Справа № 755/4988/20                                 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/811/812/21                Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:29

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року                                                                         м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1  – адвоката Івашківа Ю.В. на ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 29 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про захист споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2020 року ОСОБА_2  звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом до ФОП ОСОБА_1 про захист споживачів.

Оскаржуваною ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 29 січня 2021 року справу за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про захист споживачів повернуто за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва, що знаходиться за адресою: 02105, м. Київ, вул. Івана Сергієнка, буд. 3, як помилково скеровану до Франківського районного суду м. Львова.

Ухвалу суду оскаржив представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – адвокат Івашків Ю.В., подавши апеляційну скаргу.

Вважає ухвалу незаконною та такою, що прийнята з грубим порушенням норм процесуального права.

Вказує, що судом було проігноровано встановлені Дніпровським районним судом обставини справи. Дніпровським районним судом м.Львова було встановлено, що правовідносини сторін не підпадають під дію закону «Про захист прав споживачів», отже позовна заява мала бути подана за загальною територіальною підсудністю до Франківського районного суду м.Львова.

Зазначає, що Франківський районний суд м.Львова приймаючи оспорювань ухвалу посилався на на ч.2 ст. 31 ЦПК України, якою визначено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудна іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду. Однак дана норма застосовується лише тоді, коли справа прийнята з додержанням правил підсудності, натомість в даному випадку справа була прийнята Дніпровським районним судом м.Києва з порушенням правил підсудності, а отже в силу норм п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України була передана на розгляд іншому суду.

Просить скасувати ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 29 січня 2021 року і направити справу для продовження розгляду до Франківського районного суду м.Львова.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

       Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Матеріалами справи встановлено, що в квітні 2020 року ОСОБА_2  звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом до ФОП ОСОБА_1 про захист споживачів.

В вересні 2020 року представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – адвокат Івашків Ю.В. подав клопотання про передачу справи за належною територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Франківського районного суду м. Львова. Клопотання обґрунтовано тим, що згідно умов договору № 2019-10/05-R, який укладено 24.10.2019 між сторонами, ФОП ОСОБА_1 повинен виконати послуги з розробки Інтернет-магазину, а також виконати роботи, які включають основу СЕО-магазину (модель А), та додаткові роботи по встановленню та налаштуванню модулів для даного інтернет-магазину, згідно замовленого списку. Однак, модуль інтернет-магазину, може використовуватись лише для здійснення господарської діяльності, а не для задоволення власних потреб споживача, що передбачено п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 09 грудня 2020 року клопотання представника відповідача про передачу справи за належною територіальною юрисдикцією (підсудністю) задоволено. Направлено матеріали справи № 755/4988/20 за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів за послуги з розробки Інтернет-магазину та моральної шкоди - по підсудності до Франківського районного суду м. Львова (адреса: 79044, місто Львів, вулиця Г. Чупринки, будинок № 69).

Передаючи справу на розгляд Франківського районного суду м.Львова, Дніпровський районний суд м.Києва прийшов до висновку, що оскільки в даній справі позивач підтвердив, що за Договором № 2019-10/05-R мав намір отримати від відповідача послугу – створення інтернет-магазину. Інтернет-магазин це засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину, що визначено п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію». Дане свідчить про те, що між сторонами склались договірні зобов`язання, і підстави для застосування ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» та  ч. 5 ст. 28 ЦПК України відсутні.

Франківський районний суд м.Львова в оскаржуваній ухвалі від 29 січня 2021 року прийшов до висновку, що справу помилково направлено до Франківського районного суду м.Львова.

       Зазначив, що звертаючись із позовною заявою до Дніпровського районного суду м. Києва, позивач покликається на ч.5 ст.28 ЦПК України, відповідно до якої позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Таким чином, позивачем використане право, передбачене ст.28 ЦПК України, на вибір підсудності.

       Крім того, ч.2 ст.31 ЦПК України визначено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

       Згідно з ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

       Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

       Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем за Договором № 2019-10/05-R позивач ОСОБА_2 мав намір отримати від відповідача послугу – створення інтернет-магазину.

       Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» Інтернет-магазин це засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину.

       Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;

       Пункт 2 ч.2 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що електронна торгівля це господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;

       Дане свідчить про те, що між сторонами склались договірні зобов`язання, і підстави для застосування ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» та  ч. 5 ст. 28 ЦПК України відсутні.

       Відповідно до ч.2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Окрім того, відповідно до вимог ст.. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не було взято до уваги наявні в матеріалах справи докази, що між сторонами склались договірі відносини які не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» та в порушення вимог ст.. 32 ЦПК України направлено справу до Дніпровського районного суду м.Києва.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку що доводи апеляційної скарги є підставними, а ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Окрім цього, до апеляційної скарги представником ФОП ОСОБА_1 – адвокатом Івашківим Ю.В. долучено заяву про стягнення судових витрат.

Колегія суддів вважає, що така до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

       Так відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

       Згідно п.13 ст. 142 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

       Відповідно до ч.3 п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК ( в новій редакції ЦПК ст. 353), або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.

       Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

       Апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1  – адвоката Івашківа Ю.В. – задовольнити.

       Ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 29 січня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до Франківського районного суду м.Львова.

       Постанова не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

       Повний текст постанови складено 29 липня 2021 року.

       Головуючий :                                                        Ванівський О.М.

       Судді:                                                                        Цяцяк Р.П.

                                                                               Шеремета Н.О.