Справа за № 2-1418/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 травня 2010 року               Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді - Савицької Н.В.

при секретарі – Загородній О.А.

з участю:  позивачів –  ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивача – ОСОБА_3

представників відповідача – ОСОБА_4, ОСОБА_5

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення  додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

                                                  В С Т А Н О В И В:

         13.11.2009 р. ОСОБА_1, ОСОБА_6 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_7 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

         Свої вимоги обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер їх батько ОСОБА_8

          Після смерті батька відкрилась спадщина на спадкове майно: Ѕ частину квартири за № 11 по АДРЕСА_1 в м. Луцьку Волинської області.

         Спадкоємцем першої черги разом з позивачами є друга дружина спадкодавця - відповідач ОСОБА_7, яка в порядку спадкування за законом прийняла спадщину після смерті чоловіка.

          Позивачі вважають, що пропустили строк для прийняття спадщини  з поважних причин оскільки,  із батьком перебували в неприязних відносинах.

          Крім того, позивач ОСОБА_1 тривалий час працювала за кордоном, а ОСОБА_6 доглядала хвору матір. З вини відповідача вони пропустили строк для прийняття спадщини оскільки, остання їх не повідомила про смерть батька.

            ОСОБА_1, ОСОБА_6 в судовому засіданні позовну заяву підтримали з підстав в ній зазначених. Додатково суду пояснили, що про смерть батька ОСОБА_8 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року дізнались в листопаді 2009 р. від сусідів. Просили суд, позов задоволити.        

            В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3. підтримав позовну заяву з підстав в ній зазначених. Просив суд, позов задоволити.

            Представники відповідача – ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні  заперечили проти задоволення позову, суду пояснили, що строк для прийняття спадщини позивачі пропустили без поважних причин. Останні досить тривалий час не спілкувались з батьком, допомогу на його утримання та лікування ніколи не надавали. Просили суд, відмовити в задоволенні позову.

            Заслухавши пояснення осіб які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши  представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов  безпідставний та не підлягає  до задоволення.

            Як вбачається з свідоцтва про народження ОСОБА_6 від 10.11.1955 року, ОСОБА_1 батьком останніх був  ОСОБА_8 (а.с.   )

            ІНФОРМАЦІЯ_1. помер батько позивачів - ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть. (а.с.    )

            В судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_8 спадщину на нерухоме майно: Ѕ частину квартири за № 11 по АДРЕСА_1 в м. Луцьку Волинської області прийняла  спадкоємець першої черги – друга дружина ОСОБА_7  у відповідності до ст. 549  ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) який діяв на момент виникнення спірних правовідносин. Оскільки, ОСОБА_7  фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. З 1975 р. та по даний час остання продовжує проживати у вищезазначеній квартирі і вказана обставина сторонами не оспорюється. (а.с.  ).

            Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 р. правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання цим кодексом чинності.

            Отже, з часу відкриття спадщини починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_1 р. та до його закінчення - 20.10.2001 р діяв Цивільний кодекс Української РСР  в редакції 1963 р.

             В п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 7 від 30.05.2008 р. “Про судову практику у справах про спадкування” передбачено, що особа яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутись до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України.  Зазначене

положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним кодексом.

          Тому, до правовідносин які виникли між сторонами вимоги ст. 1272 Цивільного кодексу України  в редакції  2003 р. не застосовуються.

          Згідно ст. 548, ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 р. для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2  у встановлений  ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 р. шестимісячний строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини,  після смерті батька ОСОБА_8 не звертались, у фактичне управління та володіння спадковим майном не вступили. Оскільки, перебували із батьком в неприязних відносинах. Про смерть батька який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. позивачі дізнались лише в листопаді 2009 р. тобто, через вісім років, що підтверджується їхніми поясненнями.

          Отже, в судовому засіданні встановлено, що позивачі без поважних причин пропустили строк для прийняття спадщини після смерті батька.  

          ч. 1 ст. 1270 ЦК України в редакції 2003 р. також передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.          

          Як вбачається із змісту ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.              

          За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

           За позовом спадкодавця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

          Твердження позивачів про те, що поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини є та обставина, що через конфліктні відносини відповідач приховала від останніх смерть батька і вони у зв”язку з цим вчасно не завернулись з заявами до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини суд не приймає до уваги за безпідставністю. Оскільки, чинним законодавством не покладено на спадкоємців обов”язку повідомляти інших про відкриття спадщини після смерті спадкодавця.

          Не приймає до уваги за безпідставністю суд також твердження ОСОБА_1 про те, що причиною пропуску строку для прийняття спадщини є та обставина, що вона на час відкриття спадщини перебувала за кордоном. Оскільки, як вбачається з копії закордонного паспорту позивача, поїздки вона розпочала здійснювати лише з жовтня 2001, тобто, через п”ять місяців після смерті спадкодавця. Поїздки за кордон були короткотривалим, тобто не позбавляли можливості ОСОБА_1 вчасно звернутись в державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини і дана обставина не являється поважною причиною пропущення строку для прийняття спадщини.

           Крім того, за безпідставністю не приймає до уваги суд твердження позивача ОСОБА_6 про те, що причиною пропуску строку для прийняття спадщини є та обставина, що вона доглядала свою матір яка постійно хворіє. Оскільки, хвороба матері не позбавляла можливість позивача  вчасно звернутись в державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини і це не являється поважною причиною пропущення строку для прийняття спадщини

            В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 досить тривалий час не спілкувались з ОСОБА_8, не цікавились його станом здоров”я, не надавали йому будь-яку допомогу тощо, про що свідчить той факт, що про  смерть батька вони дізнали через вісім років.  

           Згідно  п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 7 від 30.05.2008 р. “Про судову практику у справах про спадкування” вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов”язані з об”єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

           Разом з тим, судом не встановлено поважних причин пропуску позивачами строку для прийняття спадщини, які пов”язані об”єктивними, непереборними, істотними труднощами для останніх на вчинення цих дій

           На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що в задоволенні   позову слід відмовити за безпідставністю вимог.

           Керуючись,ст.ст.10,15,30,60,88,210,215ЦПК України; ст.1272 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

         В позові ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення  додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – в і д м о в и т и.

         Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви  про апеляційне оскарження протягом десяти днів з

дня проголошення рішення та апеляційної скарги  протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження рішення суду.

      Суддя Луцького міськрайонного суду                                      Савицька Н.В.