Справа № 200/8225/19

Провадження №2а/932/266/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К РА ЇН И

26 липня 2021 року        Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Кошлі А.О.

за участю секретаря: Яковенко А.С.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Максименко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Дніпровської міської ради (відповідач 1), виконавчого комітету Дніпровської міської ради (відповідач 2) про скасування постанови №18/1486 від 15.05.2019, -

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2019 року позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Дніпровської міської ради (відповідач 1), виконавчого комітету Дніпровської міської ради (відповідач 2)про скасування постанови №18/1486 від 15.05.2019.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04 квітня 2018 року він уклав договір оренди з ОСОБА_2 нежитлового приміщення площею 26 кв.м що знаходиться між нульовим та першим поверхом у будинку АДРЕСА_1 з метою здійснення, як самозайнятою особою ремонту та налагодження комп`ютерного обладнання та устаткування. На інформаційні вивіски, які були прийняті разом з приміщенням відповідно до акту прийому –передачі, наклеєно надруковані в типографії інформаційні вивіски в межах ЗУ «Про рекламу» з інформацією про вид діяльності, встановлення даної рекламної інформації не перевищувало фасадну частину першого поверху будинку. 16 квітня 2019 року йому був вручений припис №00042, яким висунуто вимогу про очищення фасадної поверхні від самовільно встановленої рекламної конструкції терміном до 23.04.2019. Пояснень що конструкція встановлювалася не ним, інспектор не взяв до уваги. На звернення до Департаменту торгівлі та реклами ДМР щодо роз`яснення необхідності належного оформлення рекламної конструкції відповіді не отримав. 08.05.2019 року головним інспектором управління торгівлі та контролю за розміщенням фасадних конструкцій департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради Мирошниченко Тамарою Дмитрівною було складено протокол про адміністративне правопорушення № 00021, яким було інкриміновано порушення ст. 152 КУпАП та запрошено на розгляд справи про адміністративне правопорушення. 15.05.2019 року під час розгляду справи про адміністративне правопорушення при Адміністративній комісії' при виконавчому комітеті Дніпровської міської ради ним були надані відповідні пояснення, які також і зазначалися в протоколі про адміністративне правопорушення № 00021 від 08.05.2019 року про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки рекламна конструкція була орендована разом із нежитловим приміщенням, і встановлена вона відповідаючи п. 2 «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 року № 2067 та ч. 6 ст. 9 Закону України про рекламу. Не беручи до уваги пояснень, Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Дніпровської міської ради було винесено постанову № 18/1486 від 15.05.2019 року про накладення адміністративного стягнення, якою мене визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 152 КУпАП та накладено на санкцію у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. З урахуванням викладеного вважає, що постанова № 18/1486 від 15.05.2019 року винесена з порушенням законодавства України є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином причини не явки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Представник відповідача-2 ВК ДМР Максименко С.М. у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, наполягала що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення була складена згідно чинного законодавства.

На адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву в якому зазначено, що 16.04.2019 під час проведення перевірок території міста позивачу було видано припис № 00042, оскільки за адресою: АДРЕСА_2 , вбачались порушення вимог пп. 19.2.1 Правил благоустрою території міста Дніпра, затверджених рішенням Дніпровської міської ради від 27.11.2013 № 44/43 (зі змінами) та зобов`язано усунути виявлені порушення шляхом очищення поверхні фасаду будівлі від самовільно розміщених конструкції в термін до 23.04.2019. Оренда приміщення разом з рекламними конструкціями не знімають з орендаря обов`язок отримати дозвіл на розміщення таких конструкцій. 19.04.2019 позивачем надіслано до Департаменту звернення, яке було зареєстроване за вх. № 9/473. За результатами розгляду звернення, листом від 25.04.2019 № 3/2-762 Департамент надав позивачу обґрунтовані пояснення щодо невідповідності розміщених конструкцій встановленим чинним законодавством України критеріям поняття «вивіска чи табличка», зазначено про необхідність дотримання Принципів візуальної організації розміщення рекламних засобів, вивісок і табличок на фасадах будівель м. Дніпра та наголошено, що вимоги припису є обов`язковими для виконання та що ігнорування припису тягне за собою адміністративну відповідальність згідно з КупАП. Проте, вимоги припису від 16.04.2019 № 00042 позивачем не було виконано, у зв`язку з чим 08.05.2019 складено протокол № 00021 про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП. Позивачем не наведено жодних фактів порушення адміністративною комісією порядку розгляду справи на підставі протоколу № 00021 про адміністративне правопорушення позивачем норм чинного законодавства про розміщення реклами; не доведено належними доказами недотримання адміністративною комісією організації ведення засідання чи невідповідного оформлення протоколу цього засідання або оскаржуваної постанови. Зауваження позивача, що розміщені фасадні конструкції можуть вважатися вивісками, в розумінні вищезазначених норм, є помилковими, оскільки «У-соmр» не є зареєстрованим знаком для товарів і послуг, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , чи його зареєстрованим найменуванням, а самі конструкції розміщуються частково поза межами орендованого ним приміщення та перевищують визначені законодавством розміри, атому вказані конструкції не відповідають встановленим чинним законодавством критеріям, не можуть бути віднесені до поняття «вивіска» та є рекламними конструкціями, які повинні розміщуватися у встановленому порядку дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Суд заслухавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази, прийшов до наступного висновку.

