ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2021 р.                                 м. Київ                            Справа № 911/894/21  

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д.  за участю секретаря судового засідання Ворко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (04108, м. Київ, Подільський район, проспект Свободи, будинок 2 Г, літ. А, код ЄДРПОУ: 39592941)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конюшня Бутенка О.» (08344, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проців, вул. Комсомольська, буд. 12-Б, код ЄДРПОУ: 34529765)

про стягнення 276 181,19 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Майборода А.Л. (довіреність № 458 від 30.12.2020 );

від відповідача – не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» до товариства з обмеженою відповідальністю «Конюшня Бутенка О.» про стягнення 276 181,19 грн., з яких: 234  866,39 грн. основного боргу, 16023,80 грн. пені, 7532,00 грн. 3% річних та 17  759,00 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати.

Позов пред`явлено з підстав неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №  11410YEPL9BP016 від 04.01.2016.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі № 911/894/21 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 29.04.2021.

28.04.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2021 відповідачеві, згідно ст. 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу Господарського суду Київської області від 30.03.2021 отримано відповідачем – 07.04.2021, а отже строк на подачу відзиву на позов закінчився 22.04.2021.

Водночас, як вбачається з відмітки канцелярії Господарського суду Київської області, відзив на позов подано відповідачем 28.04.2021 наручно, у зв`язку з чим, з огляду на строки встановлені ухвалою суду від 30.03.2021 для подання відзиву, суд дійшов висновку, що відповідач подав відзив на позов з порушенням строків встановлених судом.

Разом з цим, приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Водночас відповідачем не надано до суду заяви про поновлення строку на подання відзиву.

Згідно зі ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 29.04.2021 та 27.05.2021 у справі №911/894/21 відкладено підготовче засідання на 27.05.2021 та 10.06.2021 відповідно.

01.06.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про повернення відзиву без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2021 у справі № 911/894/21 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2021 у справі № 911/894/21 відкладено засідання на 22.07.2021.

Відповідач, який був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, в судове засідання 22.07.2021 не з`явився.

В судовому засіданні 22.07.2021, заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представник позивача виступив з заключним словом, в якому посилався на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

22.07.2021 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конюшня Бутенка О.» (Споживач) укладено договір №11410YEPL9BP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

При підписанні Договору, Сторони визначили наступний порядок та строки проведення розрахунків.

Так, згідно п. 4.2 Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

4.2.1 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. (п. 4.2.3 Договору)

Згідно п.11.1 Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання природного газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктами 11.2, 11.3, 11.4 Договору, Сторони досягли згоди, що Договір вважається продовжений на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Одностороння відмова від виконання умов Договору не допускається. Припинення чи розірвання Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору або за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін на підставі та у порядку, встановлених чинним законодавством України.

На виконання умов Договору постачальник передав, а споживач прийняв за період листопад 2019р. - січень 2021р. природний газ на загальну суму 668 158,58 грн. з ПДВ., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленим їх печатками актами приймання-передачі природного газу, копії яких наявні у матеріалах справи. З боку споживача акт підписано без будь-яких зауважень, зокрема, щодо обсягу поставленого природного газу.

Звертаючись з позовом до суду ТОВ «Київоблгаз збут» зазначає, що в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений у грудні 2019р. - лютому 2021р. природний газ на загальну суму 432 688,00 грн.

Водночас, станом на 01 вересня 2019р. передплата Споживача за природний газ становила 604,19 грн., а отже основний борг на час подання позовної заяви складає - 234 866,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правовідносини між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано  Законом України «Про ринок природного газу» № 329-VIII від 09.04.2015, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим      постановою НКРЕП від 30.09.2015 №2494  (далі - Кодекс ГРМ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824,    постановою НКРЕП від 30.09.2015 № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Згідно з вищевказаним законом, природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією.

Закон України «Про ринок природного газу»     визначає наступних суб`єктів ринку природного газу: оператор газотранспортної системи; оператор газорозподільної системи; оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач (ст. 1 Закону).

Пунктом 17 ч. 1  ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»     визначено, що оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» є оператором газорозподільної системи.

Згідно із п. 4 глави І розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

У спірних правовідносинах Товариство з обмеженою відповідальністю «Конюшня Бутенка О.»  має статус споживача.

Згідно з пунктом 5 частини першої  статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  під житлово-комунальними послугами розуміється результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Водночас, правовідносини сторін в рамках даної справи виникли на підставі договору, предметом якого є постачання природного газу як товарної продукції, а не як житлово-комунальної послуги.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між позивачем та відповідачем договору, відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконав, у зв`язку з чим суд вважає, що позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №  11410YEPL9BP016 від 04.01.2016.

Разом з тим, під час розгляду справи судом було встановлено та не заперечено позивачем, що

після відкриття провадження у справі, ТОВ «Конюшня Бутенка О.»  було сплачено 56800,00 грн. заборгованості.

Відповідно до п.2 ч.1  ст.231 ГПК України  господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що провадження по справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 56800,00 грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, строк оплати за вказаними вимогами настав, враховуючи те, що провадження у справі в частині сплати основного боргу у розмірі 56800,00 грн. закрито, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 178  066,39 грн. основного боргу.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 16023,80 грн. пені, 7532,00 грн. 3% річних та 17  759,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2  ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов`язання незалежно від домовленості сторін.

Формулювання  ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень  ст. 549 ЦК України  та  ст. 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, за змістом пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2  ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно з положеннями ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.2.1 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

З огляду на викладене, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних на суму заборгованості, враховуючи заявлені позивачем в позовній заяві періоди, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними, відповідають умовам Договору та нормам законодавства України, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 16023,80 грн. пені, 7532,00 грн. 3% річних та 17  759,00 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частинами першої – третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають частково, а саме суд вирішив закрити провадження в частині позовної вимоги про стягнення 56800,00 грн. основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача 178  066,39 грн. основного боргу, 16023,80 грн. пені, 7532,00 грн. 3% річних та 17  759,00 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку з тим, що спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору повністю.

Також, відповідно до змісту викладених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема: 27  000,00 грн. – витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу буде вирішено судом за умови подання позивачем відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  123,  129,  240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Закрити провадження в частині стягнення 56800,00 грн. основного боргу.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конюшня Бутенка О.» (08344, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проців, вул. Комсомольська, буд. 12-Б, код ЄДРПОУ: 34529765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (04108, м. Київ, Подільський район, проспект Свободи, будинок 2 Г, літ. А, код ЄДРПОУ: 39592941) 178  066 (сто сімдесят вісім тисяч шістдесят шість) грн. 39 коп. основного боргу, 16  023 (шістнадцять тисяч двадцять три) грн. 80 коп. пені, 7532 (сім тисяч п`ятсот тридцять дві) грн. 00 коп. 3% річних, 17  759 (сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 00 коп. інфляційних та 4142 (чотири тисячі сто сорок дві) грн. 72 коп. судового збору.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.07.2021

Суддя                                              Т.Д. Лилак