Cправа  № 2 - 12  

2010 року  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ    

  02 червня 2010 року  Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого – судді – Бельмеги М. В.  

  секретаря – Сусак В.М.  

з участю представників:  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Косові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком господарськими спорудами та земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Яворівської сільської ради третя особа: державний нотаріус Косівської державної нотаріальної контори про визнання договору купівлі продажу будинковолодіння та земельної ділянки дійсним, визнання недійсним рішення Яворівської сільської ради Косівського району від 27.06.2008 року, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку,-  

  В С Т А Н О В И В :  

  Сторони звернулися в суд з даними позовами.  

В судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_1  первинний позов підтримала, зустрічний позов ОСОБА_5 не визнала та суду     пояснила, що бабуся ОСОБА_4 ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні будинковолодінням та земельною ділянкою. У 2004 році ОСОБА_6 захворіла – перенесла інсульт, і у зв’язку з цим вона не могла утримувати худобу яку раніше утримувала. ЇЇ дочка проживає в м.Косові і не могла надати їй відповідної допомоги по утримуванню господарства. У зв’язку з цим вона дала усну згоду ОСОБА_5 на тимчасове користування її пасовищем. В подальшому ОСОБА_6 дала дозвіл ОСОБА_5 користуватися господарськими приміщеннями. З часом ОСОБА_6 потребувала відповідного догляду і її дочка забрала її до себе додому в м.Косів. На час проживання в м.Косові ОСОБА_6 залишила ОСОБА_5 ключі від будинку, щоб він мав можливість заходити до хати при потребі. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка ОСОБА_6 померла. Після її смерті вікрилася спадщина за заповітом яку прийняв ОСОБА_4 Однак він не може скористатися своїм правом на спадщину, так як ОСОБА_5 чинить йому в цьому перешкоди, не віддає ключі від будинку та говорить, що він купив у ОСОБА_6 спірне будинковолодіння.  Просить позов ОСОБА_4 задоволити, у зустрічному позові ОСОБА_5 відмовити.  

Відповідач-позивач ОСОБА_5 первинний позов ОСОБА_4 не визнав, зустрічний позов підтримав, суду пояснив, що на початку 2003 року до нього звернулася ОСОБА_6 з пропозицією купити в неї належне їй на праві власності будинковолодіння та земельну ділянку за 1200 доларів США. Своє рішення про продаж господарства вона пояснювала тим, що , що вона вже похилого віку, і фізично не взмозі обслуговувати це майно. А тому змушена перебратись на постійне місце проживання до дочки в м.Косів. Він погодився, однак за умови, що спочатку він сплачує їй 300 доларів США  а решту суми сплатить до кінця 2003 року. ОСОБА_6 на це погодилася. В той день він передав їй 300 доларів США а вона передала йому ключі від хати, а також оригінали Державних актів на право власності на земельні ділянки на її ім’я. Решту суми в рахунок оплати за куплене будинковолодіння  та земельну ділянку у розмірі 900 доларів США він перебав 20.12.2003 року. Гроші він позичав у ОСОБА_7 під розписку. При передачі грошей ОСОБА_6 з ним був присутній ОСОБА_8 Після того , коли він передав гроші ОСОБА_6, вона сказала, що як тільки одужає, то відразу піде з ним до нотаріуса, щоб продане майно переписати на нього. До отримання із суду заяви, ОСОБА_6 так і не пішла з ним до нотаріуса, а згодом померла.  З огляду на це вважає, що  він є фактичним власником будинковолодіння та земельної ділянки. В силу ст.47 ЦК України в редакції Закону 1963 року, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Також Свідоцтво про право на спадщину за заповітом є незаконним, оскільки на момент його видачі саме він був фактичним власником будинковолодіння та земельних ділянок, він володів та користувався уже цим нерухомим майном. За таких самих обставин слід також визнати незаконними рішення Яворіської сільської ради  від 27.06.2008 року та від 21.10.2008 року оскільки повністю доведено, що, ще 20.12.2003 року ОСОБА_6 продала йому будинковолодіння та земельну ділянку. Просить у первинному позові ОСОБА_4 відмовити, а його позов задоволити.  

Представник Яворівської сільської ради суду пояснила, що згідно погосподарської книги будинковолодіння за АДРЕСА_1 належало та рахувалося за гр.ОСОБА_6 Рішення, по заяві ОСОБА_6, про оформлення права власності на вказане будинковолодіння було прийнято 29.07.2008 року, згідно поданої нею заяви 03.07.2008 року. Однак при видачі рішення, була помилково вказана дата попереднього виконкому 27.06.2008 року.  

Суд вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, вважає, що перевинний позов ОСОБА_4 підлягає до задоволення, а в зустрічному позові ОСОБА_5 слід відмовити із наступних підстав:  

Як вбачається з матеріалів справи згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.10.2008 року будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_6. Відповідно до Державних актів про право власності на землю серії ІV-ІФ №034392 та ІV-ІФ №034393 – земельні ділянки площею 0,85 га., які розміщені в с.Яворів, Косівського району, належать ОСОБА_6.  

Згідно ст.227 ЦК України (в редакції Закону 1963 року) який діяв на момент передачі померлою ОСОБА_6 пасовища і будинковолодіння в користування ОСОБА_5, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.  

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_5 за чотири роки з моменту вступу в оперативне управління майном ОСОБА_6 він не робив спроб спонукати ОСОБА_6 належним чином оформити договір купівлі-продажу, і почав про це заявляти після звернення ОСОБА_6 з позовом до суду, що свідчить про те, що у сторін не було наміру укладати договір купівлі- продажу.  

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, про, що зроблено відповідний актовий запис №24 від 18.05.2009 року. Після смерті ОСОБА_6  відкрилася спадщина на майно, яке належало їй на день смерті. Спадкоємценм по заповіту є ОСОБА_4, який в свою чергу прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30.01.2010 року.  

Як вбачається з акту від 15.04.2010 року складеного комісією Яворіської сільської ради, на прохання ОСОБА_4 комісія прибула по місцю  належного йому будинку в АДРЕСА_1 в приміщення  будинку не змогли, бо у вхідних дверях поміняний замок.  ОСОБА_5 відмовився відчинити двері будинку, чим були створені перешкоди зайти в приміщення будинку.  

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.  

  У відповідності до  ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.  

  Суд оцінивши здобуті в судовому засіданні докази приходить до висновку, що ОСОБА_5 не довів в судовому засіданні правомірність своїх вимог, а ОСОБА_4 став власником спірного майна на законних підставах.  

  На підставі ст.227 ЦК України в редакції Закону 1963 року,  ст.ст. 220, 319, 321, 387,  391 ЦК України  та керуючись ст. ст. 213- 215 ЦПК України, суд,-  

          В И Р І Ш И В :  

  Позов ОСОБА_4 задовольнити.  

Зобов’язати ОСОБА_5 не чинити перешкод в користуванні житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами та земельною ділянкою розміром 0,85га, які розташовані в АДРЕСА_1.  

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Яворівської сільської ради, третя особа – державний нотаріус Косівської державної нотаріальної контори про визнання договору купівлі продажу дійсним, визнання недійсним рішення Яворівської сільської ради, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку відмовити  

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд шляхом подачі в десяти  денний строк,  з моменту проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження, і подання після цього в двадцятиденний строк апеляційної скарги з подачею її копії.  

  Суддя: