справа № 2- 1037/10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2010 року                                                                 Хмельницький міськрайонний суд

                 Хмельницькій області в складі:

                              головуючого- судді Фурика Ю.П.,

                              при секретарі- Токун С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції, Хмельницької філії приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», третьої особи без самостійних вимог - приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору позики, договору іпотеки, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів,

ВСТАНОВИВ:

    В вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції, Хмельницької філії ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», третьої особи без самостійних вимог - приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору позики грошей в сумі 162000 грн. від 31 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; договору іпотеки від 31 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 17 березня 2009 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 таким, що не підлягає виконанню; визнання недійсними прилюдних торгів (аукціону) від 28 серпня 2009 року з реалізації квартири АДРЕСА_1; визнання недійсними протоколу № 1/1907409 проведення прилюдних торгів від 28 серпня 2009 року та відомостей про придбання нерухомого майна на ім’я ОСОБА_4; визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, придбаної з публічних торгів від 03 вересня 2009 року за № БТІ-9661.

    В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 31 грудня 2008 року за проханням ОСОБА_3 між позивачем та ОСОБА_2 в офісі приватного нотаріуса ОСОБА_5 було укладено договір позики про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 коштів в сумі 162000 грн., що є еквівалентом 21040 доларів США, за курсом НБУ, встановленим станом на 31 грудня 2008 року, із зобов’язанням повернути зазначені кошти у визначені договором строки і порядку. Вказаний договір позики був забезпечений договором іпотеки належної позивачу квартири АДРЕСА_1.

    Як зазначено в позові, гроші від ОСОБА_2 ОСОБА_1 не отримувала, а отримала лише документи від нотаріуса (договір іпотеки та договір позики). Гроші від ОСОБА_2, зі слів ОСОБА_1, отримала ОСОБА_3 Крім цього, як зазначає ОСОБА_1, 31 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, який не був нотаріально посвідчений.

    Позивач зазначає, що грошові кошти ОСОБА_3 повинна була повернути ОСОБА_2 до 30.01.2009 року, проте не повернула, в зв’язку з чим 17 березня 2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 було здійснено виконавчий напис щодо звернення стягнення суми боргу 162000 грн. на нерухоме майно – квартиру, який, на думку позивача, не підлягає виконанню.

    Як вказує у своїй позовній заяві ОСОБА_1, договір позики, укладений між нею та ОСОБА_2, є фіктивним, оскільки фактично був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про що свідчить її розписка про отримання від ОСОБА_2 21 040 доларів США.  

    Також позивач вважає, що слід визнати недійсними як проведені незаконно прилюдні торги від 28.08.2009 року з реалізації квартири АДРЕСА_1, в результаті яких ця квартира була реалізована ОСОБА_4, а договори позики та іпотеки від 31 грудня 2008 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, підлягають визнанню судом недійсними, як такі, що не відповідають діючому законодавству.

      В ході судового розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги в частині підстави визнання правочину недійсним (договору позики та договору іпотеки), зазначивши, що правочин є не фіктивним, а вчинений між нею та ОСОБА_2 під впливом помилки та обману, оскільки, як вказує позивач, вона помилилася щодо правових наслідків укладеного правочину в результаті того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 навмисно ввели її в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали з викладених у позові підстав.

    Відповідач ОСОБА_3 позов визнала.

    Представник відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_7, відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_8, представники відповідачів: міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції- Чубар С.В., Хмельницької філії ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»- Козловська М.В. в суді проти позову заперечили, вважають його безпідставним та необґрунтованим.

    Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

    У відповідності до ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України:

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

    Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, я кщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В силу  ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Судом встановлено, що у відповідності до договору позики грошей від 31 грудня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 2539, ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_1 прийняла 162000 грн., що є еквівалентом 21040 дол. США., із зобов’язанням повернути суму позики до 30 січня 2009 року.

    Для забезпечення вказаного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали іпотечний договір, посвідчений 31 грудня 2008 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 2540, згідно з яким ОСОБА_1  передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

    Як вбачається з текстів оспорюваних договорів, ОСОБА_1 при їх укладенні попередньо була ознайомлена з наслідками вчинюваних нотаріальних дій, розуміла значення та умови цих правочинів, їх правові наслідки, підтверджуючи дійсність своїх намірів при їх укладенні, та те, що вони не носять характеру мнимого та фіктивного, діяла при цьому добровільно.

    Окрім того, позивачем та її представником не надано доказів, не здобуто таких і судом, які б підтвердили факти укладення ОСОБА_1 оспорюваних нею договорів позики та застави під впливом помилки щодо правових наслідків укладеного правочину та обману її ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо обставин, які мають істотне значення.

Також суд відхиляє пояснення позивача, її представника та відповідача ОСОБА_3, як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, в частині їх тверджень, що ОСОБА_1 грошові спірні кошти від ОСОБА_2 особисто не отримувала, оскільки, як вбачається в п. 2, сума позики передана позичальнику в приміщенні нотаріальної контори під час оформлення цього договору до його підписання та нотаріального посвідчення. Як зазначено у п. 3 цього ж договору, підписанням договору сторони підтвердили факт передачі суми позики позикодавцем позичальнику. Зазначений договір позики його сторонами був підписаний особисто.

    Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання оспорюваних договорів позики та іпотеки недійсними.

    Пунктом 4 договору позики від 31 грудня 2008 року встановлено строк повернення ОСОБА_1 ОСОБА_2 суми позики, а саме,- 30 січня 2009 року, що позивачем зроблено не було.

