У К Р А Ї Н А

                                            Г О С П О Д А Р С Ь К И Й   С У Д

Чернігівської області

14000 ,   м. Чернігів                                               

проспект Миру , 20                                                                                                 тел. 7-99-18

Іменем   України

Р І Ш Е Н Н Я

20 липня 2007 р.                                                                                справа № 2/201

За позовом:    ОСОБА_1 (позивач 1),          АДРЕСА_1

                    товариства  з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельне підприємство -

кафе „Гранат” (позивач 2), м. Чернігів. вул. Рокосовського, 35   

до:          ОСОБА_2 (відповідач 1),            АДРЕСА_2

                    ОСОБА_3 (відповідач 2),  АДРЕСА_3

3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідачів

                    приватний   нотаріус   Чернігівського   міського    нотаріального округу ОСОБА_4, АДРЕСА_4

про:                     визнання недійсним договору міни

                              Суддя Михайлюк С.І.

Представники сторін:

Від позивача 1:  ОСОБА_1

Від позивача 2: уповноважений представник Бреденко О.І., директор Моли бога І.Г.

Від відповідача 1: уповноважений представник ОСОБА_5, ОСОБА_6

Від відповідача 2: не з'явився

Рішення приймається після перерви,  що оголошувалася у судовому засіданні.

Заявлений позов про визнання недійсним договору міни, що укладений між відповідачами 11.11.2004р.,  посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу ОСОБА_4,  зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_1.

Позов мотивований тим, що відповідач 1  придбала частку без винесення цього питання на загальні збори товариства. Згідно з поданими письмовими поясненнями позивачі вважають, що учасники користуються переважним   правом придбання частки учасника, який її уступив, пропорційно до їх часток у статутному фонді; відчуження частки учасника розуміє в собі перехід права власності і вихід з числа учасників.  Питання виходу з числа учасників  є компетенцією загальних зборів.

Відповідач 1 надала відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечує,  вважає,  учасник товариства має право  продати чи іншим чином відступити свою частку іншому учаснику товариства.

У додатковому відзиві відповідач 1 зазначає, що спірний договір не є договором купівлі -

продажу, позивачами пропущено строк позовної давності на пред'явлення вимог  про порушення їх переважного права на придбавання часток у статутному фонді, позивачі в позові не просять про переведення на їх, як співвласників, прав та обов'язків покупця у разі визнання судом порушення їх переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності.

У судовому засіданні 13.08.2007р.  відповідач 1 надав відзив  ОСОБА_3, відповідно до якого позовні вимоги заперечуються з підстав права учасника товариства продати чи іншим способом відступити свою частку

Дослідивши матеріали, суд

в с т а н о в и в:

          Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України „Про господарські товариства” (в діючій редакції на час реєстрації) товариством  з    обмеженою    відповідальністю    визнається товариство, що має статутний фонд, розділений  на  частки,  розмір яких визначається установчими документами.

          В силу ч. 1 ст. 4 цього Закону (в діючій редакції на час реєстрації та в 2004 році) товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі установчого договору і статуту.

          Установчий договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельне підприємство -кафе „Гранат”  посвідчений державним нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори 29.08.1996р.

          Статут товариства затверджений зборами учасників, протокол № 1 від 15.07.1996р., перереєстрований виконкомом Чернігівської міської ради 30.08.1996р.

          У судовому засіданні 07.08.2007р. сторони пояснили, що зміни в установчий договір та статут  не вносилися, відомості стосовно засновників товариства  державному реєстратору не надавалися.

          Згідно з установчим договором  частка ОСОБА_1 в статутному фонді товариства складала 27,7 %, ОСОБА_2 -17,5%,  ОСОБА_3 -6,3%.

          Відповідно до ч. 1 ст. 147 ЦК України (діючого на час укладання спірного договору) учасник товариства має право продати чи іншим способом відступити свою частку  (її частину) у статутному капіталі одному  або кільком учасникам цього товариства.

          Зі змісту ч. 1 ст. 53 Закону України „Про господарські товариства” (в діючій на листопад 2004 року редакції) випливає, що переважним правом на придбавання частки (її частини) учасника, який її відчужує, користуються учасники товариства   пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства. Статутом товариства або  за домовленістю учасників може бути встановлений інший порядок здійснення цього права.

          Учасники товариства зобов'язані додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства (п. а ч. 1 ст. 11 Закону України „Про господарські товариства”.

          Пунктами 4.13 статуту,  18 установчого договору передбачено, що учасники користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її уступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді.

          Водночас, відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст.  147 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., переважне право учасника товариства  на придбання  частки (її частини)  виникає  лише  у разі  здійснення продажу іншим учасником за договором купівлі-продажу. Коли учасник бажає укласти договір міни, дарування,  передати до статутного капіталу іншого товариства свою частку, інші учасники не мають переважного права.

          Не є компетенцією загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю розгляд питання щодо укладання договорів міни частки (її частини).

          Статут товариства не приведений у відповідність до чинного законодавства.

          Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

          За таких обставин у позовних вимогах слід відмовити повністю.

          ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11  не залучалися до участі у справі в якості третіх осіб, оскільки відповідного клопотання  від будь-якої із сторін не надходило, суд не вважає, що  рішення у справі може вплинути на їх права і обов'язки  щодо однієї із сторін.

Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст.  49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України,  суд

в и р і ш и в:

В позовних вимогах відмовити повністю.

Повний текст рішення підписаний 21.08.2007р.

Суддя                                                                                 С.І. Михайлюк

20.08.07