АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

_____________________________________________________________________________    

УХВАЛА  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

10 грудня 2009 року                                                                                                       м. Одеса

             Колегія  суддів  судової  палати  у  цивільних  справах апеляційного суду Одеської області  у  складі:

головуючого  –  Ващенко Л.Г.

суддів             –  Фадєєнко А.Ф., Вадовської Л.М.,

при секретарі –  Повар О.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Одеська “Нова Біржа”, Беззуба Н.А. про визнання договору купівлі-продажу частково удаваним, визнання квартири спільною власністю подружжя, визнання договору купівлі-продажу недійсним, поділу квартири та доходів,

  ВСТАНОВИЛА:  

22.05.2005 року, ОСОБА_1, звернулась із позовом до ОСОБА_3 про визнання квартири АДРЕСА_1 сумісно нажитим майном та про поділ майна подружжя у рівних частках.

Уточнивши  вимоги, позивачка просила: визнати договір купівлі-продажу спірної квартири від 03.11.2000 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 й ОСОБА_4 недійсним у частині покупців із визнанням квартири спільною власністю її та ОСОБА_3; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 19.11.2002 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_4 та ОСОБА_2; розділити майно у вигляді спірної квартири між нею та колишнім чоловіком ОСОБА_3; розділити між нею і ОСОБА_3 доходи СПД “ОСОБА_11  

Вимоги обгрунтовувала  тим, що з 1992 року по листопад 2002 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3  

03.11.2000 року під час шлюбу, на Одеській новій товарній біржі був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, продавцем  якої була ОСОБА_6, а покупцями виступили подружжя ОСОБА_4. Проте, фактично квартира була придбана за їх з ОСОБА_3 сімейні кошти. Позивачка стверджувала, що це була удавана угода, оскільки була укладена з метою приховати договір займу між нею, ОСОБА_3 та подружжям ОСОБА_4.

19.11.2002 року, мати її колишнього чоловіка – ОСОБА_2, зі згоди ОСОБА_3 і без згоди позивачки уклала з Волинцями договір купівлі-продажу спірної квартири, однак фактично за придбання квартири не розраховувалась, тобто мала місце мнима угода.

Крім спірної квартири, загальним сумісним майном її і ОСОБА_3 є також СПД “ОСОБА_12”, який був зареєстрований 15.07.2002 року, у створення якого були вкладені кошти із сімейного бюджету.              

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила позов задовольнити.

Відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 В особі їх представника, позов не визнали.                                                                                                                                                          

2

Відповідачка ОСОБА_4 , третя особи:  представник Одеської “Нової Біржи”, Беззуба Н.А. участі у судовому засіданні не приймали.

Рішенням   Приморського   районного  суду  м. Одеси  від  18.12.2007 року  у  позові                               відмовлено.                                                                                                                                                                               В апеляційній  скарзі позивачка просить рішення  суду  скасувати і  ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи.

У засіданні колегії суддів: представник апелянта скаргу підтримав; представник ОСОБА_2, ОСОБА_3. скаргу не визнав; ОСОБА_4 скаргу підтримала; ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник Одеської “Нової Біржи”, Беззуба Н.А. у судове засідання не з'явились.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі п. п.3,4 ч.1 ст. 311 ЦПК України.

Згідно із п. п.3,4 ч.1 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, крім того, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

ОСОБА_1,  з  врахуванням  уточнених  вимог  просила:  визнати  недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 03.11.2000 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_4 (у частині покупців) і від 19.11.2002 року між ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4; поділити майно між нею та ОСОБА_3, а також поділити доходи СПД “ОСОБА_13.”(а. с.3,98,99).

Вирішуючи спір і відмовляючи у позові, суд виходив з того, що позивачка не надала суду належних доказів на підтвердження своїх вимог.

Колегія суддів  з  висновком суду не погоджується, оскільки такого висновку суд дійшов у порушення норм процесуального права.

Справа  розглянута  судом  по  суті 18.12.2007 року  у  відсутності  відповідачки ОСОБА_4, щодо якої у матеріалах справи відсутні відомості про належне сповіщення, зокрема,  у судові засідання на 11.12.-18.12.2007 року (а. с.115,117-122).

Суд, розглядаючи справу у відсутності ОСОБА_4, виходив з того, що ОСОБА_4 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності (а. с.123).

Однак ці твердження суду не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

У період  з квітня 2006 року по грудень 2007 року справа неодноразово призначалась

до розгляду у судове засідання.

До  матеріалів  справи  приєднана  заява  ОСОБА_4 від  05.10.2006 року, у  якій  вона  вказала на те, що повністю  визнає позов і просить розглянути справу за її відсутності (а. с.58).

Між  тим, наявність  у  матеріалах  справи  заяви  сторони  (у даному випадку відповідачки у справі) про розгляд справи у її відсутності, не позбавляє суд обов'язку належним чином сповістити сторону про кожне судове засідання, оскільки за змістом п.1 ч.1 ст. 169 ЦПК України, суд повинен відкласти розгляд справи у разі неявки у судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

З матеріалів справи вбачається, що  04.06.2007 року  ОСОБА_4, за 6 місяців до прийняття судом рішення у справі, знову звернулась до суду із заявою, у якій пояснила обставини укладення угод, які оспорюються ОСОБА_1 Однак заяву із проханням про розгляд справи у її відсутності, цього разу до суду не подала (а с.106,107).