Як встановлено у судовому засіданні 15 травня 2019 року винесено постанову №18/1486 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. в порушення рішень Дніпропетровської міської ради від 16.02.2004 №325 (зі змінами), від 27.11.2013 №44/43 (п.19.2.1), ст. 152 КУпАП.

З оскаржуваної постанови встановлено, що 16 квітня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 складено припис №00042 щодо усунення порушень самовільного розміщення рекламної конструкції за адресою АДРЕСА_2 , до 23.04.2019 року.

08 травня 2019 року о 11:50 год. встановлено не виконання даного припису та складено протокол про адміністративне правопорушення від 08.05.2019 №00021, що тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Винність ОСОБА_3 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 08ю058ю2019 №00021 та іншими документами.

Позивач з винесеною постановою не погоджується та вважає що вона складена безпідставно та не підтверджується будь-якими доказами.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 152 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів у вигляді штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України «Про рекламу» визначено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Цією ж статтею передбачено, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з положеннями частини сьомої статті 8 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Положеннями частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу»   встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Нормами частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на   територіях,   будинках   та   спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Правила № 2067 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (пункт 1 Правил №2067).

Згідно з пунктом 2 Типових правил 2067 спеціальними конструкціями є тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Системний аналіз вказаних положень дає змогу дійти висновку, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб`єктом, не є рекламою у розумінні частини сьомої статті 8 та частини шостої статті   9 Закону України «Про рекламу».

Вказаний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №323/3491/16-а, 8від 11.04.2018 у справі №323/1766/17, від 04.09.2019 у справі №1340/4421/18, від 11.11.2019 у справі № 323/1360/17, від 27.02.2020 у справі №405/4704/15-а, від 25.03.2020 у справі №461/4489/16-а.

Положеннями статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Верховний суд Касаційного адміністративного суду у постанові №338/1/17 від 26.04.2018 зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Суд зясувавши обставини спарви, а також дослідивши докази надані на їх підтвердження приходить до висновку, що представником відповідача не доведено розміщення ОСОБА_1 саме зовнішньої реклами, а також відповідність розміщеної інформації, яку представник відповідача кваліфікує як рекламу, вимогам до зовнішньої реклами, які були проаналізовані вище. Зокрема, не містить означена постанова будь-яких доказів щодо місця розміщення вказаної інформації та її змісту; доказів наявності закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг; доказів того, чи має на меті вказана інформація сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається, а відтак потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до ст. 62 Конституції України - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04), при оцінці доказів судам слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій вст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Суд вказує, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Таким чином, Відповідачами у передбачений законом спосіб не доведено правомірність прийнятого рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, а враховуючи заперечення позивачем факту скоєння ним адміністративного проступку, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивача по справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та скасування постанови № 18/1486 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Дніпровської міської ради від 15.05.2019 р про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а також про закриття провадження в адміністративній справі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись 152 КУпАП, Законом України «Про рекламу», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, ст. ст. 77, 78, 90, 241 – 246, 257, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Дніпровської міської ради (відповідач 1), виконавчого комітету Дніпровської міської ради (відповідач 2) про скасування постанови №18/1486 від 15.05.2019 – задовольнити.

Скасувати постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Дніпровської міської ради№18/1486 від 15.05.2019 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення за порушення ст. 152 КУпАП.

Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП – закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Відповідач 1: Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Дніпровської міської ради м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75

Відповідач 2: Виконавчий комітет Дніпровської міської ради ЄДРПОУ 04052092 м. Дніпро пр. Дмитра Яворницького, 75.

Суддя А.О. Кошля