САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-119/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2010 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:

    головуючого судді                 Румянцева О.П.

    при секретарі                 Бакум И.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району про вселення, -

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2008 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернулися ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_4, третя особа: КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що батько відповідача - ОСОБА_5 був основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1, де крім нього з дружиною проживали відповідач та його брат ОСОБА_6 Позивач ОСОБА_4 вселилася та прописалася в квартирі з моменту укладення шлюбу з відповідачем у 1985 року. Від шлюбу у них з відповідачем народились діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - позивачі по справі.  В 2006 році шлюб між ОСОБА_4 та відповідачем було розірвано. З січня 2008 року відповідач повністю припинив проживати в спірній квартирі та сплачувати комунальні послуги. Позивачі просили визнати відповідача ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

12.02.2009 року ОСОБА_4 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_7, третя особа: КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська про вселення.  Свій зустрічний позов він обґрунтував тим, що він зі своєю сім’єю - відповідачами по справі, мешкали в спірній квартирі, що була надана його батькові ОСОБА_5 на підставі ордеру № 296 від 17.04.1969 року на сім’ю з чотирьох осіб. На протязі тривалого часу між позивачем та відповідачами склались неприязні стосунки, через що перебувати в спірній квартирі стало вкрай неможливо. Він став винаймати житло але в січні 2009 року у зв’язку з нестабільною роботою позивач змушений був повернутись в спірну квартиру. ОСОБА_4 його не впустила, крім того змінила замки. Позивач просив вселити його у спірну квартиру.

    Ухвалою Самарського районного суду від 12.03.2009 року цивільна справа за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третя особа КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська про вселення об’єднані в одне провадження.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_4, що також за довіреністю діє від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та її представник ОСОБА_8 свої вимоги підтримали у повному обсязі та пояснили, що на початку 2008 року відповідач періодично проживав у квартирі, а з березня він вивіз усі речі, не попереджаючи про те, що він виїхав. Відповідача з квартири ніхто не виганяв. Зустрічні позовні вимоги не визнавали в повному обсязі та просили відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що через напружені стосунки з дружиною та дітьми він у березні 2008 року вирішив зняти квартиру та який то час пожити окремо від позивачів. Він забрав деякі свої речі та виїхав зі спірної квартири. Наприкінці 2008 року його матеріальне становище погіршилося і він більше не мав можливості сплачувати за найм квартири, тому він вирішив повернутися до своєї квартири, однак позивачі його не впустили.  Просив задовольнити його позов щодо вселення та відмовити у первісному позові.

Представник третьої особи Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська не заперечувала проти задоволення первісного позову.

      Вислухавши думку позивача, відповідача їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зустрічний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні первісного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

У судовому засіданні було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_5 – батьку відповідача ОСОБА_4, та членам його родини: дружині – ОСОБА_9 та синам – ОСОБА_4, ОСОБА_6, що підтверджується копією талону до ордеру №296 від 17.04.1969 року (а.с.8).  

Згідно довідки КВ ЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська від 10.11.2008 року у вказаній квартирі зареєстровані: відповідач - ОСОБА_4 та позивачі - ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.7).

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердили той факт, що у березні 2008 року відповідач ОСОБА_4 виїхав зі спірної квартири та вивіз свої речі.

Факт не проживання ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 з березня 2008 року підтверджується також актами від 23.03.2008 року, від 15.07.2008 року та 04.11.2008 року (а.с.21-23).  

Суд вважає встановленим, що між сторонами по справі склалися неприязнені, конфліктні стосунки, оскільки цей факт підтвердили свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, крім того його не заперечували й сторони по справі.

Наявність неприязнених стосунків між сторонами по справі підтверджується також копією постанови ДІМ Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області Кравець Ю.О. від 27.01.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_4 за ч.1 ст.196 КК України.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Житловим кодексом Української РСР.

Згідно зі ст. 71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може буди подовжено наймодавцем, а у разі спору судом.  

Статтею 72 ЖК Української РСР встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідач ОСОБА_4 не проживав у спірній квартирі понад шість місяців з поважних причин, а саме через неприязнені стосунки в позивачами. Тому позовна вимога про загнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням задоволенню не підлягає.    

Приймаючи рішення про задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 про вселення суд виходить з наступного.

В силу ч.ч. 1, 3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 має право користуватися квартирою №85 в будинку № 16 по вул. Ілларіонівській в м. Дніпропетровську, а тому перешкоджання у цьому є незаконним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 64, 71, 72 Житлового кодексу Української РСР,  ст.ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-60, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

    Вселити ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1.

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

Суддя                                         О.П.Румянцев