Суд, у період  з  червня по грудень 2007 року, жодного разу не сповістив ОСОБА_4 належним чином про судове засідання, у тому числі на: 06.06.2007 року, 13.08.2007 року (протокол судового засідання за 13.08.2007 року у справі відсутній), 18.09.2007 року, 25.20.2007 року, 11.12.2007 року, 17.12.2007 року та 18.12.2007 року (а. с.96,100, 102,109,112-115,117-121).          

У справі також відсутні відомості про належне сповіщення у судові засідання на 11.12.-18.12.2007 року третіх осіб  – Одеську “Нову Біржу” та  Беззубу Н.А.

3                                                        

Наведене свідчить про порушення судом вимог п.1 ч.1 ст. 169 ЦПК України.

Розгляд  судом  справи  у  відсутності  особи, яка  приймає  участь у справі, стосовно якої відсутні відомості про належне сповіщення про час і місце розгляду справи, згідно із п.3 ч.1 ст. 311 ЦПК України – є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.                                                                                                                                                        

Вирішуючи  спір  по  суті, суд  першої  інстанції належним чином не визначив коло осіб, які повинні приймати участь у справі.                                                                                                                                                        

Так, у  суді  були  заявлені  вимоги  про  визнання  недійсним  (у частині)  договору купівлі-продажу від 03.11.2000 року, сторонами у якій були – ОСОБА_6, ОСОБА_14.(помер на час розгляду справи) та ОСОБА_15(а. с.36,37).                                                                                                                                                        

До участі у справі у якості відповідача суд залучив ОСОБА_4, а Одеську “Нову Біржу” у якості третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог, оскільки угода була укладена між членами біржи – ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_4

ОСОБА_6, яка була стороною у договорі, до участі у справі у якості співвідповідача, судом першої інстанції не залучена.  

Однак суд залучив до участі у справі у якості третіх осіб - Одеську “Нову Біржу” та нотаріуса Беззубу Н.А., не з'ясувавши чи вплине рішення суду на їхні права та обовєязки ы яким чином.  

Вирішення питання про права і обов'язки особи, яка не брала участь у справі, відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України, також є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

Помилковим  є  висновок  суду  про те, що позивачка не надала суду доказів  в обгрунтування  своїх вимог.

За  змістом ст. 57 ЦПК України, доказами  є  будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема на підставі пояснень сторін, допитаних як свідків, письмових доказів та інших доказів.

Позивачка, заявивши вимоги, 16.11.2005 року, у порядку ст. 133 ЦПК України, звернулась до суду із клопотанням про допит  у якості свідків по обставинам укладення договорів купівлі-продажу  відповідачів у справі – ОСОБА_2, ОСОБА_8  й ОСОБА_4, а також інших осіб (а. с.19).    

Суд, всупереч  ч.4  ст. 10 ЦПК України, порушуючи засади змагальності сторін, не сприяв  всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема на сприяв здійсненню прав позивачки, оскільки не вирішив  клопотання позивачки, заявлені нею у порядку ст. ст. ст. 133,136,168 ЦПК України (а. с.19).

Між тим, з врахуванням заяви ОСОБА_4 від 04.06.2007 року (остання повністю визнала позов ОСОБА_1, стверджуючи, що дійсно мали місце удавана й мнима угоди), суд не тільки повинен був сповістити ОСОБА_4 належним чином у судове засідання (як відповідачку у справі), але і вирішити питання про її допит у якості свідка. У зв'язку з цим, виходячи з вимог ч.2 ст. 57 ЦПК, суд також мав вирішити питання про допит у якості свідків інших відповідачів у справі – ОСОБА_2 та ОСОБА_8

Колегія суддів також звертає увагу й на те, що судом першої інстанції були порушені вимоги закону щодо порядку  ухвалення і проголошення рішення суду, встановлені ст. 218 ЦПК України.  

За змістом  ч.1 ст. 218 ЦПК України, рішення суду або його вступна та резолютивна частина проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

З матеріалів  справи, журналу судового засідання від 11.12.2007 року вбачається, що цього дня суд заслухав представників  сторін, дослідив матеріали справи, провів судові дебати, однак оголосив у судовому засіданні перерву до 17.12.2007 року “для реплік” (а. с.117,118). 17.12.2007 року, суд, за відсутності сторін, без обміну репліками між ними (11.12.2007 року суд для цього оголошував перерву) , пішов до нарадчої кімнати (а. с.120), з якої вийшов 18.12.2007 року (а. с.121), оголосивши  вступну та резолютивну частину рішення (а. с.122).

                                                                                                                                                         4

Такі порушення, допущені  судом під час прийняття та проголошення рішення  суду, є неприпустимими.

Приймаючи  до  уваги, що  встановлено порушення  норм процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.                                                                                                                            

К еруючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п. п.3, 4, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

  УХВАЛИЛА:       

Апеляційну  скаргу  ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення  Приморського  районного  суду  м.  Одеси  від  18 грудня 2007 року –  скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду, іншим суддею.        

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала  апеляційного  суду  може  бути  оскаржена  у  касаційному  порядку  до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.            

Судді апеляційного суду Одеської області                                                    Л.Г. Ващенко

А.Ф. Фадєєнко

                                                                                                                            Л.М. Вадовська