Справа № 22-ц- 1668 /10р. Головуючий 1-ї інстанції –
Донець О. В.
Категорія : договірне Доповідач - Черкасов В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого судді - Кукліної Н.О.
суддів - Черкасова В.В., Кокоші В.В.
при секретарі - Андрійко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3
на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2009 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, 3-х осіб – ОСОБА_3, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотової Лариси Юріївни, опікунської ради Київського РВК м. Харкова про визнання договору купівлі продажу недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А :
05 травня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, 3-х осіб – ОСОБА_3, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотової Л.Ю, опікунської ради Київського РВК м. Харкова про визнання договору купівлі - продажу недійсним домоволодіння АДРЕСА_1 від 01.12.2005 р., укладеного між ОСОБА_3, яка діяла від її імені на підставі довіреності та ОСОБА_4, засвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5
31.07.2008 р. позивачка уточнила свої позовні вимоги, та просила суд повернути сторони у первісний стан.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що в домоволодінні АДРЕСА_1 належало їй на праві власності, де вона проживала спільно із сином ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 р., онучкою ОСОБА_7, 1993 р. народження та невісткою ОСОБА_3. 13.02.2005 р. зазначений будинок згорів та став зовсім непридатним для житла. ОСОБА_3 з донькою переселилася жити в інше місце, куди саме, вона не знала.
В обгрунтування позову ОСОБА_2 посилалася на те, що 25.04.2005 р. видала довіреність невістці ОСОБА_3 для оформлення правовстановлюючих документів на домоволодіння, а саме: реєстрації її у вказаному домоволодінні, оформлення документів для відновлення будинку після пожежі (підключення електрики, газопостачання, та інш.), а також для представництва в інших організаціях, оскільки у зв’язку з тяжким захворюванням сина вона не могла самостійно цим займатися. Вказана довіреність була засвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий № 1792. Ніяких повноважень на продаж домоволодіння вона не давала, наміру продавати домоволодіння не мала, коли видавала довіреність ОСОБА_3, то підписала її, не ознайомлюючись з текстом.
В наступному їй стало відомо, що у відповідності до виданої довіреності від 25.04.2005 року ОСОБА_3 на той період її прізвище ОСОБА_9 01.12.2005 р. продала домоволодіння ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу засвідченого нотаріусом. Згоди на продаж домоволодіння вона як власниця, ніколи не надавала, ніяких коштів за проданий будинок від ОСОБА_3 не отримувала. На її запитання з приводу продажу її будинку невістка ОСОБА_3 їй пояснила, що мав місце договір займу на 2000 доларів США між нею та донькою відповідачки. Гроші їй були необхідні для лікування її чоловіка, тобто сина - ОСОБА_6. Ці гроші їй позичила ОСОБА_4, а оформлення продажу будинку було лише заставою.
При цьому позивачка вказала, що до цього часу проживає у вказаному домоволодінні, зареєстрована в ньому та ремонтує його після пожежі.
Крім того позивачка вважає, що договір купівлі-продажу був укладений в порушення вимог закону - без згоди опікунської ради, а спірне домоволодіння є єдиним житлом для неповнолітньої ОСОБА_7, 1993 року народження, та іншого житла вони не мають.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2009 р. ОСОБА_2 А у задоволенні позовних вимог було відмовлено, та стягнуто з неї на користь держави державне мито у розмірі 748 грн. 50 коп.
В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з будівлями по АДРЕСА_1, від 01.12.2005 р. - недійсним, оскільки мав місце удаваний правочин, а саме: договір займу грошових коштів в сумі 2000 доларів США між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та сторони повернути у первісний стан.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, наданих заперечень на апеляційну скаргу, знаходить апеляційні скарги не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачка не надала суду доказів, які б беззаперечно підтвердили підстави її позовних вимог, та оскаржуваний договір є таким, що в повній мірі відповідає вимогам закону.
Позивачка в своїх вимогах про визнання договору купівлі - продажу недійсним домоволодіння АДРЕСА_1 від 01.12.2005 р. посилалася на підставу зазначену в ст.235 ЦК України, а саме що даний договір є нікчемний та недійсним з моменту його вчинення, за змістом є таким щоб приховати договір займу грошової суми у відповідачки.
Судом першої інстанції встановлено не заперечується сторонами та підтверджено наявними у справі доказами, що 01.12.2005 р. між ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі виданої довіреності на її імя від 25.04.2005 р. та нотаріально посвідченою та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу. житлового будиноку АДРЕСА_1. На підставі цієї довіреності ОСОБА_2 надала ОСОБА_3 право продати за суму та на умовах за її власним розсудом належний їй на праві приватної власності вказаний вище житловий будинок.
Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
До теперішнього часу ОСОБА_2 цю довіреність не скасовано, тому під час укладення договору купівлі-продажу зазначеного будинку, ОСОБА_3, мала всі правові підстави для укладення цього договору.
Із матеріалів справи вбачається що договір купівлі-продажу житлового будинку укладений 01.12.2005 р. між ОСОБА_3, яка діяла від її імені на підставі довіреності від 25.04.2005 р. та ОСОБА_4, у повній відповідності до вимог закону, з дотриманням процедури його посвідчення. Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 під час укладення договору, сторонам було роз’яснено всі його правові наслідки, з’ясовані суттєві моменти щодо дійсного волевиявлення сторін, порядку розрахунку між ними, також з покупця були стягнуті значні витрати за нотаріальне посвідчення цього договору.
Доводами апеляційної скарги не спростовується висновок суду першої інстанції щодо укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1.
Належних доказів ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції про те що сторонами фактично був укладений договір позики у розмірі 2000 доларів США, а не договір купівлі – продажу будинку за 75 750 грн.(а.с.88) у відповідності до вимог передбачених ст.ст. 10,60 ЦПК України ОСОБА_2 не надано.
Той факт, що предметом договору купівлі – продажу був будинок, який постраждав від пожежі сам по собі не може бути підставою для визнання договору недійсним за правилами ст.235 ЦК України.
Судова колегія вважає, що доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 викладені в їх апеляційних скаргах були предметом ретельного дослідження суду першої інстанції та визнані без підставними.
Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно та об’єктивно встановлені дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам і постановлено законне та обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
К еруючись ст.ст. 303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308,313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319,325 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 -відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2009 р. - залишити без змін..
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: