червня 2005 року по червень 2009 року становлять 9919грн. 90коп.
У зв’язку з цим, сума грошових коштів, що підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, понесених останньою на ремонтні роботи житлового будинку та господарських споруд, підлягає збільшенню з 7612грн. до 9919грн. 90коп.
Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог.
А тому з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути 3441грн. 60коп. за проведення будівельно-технічної експертизи, 99грн. 20коп. у відшкодування судового збору та 120грн. витрат на ІТЗ.
В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309 ч.1 п.4, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково .
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2009 року – змінити , збільшивши до 9919грн. 90коп. суму грошових коштів, які необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, понесених останньою на ремонтні роботи житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться в по АДРЕСА_1 Чернігівської області.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3441грн. 60коп. за проведення будівельно-технічної експертизи, 99грн. 20коп. у відшкодування судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: