ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2010 року Балтський районний суд одеської області в складі:
головуючої-судді Ільніцької К.М.
при секретарі Погребнюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації Одеської області про визнання незаконною бездіяльність відповідача та стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учасниці війни,
В С Т А Н О В И В:
03.04.2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати незаконною бездіяльність відповідача та стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учасниці війни.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона з 23 квітня 2003 року є учасницею війни, а тому відповідно до ст. ст. 12 - 15 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щорічно, до 5 травня, має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті допомоги повинен керуватись лише Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачка просила визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації Одеської області виплачувати разову грошову допомогу в розмірі, встановленому Законом від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, та стягнути з відповідача невиплачену грошову допомогу за 2002 – 2005 роки у розмірі 1379,80 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, оскільки у 2002 р. позивачка не мала статусу учасника війни, у 2003 -2004 р.р. такі виплати не передбачались Законами України «Про Державний бюджет України», а у 2005 р. позивачці проводилися зазначені виплати у розмірах, визначених Законом України „Про державний бюджет України на 2005 рік».
Суд, ознайомившись з доводами позивача та запереченнями відповідача, оцінивши докази, що є у справі, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Позивачка являється учасницею війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 23.04.2003 р.
Ч. 5 ст. 13 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що учасникам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Посилання позивачки, що їй повинна виплачуватись одноразова щорічна грошова допомога за 2002 рік судом до уваги не прийнято, так як вона отримала статус учасника війни у 2003 р. згідно посвідчення серії НОМЕР_1.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» від 26.12.2002 р. № 380-ІV, «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003 р. № 1344-ІV виплата щорічної разової допомоги учасникам війни у 2003 р. та 2004 р. не передбачалась, а ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» № 2285-ІV від 23.12.2004 р. передбачена виплата такої допомоги у 2005 р. у розмірі 50 грн.
Зазначені закони України від 26.12.2002 р. № 380-ІV, від 27.11.2003 р. № 1344-ІV, № 2285-ІV від 23.12.2004 р. у періоди з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивачка могла отримувати грошову допомогу ( ч. 4 ст. 17-1 Закону України від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ), не визнані неконституційними. Тобто в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.
Вирішальним для вирішення цього спору є питання, який з цих законів є пріоритетним та підлягає застосуванню у правовідносинах, що розглядаються.
Згідно зі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, при вирішенні спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що ст. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» та «Про Державний бюджет України на 2004 рік», позивачу допомога не виплачувалась, а згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» у 2005 році ОСОБА_2 було виплачено 50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 75, 150 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 28 ЗУ «Про Державний бюджет на 2003 рік», ст. 44 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2004 рік», ст. 34 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. ст. 160 - 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації Одеської області про визнання незаконною бездіяльність відповідача та стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учасниці війни – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченого ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
С У Д Д Я :