Справа № 22-ц-2110/10 р. Головуючий 1 інст. – Погасій О.Ф.
Категорія: пенсійні Доповідач – Крилова Т.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2010 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого – Крилової Т.Г.,
Суддів: - Маміної О.В.
- Цвірюка В.О.
при секретарі - Єщенко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, зобов’язання перерахунку та виплати державної соціальної допомоги як особі, яка має статус «Дитина війни», -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просила поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2008-2009 рік, посилаючись на те, що вона відноситься до категорії «Діти війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком з 01 січня 2008 року. У 2008-2009 році їй така допомога не виплачувалась.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що у відповідності зі змінами, внесеними статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2008 року дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачувалось підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, так позивачу з 01.01.2008 року виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 – 48,20 грн., з 01.10.2008 – 49,80 грн.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_3 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за період з 01.01.2009 року по 31.11.2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – неправомірними.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за період з 01.01.2009 року по 31.11.2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У решті позовних вимог щодо перерахунку та підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України про соціальний захист дітей війни – відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1 грн. 70 коп. за сплачений судовий збір.
В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Справа судом першої інстанції розглянута в порядку письмового провадження з дотриманням діючих на час ухвалення рішення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народилася в 1941 році і в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» набула статусу «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Щодо права позивача на отримання підвищення до пенсії в 2008 році, то згідно до п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції : «Дітям війни ( крім тих, на яких поширюються дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначене рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, і таким, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , якою передбачено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити позивачеві щомісячне підвищення пенсії з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» розміри державних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
А тому, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності із приписами діючої
норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, за 2009 рік спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , якою передбачено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити позивачеві щомісячне підвищення пенсії за 2009 рік.
Також суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що обчислення розрахунку підвищення до пенсії необхідно проводити з визначеного ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Судом першої інстанції при вирішенні справи правильно не взято до уваги заперечення відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відсутність бюджетного фінансування, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», доплат до пенсії не можуть бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на Законі України, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.
Тому доводи апеляційної скарги в цій частині на висновки суду не впливають.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги виводи суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відхилити.
Постанову Московського районного суду Харківської області від 05 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: