Справа №2-59/2010 року.  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

25 травня 2010 року.                                                                                                смт.Демидівка.

                       Демидівський районний суд, Рівненської області.

     Одноособово суддя Зозуля П.Г.,

     при секретарі Ковальській Л.С.,

 за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, до Демидівської селищної ради Рівненської області, третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Демидівського районного відділу Рівненської регіональної філії державного підприємства «Центру державного земельного кадастру» (далі – Демидівський РВ ЦДЗК)  про виділення земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд у приватну власність та визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У позовній заяві ОСОБА_1 просить постановити рішення суду, яким визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,50 гектара, розташовану по АДРЕСА_1, на якій розташовані будівлі та споруди, що належать їй на праві приватної власності та зобов’язати Демидівський РВ ЦДЗК зареєструвати її право власності на зазначену земельну ділянку.  

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що на праві приватної власності володіє будівлями та спорудами інкубатора, розташованими в АДРЕСА_1. У 1997 році Демидівське колективне сільськогосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство, членом якого вона була, приватизувало цех №2 Млинівського племптахорадгоспу «Іква». Рішенням №97 від 23 квітня 1997 року зазначеному колективному сільськогосподарському підприємству Демидівська селищна рада передала у колективну власність земельну ділянку площею 5,02 гектара для ведення сільськогосподарського виробництва. У тому числі була передана земельна ділянка площею 0,90 гектара, розташована у АДРЕСА_1, для обслуговування виробничих та адміністративних приміщень підприємства. Протягом кількох років позивачка викупила частки майна у інших членів колективного підприємства і стала одноособовим власником всіх будівель та споруд підприємства і на їх базі організувала приватне сільськогосподарське підприємство «Сонечко». Разом з придбаними частками нерухомого майна до неї перейшли і частки земельних ділянок, які також належали власникам нерухомого майна, на яких вони розташовані. У ході господарської діяльності дана земельна ділянка зменшилася до 0,50 гектара. На даний час її право власності на зазначену земельну ділянку не визнається Демидівською селищною радою, що стало підставою для захисту своїх прав у суді.  

В судовому  засіданні ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала повністю і показала, що відповідно до статей 4 і 5 ЗК України та «тимчасового порядку проведення робіт по видачі Державних актів…», затвердженого наказом Держкомзему України №18 від 15 березня 1995 року Демидівська селищна рада своїм рішенням №97 від 23 квітня 1997 року передала колективному сільськогосподарському  інкубаторно-птахівничому підприємству, членом якого вона була, у колективну власність спірну земельну ділянку. Споруди та будівлі  колективного підприємства вона викупила у інших членів колективного підприємства і на даний час є їх власником. 17 лютого 2003 року, разом з придбаними частками нерухомого майна, співвласники земельної ділянки, що перебувала у колективній власності членів Демидівського колективного сільськогосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства, передали їй і земельну ділянку площею 0,90 гектара, тому вважає відмову відповідача у наданні дозволу на приватизацію земельної ділянки, на якій розташовані будівлі та споруди, що є її приватною власністю, не обґрунтованою і не законною, оскільки, будь-яких рішень про вилучення даної земельної ділянки з колективної власності або її часток у кого-то з членів колективного підприємства і у неї особисто, не було і немає. Судові витрати по справі просить покласти на неї.

Представник Демидівської селищної ради Легкий Віталій Іванович позов визнав частково і показав, що Демидівська селищна рада по даній справі не є відповідачем, оскільки спірна земельна ділянка передавалася між членами колективного сільськогосподарського підприємства.    

Представник третьої особи начальник Демидівського РВ ЦДЗК Панасюк Віктор Миколайович заперечень проти позову не заявив.

            Заслухавши показання сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.

    19 березня 1997 року Демидівськи селищна рада рішенням №89 надала у постійне користування земельну ділянку площею 5.46 гектара Демидівському колективному сільськогосподарському інкубаторно-птахівничому підприємству та видала на цю землю державний акт про право постійного користування землею (а.с.4).

    23 квітня 1997 року Демидівська селищна рада постановила рішення №97, яким передала у колективну власність Демидівському колективному сільськогосподарському інкубаторно-птахівничому підприємству 5.02 гектара, з яких 2.35 гектара ріллі і 2.67 гектара земель загального користування та залишила у постійному користуванні колективного підприємства 0.44 гектара сіножатей (а.с.7). Серед земель, переданих у колективну власність, знаходилася земельна ділянка АДРЕСА_1 на якій розташовані будівлі та споруди підприємства (а.с.8).  Цей факт стверджується Держаним актом на право колективної власності на землю серії РВ №00054, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №45 11 червня 1997 року. До акту долучено список громадян – членів колективного сільськогосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства, співвласників даної земельної ділянки. За №11 у ньому значиться позивачка (а.с.50-54).

    Протягом 2000 – 2001 років ОСОБА_1 викупила частки майна, що належали співвласникам Демидівського колективного сільськогосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства і 23 грудня 2004 року зареєструвала своє право власності на будівлі та споруди, які раніше належали Демидівському колективному сільськогосподарському інкубаторно-птахівничому підприємству (а.с.9-23). 17 лютого 2001 року співвласники Демидівського колективного сільськогосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства разом з частками проданого ними позивачці майна передали їй у власність належні їм частки земельної ділянки на якій це майно розташоване (а.с.77).

