Справа № 22-ц-1907/2010 рік.                   Головуючий 1-ї інстанції: - Лобановська С.М.

Категорія: діти війни.                                                       Суддя-доповідач  -  Кокоша В.В.

  У Х В А Л А  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

  31 березня 2010 року.   Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:  

  головуючого - судді:  - Бобровського В.В.,  

суддів: - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.,  

при секретарі: - Андрійко О.В.,  

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області на постанову Близнюківського районного суду Харківської області від 24 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у Близнюківському  районі Харківської області - про визнання бездіяльності протиправною та покладання обов’язку здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії,  

                                                       в с т а н о в и л а :  

   У лютому 2010 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він відноситься до категорії «діти війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Проте управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області, де він перебуває на обліку, перерахунок пенсії не проводить та підвищену пенсію не виплачує.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_6 просив суд зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Близнюківському  районі Харківської області провести перерахунок його пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком  з  1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

Постановою Близнюківського районного суду Харківської області від 24 лютого 2010 року позов задоволено частково.  

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Близнюківському  районі Харківської області провести ОСОБА_6 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з  9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.  

Відповідно до ст.  308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування, але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

 З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області та відноситься до категорії громадян, які мають статус «дитина війни», що стверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-IV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  призупинено на  2007 рік дію ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсій, відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни».

Вказане  рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на  всій території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року.

Оскільки управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області не нараховувало та не сплачувало позивачу щомісячну доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», суд правомірно зобов’язав відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Судова колегія погоджується з тим, що суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.

При цьому, судова колегія виходить з того, що Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено.  

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Проте у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.  

Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом всього 2006 року.  

З огляду на це, в  управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області не було підстав нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  оскільки до 19 січня 2006 року її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.  

Доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області про те, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.  

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, при визначенні розміру підвищення доплати відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування».  

У зв’язку з цим, суд обґрунтовано не взяв до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови у реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Безпідставним є посилання відповідача і на відсутність механізму та коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність механізму та коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.  

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено саме на управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін,  дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та постановив законне й обґрунтоване рішення.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись  ст. ст. 15, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319, ст. 317  ЦПК України, судова колегія,

                                                     у х в а л и л а:  

          Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у  Близнюківському районі Харківської області  відхилити.

Постанову Близнюківського районного суду Харківської області від 24 лютого 2010 року  залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.  

                Головуючий:

                Судді: