Справа № 2а-107/10
Постанова
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2010 року Комсомольський міський суд
Полтавської області
в складі : головуючого судді Окунь Т.В.
при секретарі Гончар С.Т.
з участю сторін:
позивача ОСОБА_1.
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Комсомольську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську про визнання дії протиправною, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,
встановив
У вересні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, згодом уточнивши заявлені вимоги (а.с. 24), та просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов’язавши останнього здійснити такий перерахунок у відповідності до ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 р. № 796-ХП (далі - Закон) та виплатити недонараховані суми пенсії починаючи з 22.05.2008 р ., також просив зобов’язати відповідача усунути порушення діючого законодавства і в подальшому здійснювати нарахування пенсії у відповідності до Закону.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю, в обґрунтування позову послався на те, що є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р., визнаний інвалідом П групи та належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в зв’язку з чим перебуває на пенсійному обліку у відповідача.
23 червня 2009 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії відповідно до ст.ст. 50,54,67 Закону у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та надбавки у розмірі 75% мінімальної пенсії, проте у здійсненні такого перерахунку йому було відмовлено.
Вважаючи відмову відповідача незаконною, просив про задоволення позову.
Представник відповідача позов не визнала за його необґрунтованістю та безпідставністю, просила в задоволенні позову відмовити. Вважає, що УПФУ в м. Комсомольську Полтавської області діяло в межах наданих повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства, яким не визначено механізм застосування мінімальної пенсії за віком до спірних правовідносин. Пенсія позивачеві призначена та виплачується на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», що на думку представника відповідача не суперечить Закону. Стягнення основної та додаткової пенсії позивачеві за рахунок коштів Пенсійного фонду України представник відповідача вважає безпідставним, оскільки фінансування державної пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази, надані сторонами по справі, суд находить позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних мотивів.
Судом встановлено і не заперечується сторонами по справі, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до категорії 1, та з 20 червня 2006 р. – є інвалідом П групи за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, в зв’язку з чим перебуває на пенсійному обліку у відповідача (а.с. 10, 12-14).
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як вбачається із змісту ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, що гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Визначаючи характер спірних правовідносин та правову норму, яку належить до них застосувати, суд виходить з наступного:
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За ст.ст. 54, 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на державну пенсію у розмірі, не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Проте, пенсію йому було призначено відповідачем в розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. та № 654 від 16.07.2008 р., що даний час становить 1528,80 грн., де: 1090 грн. – мінімальний розмір пенсії інваліду П групи, 114,60 грн. – додаткова пенсія інваліду П групи, 229,20 грн. – підвищення інваліду війни П групи, 50 грн. – цільова грошова допомога інвалідами війни, 45 грн. – доплата по постанові КМУ № 1375 від 23.21.2009 р., що істотно звужують обсяг встановлених законом прав громадян (а.с. 9,37-38).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому при визначенні розміру пенсії позивачеві суд застосовує норми ст.ст. 50 та 54 Закону, що має пріоритетну силу над зазначеними підзаконними актами Кабінету Міністрів України.
З огляду на вищенаведене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії позивачеві визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом.
Зі статей 50 та 54 Закону вбачається, що при визначенні розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої за чинним законодавством визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Наявність норми про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом (ч. 3 ст. 28), та відсутність іншого нормативно-правового акту, який визначав би розмір мінімальної пенсії за віком, є підставою для застосування судом при розгляді даного публічно-правового спору аналогії закону на підставі ч. 7 ст. 9 КАСУ.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 67 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 05.10.2006 р. № 231-V, яка набрала чинності з 31.10.2006 р., у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4; перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Позивач просить про захист порушеного права судом з 22.05.2008 р., тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України суд визнає протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську щодо перерахунку пенсії позивачеві протиправною з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., згідно якого положення п. 28 розділу П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було визнано неконституційними.
Згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» мінімальний розмір пенсії за віком у 2008 році становив: з 1 квітня – 481 гривню, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень. У 2009 році прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року (ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»).
Пунктом 1 частини 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи рішення про призначення позивачеві державної пенсії з розрахунку 1090 мінімальної пенсії, як інваліду П групи., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимога позивача про визнання такого рішення протиправним є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.
З огляду на вищенаведене, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що відповідач повинен був призначити та виплатити позивачеві державну пенсію у розмірі починаючи з 22.05.2008 року - не нижче 3848 грн., з 01.07.2008 р. – не нижче 3856 грн., з 01.10.2008 р., – не нижче 3984 грн., та право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, з 22.05.2008 р. – 360,75 грн., з 01.07.2008 р. – 361,50 грн., з 01.10.2008 р. – 373,50 грн. , тому вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов’язання Управління ПФУ в м. Комсомольську провести перерахунок та після його проведення виплатити різницю в отриманій та перерахованій державній пенсії, оскільки саме такий порядок (призначення та наступна виплата) передбачений чинним законодавством України і він не дотриманий відповідачем. Вимога позивача про стягнення недоплаченої допомоги задоволенню не підлягає, оскільки фактично не була їй призначена, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення призначення та нарахування допомоги замість органу, на який покладаються такі повноваження.
На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст.94, ст.ст.159, 160 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління ПФУ в м. Комсомольську щодо виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року у розмірі меншому, ніж встановлено ст.50 та п.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов’язати Управління ПФУ в м. Комсомольську призначити та виплатити ОСОБА_1, починаючи з 22.05.2008 року державну пенсію з розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, який визначається згідно із ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”
Судові витрати по справі компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Судове рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання в 10-денний термін з часу складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги з надісланням її копії до суду апеляційної інстанції, або в порядку, передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя: підпис Т.В. Окунь
З оригіналом вірно: Суддя: Т.В. Окунь