    Рішенням №39/9 від 30 жовтня 2002 року Демидівська селищна рада за згодою колективного сільського господарського інкубаторно-птахівничого підприємства надала приватному сільськогосподарському підприємству «Сонечко» в оренду строком на п’ять років земельну ділянку площею 0.564 гектара для обслуговування інкубатора та інших господарських будівель і 0.44 гектара для сільськогосподарського використання за межами населеного пункту. У договорі оренди селищна рада зазначила, що вона є власником даної землі (а.с.46-49).

    6 грудня 2002 року Демидівська селищна рада в особі селищного голови Яремчука Михайла Олексійовича, уклала з приватним сільськогосподарським підприємством «Сонечко» в особі його голови та власника ОСОБА_1, договір оренди земельної ділянки площею 0.564 гектара, розташованої по вулиці 1 Травня, що перебуває під виробничими будівлями та дворами підприємства для їх обслуговування. При цьому у договорі оренди зазначається, що Демидівська селищна рада, як орендодавець, є власником даної землі і ця земельна ділянка виділяється з земель запасу селищної ради (а.с.60-63).  

    Цього ж дня, 6 грудня 2002 року, приватне сільськогосподарське підприємство «Сонечко», відповідно до розпорядження голови Демидівської районної державної адміністрації №400 від 28 листопада 2002 року, уклало з Демидівською селищною радою договір оренди земельної ділянки площею 0.44 гектара за рахунок земель Демидівського колективного сільськогосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства (55-59).

    Термін дії даних договір закінчився 6 грудня 2007 року.  

20 серпня 2009 року позивачка, відповідно до ст.120 ЗК України, звернулася з заявою до Демидівської селищної ради про надання дозволу на приватизацію спірної земельної ділянки (а.с.74). Демидівський селищний голова, без розгляду даної заяви селищною радою, листом №2-7/423 від 31 серпня 2009 року, повідомив ОСОБА_1, що дана земельна ділянка може бути їй передана на умовах оренди, оскільки, на таких правах ця земельна ділянка перебувала у попереднього власника – приватного сільськогосподарського підприємства «Сонечко» (а.с.24, 73).

28 жовтня 2009 року ОСОБА_1 повторно звернулася з заявою до Демидівської селищної ради з проханням передати їй у власність, відповідно до ст.120 ЗК України, спірну земельну ділянку. У заяві ОСОБА_1 зазначила, що власником ПСП «Сонечко» вона була  особисто (а.с.76). Розглянувши дану заяву 30 жовтня 2009 року Демидівська селищна рада постановила рішення №641, яким відмовила позивачці у передачі земельної ділянки у власність і знову рекомендувала їй укласти договір оренди цієї землі (а.с.25, 75).    

Відповідно до ст.14 Конституції України, …Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження права власності може бути застосоване лише, як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їхньої вартості, зазначено у ст.41 Конституції України.

Відповідно до ст.3 ЗК України в редакції 1990 року, власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Земля може належати громадянам на праві колективної власності, зазначено у ст.5 ЗК України в редакції 1990 року. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства у разі виходу з нього має право одержати свою частку  землі в натурі (на місцевості).

Право власності на землю, відповідно до ст. 20 ЗК України в редакції 1990 року, виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором (ст.24 ЗК України в редакції 1990 року).

Відповідно до Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» №2114-ХІІ від 14 лютого 1992 року, об’єктами права колективної власності  підприємства є земля,  інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам (ст.7). У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами (ч.3 ст.9). При перетворенні одного підприємства в інше  до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов’язки колишнього підприємства (ч.6 ст.31).

З наведеного слідує, що Демидівське колективне сільськогосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство у 1997 році на законних підставах отримало у колективну власність земельну ділянку площею 0,90 гектара, розташовану у АДРЕСА_1. При перетворенні його у приватне сільськогосподарське підприємство «Сонечко» у результаті викупу часток майна у членів колективного підприємства, що вийшли з нього, усі майнові права та обов’язки колективного підприємства, у тому числі і на землю, оскільки інше не встановлено законом або договором, перейшли до ПСП «Сонечко», створеного на основі колективного сільськогосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства.

Сільськогосподарські підприємства, установи та організації, особисті селянські і фермерські господарства, які об’єднуються в асоціації та інші організаційно-правові форми, зберігають право на свої земельні ділянки, якщо інше не передбачено договором (ст.27 ЗК України).

При ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку  (ст.30 ЗК України).  

При ліквідації Демидівського колективного сільськогосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства всі 25 членів даного колективного підприємства отримали свої земельні частки з масиву ріллі площею 4.12 гектара, що перебувала у колективній власності даного підприємства відповідно до Державного акта про право колективної власності на землю серії РВ №00054.  