    Після чого, в зв’язку з неповерненням ОСОБА_1 боргу ОСОБА_2, приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено 17 березня 2009 року виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 324, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації цієї ж квартири задовольнити вимоги ОСОБА_2 Виконавчий напис має бути пред’явлений до виконання до відділу ДВС за місцем проживання ОСОБА_1І протягом трьох років з дня його вчинення.

    Зазначений виконавчий напис в силу ст.ст. 87,88 Закону «Про нотаріат» є документом, що підтверджує наявність безспірної заборгованості перед стягувачем, яка виникла на підставі зобов’язання, тому підстав для визнання його недійсним суд не вбачає.

    Як зазначається в ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

У відповідності до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.

Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю.

Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Одним з видів виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчий напис нотаріуса.

    На підставі заяви ОСОБА_2 на ім’я начальника відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції  від 26 березня 2009 року та виконавчого напису приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 № 324, виданого 17 березня 2009 року, державним виконавцем відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції Чубарем С.В. постановою від 30 березня 2009 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 164200 грн. та надано боржнику строк до 06 квітня 2009 року добровільно повернути борг, а також попереджено, що у разі невиконання напису в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку. Проте ОСОБА_1 вказані вимоги державного виконавця не виконала, борг беред ОСОБА_2 не погасила.

    Згідно з актом опису та арешту майна від 17 квітня 2009 року серії АА № 378422 державним виконавцем Чубарем С.В. описано і арештовано квартиру АДРЕСА_1 та оцінювачем Здановським О.Я. 16 травня 2009 року проведено визначення ринкової вартості вказаної квартири станом на 30 квітня 2009 року, яка становила 273709 грн., про що ОСОБА_1 виконавцем Чубарем С.В. було направлено 19 травня 2009 року рекомендований лист від 18 травня 2009 року № 24729.

    Зазначеним листом поставлено до відома ОСОБА_1 про вирішення питання про передачу матеріалів в торгівельну організацію для реалізації арештованого майна.

    Як вбачається з висновку головного спеціаліста відділу ДВС, затвердженого заступником начальника Головного управління юстиції- начальником відділу державної виконавчої служби 02 червня 2009 року, документи щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 підготовлені у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та інструкції про проведення виконавчих дій, арештоване майно підлягає передачі на реалізацію у ПП «СП «Юстиція».

Про реалізацію вказаного майна  між міським ВДВС Хмельницького МРУЮ  та Хмельницькою філією ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» укладено відповідний договір, після чого вказаним підприємством призначено публічні торги на 10 липня 2009 року про що рекомендованим листом від 26 червня 2009 року та через публікацію в пресі повідомлено ОСОБА_1

Однак вказані торги 10 липня 2009 року не відбулися в зв’язку з відсутністю покупців, про що таким же чином повідомлено ОСОБА_1

Після цього в присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 05 серпня 2009 року державним виконавцем Чубарем С.В. проведено переоцінку вартості на 15 % спірної квартири, її вартість встановлено в сумі 232652 грн. 65 коп., що підтверджується відповідним актом державного виконавця, який також власноручно підписала ОСОБА_1, погодившись з ним.

Повторні торги щодо реалізації цієї ж квартири були призначені на 28 серпня 2009 року, про що також була повідомлена рекомендованим листом від 11 серпня 2009 року ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, у зазначених прилюдних торгах згідно з протоколом присутності від 28 серпня 2009 року прийняли участь ОСОБА_4 та ОСОБА_12

Відповідно до протоколу № 1/1907409 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна переможцем торгів стала ОСОБА_4, яка сплатила 30 серпня 2009 року відповідно до платіжного доручення № 0410001 на рахунок міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції 226053 грн. 07 коп. вартості спірної квартири.

Про придбання ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 державним виконавцем Чубарем С.В.  був складений відповідний акт від 02 вересня 2009 року та винесено постанову про звільнення майна з- під арешту від 02 вересня 2009 року.

Після чого Хмельницьким БТІ на ім’я ОСОБА_4 03 вересня 2009 року зареєстровано право власності на вказану квартиру та видано відповідне свідоцтво, реєстровий № 9661, що підтверджується довідкою Хмельницького БТІ № 613100 від 25 вересня 2009 року.

    Таким чином, прилюдні торги щодо спірної квартири є такими, що відбулися, дії відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції та Хмельницької філії ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» з їх проведення відповідають вимогам діючого законодавства, порушень з проведення торгів судом не встановлено, тому підстав для визнання вказаних торгів (аукціону), протоколу № 1/1907409 проведення прилюдних торгів від 28 серпня 2009 року, відомостей про придбання нерухомого майна на ім’я ОСОБА_4 та зазначеного свідоцтва про право власності, реєстровий № 9661, виданого на ім’я ОСОБА_4, суд не вбачає.

    На підставі ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 229, 230, ч. 2 ст. 590 ЦК України, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», п. 4 ч. 2 ст. 3, 41, ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженого наказом  Міністерства юстиції України N 68/5 від 27 жовтня 1999 року, суд

     ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції, Хмельницької філії приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», третьої особи без самостійних вимог - приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору позики грошей в сумі 162000 грн. від 31 грудня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; договору іпотеки від 31 грудня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 17 березня 2009 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 таким, що не підлягає виконанню; визнання недійсними прилюдних торгів (аукціону) від 28.08.2009 року з реалізації квартири АДРЕСА_1; визнання недійсними протоколу № 1/1907409 проведення прилюдних торгів від 28 серпня 2009 року та відомостей про придбання нерухомого майна на ОСОБА_4; визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, придбаної з публічних торгів від 03 вересня 2009 року за № БТІ-9661, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                         Ю.П. Фурик