АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1505/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 48 Кондрацька Н.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Скіць М.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І,
суддів Сіренка Ю.В., Скіця М.І.,
при секретарі Бурдуковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 2 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, зацікавлена особа: Центральний відділ ДВС Черкаського міського управління юстиції про стягнення безпідставно одержаних коштів, -
в с т а н о в и л а :
В вересні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення безпідставно одержаних коштів, посилаючись на те, що 1 квітня 2008 року Придніпровським районним судом м.Черкаси помилково був виданий дублікат виконавчого листа №2-625-01, за яким було відкрите виконавче провадження та з нього протягом січня-квітня 2009 року незаконно утримано суму аліментів в розмірі 3948 грн. 78 коп. ОСОБА_7 добровільно повернути незаконно отримані кошти не бажає.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_7 на його користь безпідставно одержані за виконавчим листом кошти в розмірі 3948 грн. 78 коп. та судові витрати.
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 2 березня 2010 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав:
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вимогам.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд зазначив, що рішення суду обов»язковим для виконання, а про стягнення періодичних платежів можуть бути пред»явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2001 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 було стягнуто аліменти в розмірі 1\8 частини всіх видів доходу, починаючи з 18 грудня 2000 року і до зміни матеріального чи сімейного стану стягувача.
З часу ухвалення і до 01 квітня 2008 року дане рішення до примусового виконання не приводилось.
За заявою стягувача 01 квітня 2008 року було видано дублікат виконавчого листа і відкрите виконавче провадження.
Постановою державного виконавця від 8 травня 2009 року виконавче провадження закінчено згідно вимоги райсуду про повернення дубліката виконавчого листа (а.с. 5).
За заявою стягувача повторно 10 вересня 2009 року було видано дублікат виконавчого листа і відкрите виконавче провадження і стягнення аліментів проводиться по даний час (а.с. 17, 50).
Зідно ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» р ішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Згідно ч. 3 ст. 79 СК України, якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.
З роз»яснень, що містяться в п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що відповідно до ч. 1 ст. 76 СК розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.
Право на утримання відповідно до вказаної норми мають також жінка та чоловік, які не перебували у шлюбі між собою і під час спільного проживання стали непрацездатними за умови тривалого часу проживання однією сім'єю (ч. 1 ст. 91 СК).
Таке право припиняється у зв'язку зі зміною інших обставин, які були передумовою його виникнення, зокрема у разі поновлення працездатності такої особи, укладення нового шлюбу.
Згідно ч.2 ст. 82 СК України я кщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та ухвалив правильне по суті і справедливе рішення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ст. ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» з часу ухвалення рішення і по даний час позивачка мала право видачу дубліката виконавчого листа і приведення його до примусового виконання.
Відповідач фактично визнав, що він сплачує позивачці аліменти на її утримання.
Посилання апелянта на безпідставну видачу дубліката виконавчого листа та проведення стягнень спростовуються вищенаведеними положеннями чинного законодавства не обґрунтовані на матеріалах справи, були предметом розгляду в суді першої інстанції і їм дана належна правова оцінка, а доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають.
Інші доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду не спростовують, оскільки грунтуються на невірному трактуванні апелянтом наведених правових норм.
На думку колегії суддів, при винесенні рішення, суд вірно врахував всі обставини справи, встановив відповідні правовідносини, дослідив докази, що маються у справі як в підтвердження позову так і в його заперечення та виніс правильне по суті і справедливе рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, обґрунтоване наявними в справі доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і носять суб”єктивний характер та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 Родіоновича- відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 2 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, зацікавлена особа: Центральний відділ ДВС Черкаського міського управління юстиції про стягнення безпідставно одержаних коштів – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя М.І. Скіць