У зв’язку з продажем часток нерухомого майна членами Демидівського колективного сільськогосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства позивачці, вони передали їй і земельну ділянку для розташування і обслуговування даного майна (а.с.77). Будь-яких спорів стосовно передачі земельної ділянки, що перебувала під будівлями та спорудами колективного підприємства, ОСОБА_1 не виникло.  

З ч.1 ст.81 ЗК України слідує, що право власності на землю громадяни набувають на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

До інших цивільно-правових угод, передбачених наведеною нормою права, на думку суду, відносяться угоди купівлі-продажу житлових будинків будівель або споруд, передбачених ст.120 ЗК України. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, зазначено у ст.120 ЗК України.

Таким чином, передача земельної ділянки, що перебувала у колективній власності співвласників нерухомого майна, у зв’язку з продажем даного майна, не суперечить закону і не порушує права та законні інтереси інших осіб.

Як видно з Державного акту про право колективної власності на землю серії РВ №00054, у колективну власність Демидівського колективного сільськогосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства було передано 0.90 гектара землі для розташування та обслуговування будівель та споруд підприємства (а.с.51). Ця земельна ділянка у тому ж розмірі була передана позивачці по акту приймання-передачі від 17 лютого 2001 року (а.с.77). Однак, у зв’язку з господарською діяльністю (скорочення виробництва, передача однієї з будівель іншому власнику) земельна ділянка зменшилася до 0.50 гектара.  

З ст.12 ЗК України слідує, що до повноважень селищної ради у галузі земельних відносин на території селища не належить укладення договорів оренди землі від імені власника без його доручення.

ОСОБА_1 своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки не використала, оскільки у її приватній власності будь-якої земельної ділянки для будівництва і обслуговування будівель та споруд немає.

Спірна земельна ділянка до земель, які не можуть бути передані у приватну власність, не відноситься.

До земель комунальної власності, відповідно до ст.83 ЗК України, відносяться усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

    Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Виходячи з викладеного суд вважає, що позивачка надала належні докази набуття нею права власності на земельну ділянку площею 0,50 гектара, розташовану по вулиці 1 Травня в смт. Демидівка для розташування та обслуговування будівель та споруд інкубатора, належних їй на праві приватної власності.

Відповідач у судовому засіданні не надав доказів, щодо вилучення даної земельної ділянки з колективної власності Демидівського колективного сільськогосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства та переведення її у землі запасу чи у комунальну власність територіальної громади смт. Демидівка і не навів суду законних підстав відмови у наданні дозволу на приватизацію даної земельної ділянки позивачкою.

     Враховуючи наведене, на підставі статей 14 та 41 Конституції України, статей 3, 5, 20 та 24 ЗК України у редакції 1990 року, статей 12, 27, 30, 81 та 120 ЗК України, Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» №2114-ХІІ від 14 лютого 1992 року,  керуючись статтями  10,11, 60, 212-215  ЦПК України, -

Р І Ш И В:

            Позов ОСОБА_1 до Демидівської селищної ради Рівненської області, третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Демидівського районного відділу Рівненської регіональної філії державного підприємства «Центру державного земельного кадастру» про визнання права власності на земельну ділянку для обслуговування будівель та споруд -  задовольнити.

    Визнати право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,50 гектара, розташовану по АДРЕСА_1, на якій розташовані будівлі та споруди інкубатора, що належить їй на праві приватної власності.

    Зобов’язати Демидівський районний відділ Рівненської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» зареєструвати право власності ОСОБА_1 на дану земельну ділянку.      

           Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд шляхом подання у десятиденний строк апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження  з наступним поданням апеляційної скарги у двадцятиденний строк  з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк чи неподання  апеляційної скарги у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження.

    У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду.

    Повний текст рішення виготовлено 28 травня 2010 року.

     Суддя:                                   Зозуля П.Г.

Справа №2-59/2010 року.  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

25 травня 2010 року.                                                                                                смт.Демидівка.

                       Демидівський районний суд, Рівненської області.

     Одноособово суддя Зозуля П.Г.,

     при секретарі Ковальській Л.С.,

 за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, до Демидівської селищної ради Рівненської області, третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Демидівського районного відділу Рівненської регіональної філії державного підприємства «Центру державного земельного кадастру» (далі – Демидівський РВ ЦДЗК)  про виділення земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд у приватну власність та визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

Р І Ш И В:

            Позов ОСОБА_1 до Демидівської селищної ради Рівненської області, третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Демидівського районного відділу Рівненської регіональної філії державного підприємства «Центру державного земельного кадастру» про визнання права власності на земельну ділянку для обслуговування будівель та споруд -  задовольнити.

    Визнати право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,50 гектара, розташовану по АДРЕСА_1, на якій розташовані будівлі та споруди інкубатора, що належить їй на праві приватної власності.

    Зобов’язати Демидівський районний відділ Рівненської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» зареєструвати право власності ОСОБА_1 на дану земельну ділянку.      

           Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд шляхом подання у десятиденний строк апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження  з наступним поданням апеляційної скарги у двадцятиденний строк  з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк чи неподання  апеляційної скарги у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження.

    У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду.

    Повний текст рішення виготовлено 28 травня 2010 року.

     Суддя:                                   Зозуля П.Г.