Справа № 22-ц- 853/2010 рік.                                  Головуючий 1 інст.: - Шишкін О.В.  Категорія: договірні.                                                   Суддя - доповідач: - ОСОБА_2

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  24 березня 2010 року.   Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:  

  головуючого - судді:  - Бобровського В.В.,  

суддів: - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.,  

при секретарі: - Андрійко О.В.,  

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові  цивільну справу за апеляційними скаргами  ОСОБА_6 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2009 року, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на окрему  ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, 3-особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 - про визнання договору позики розірваним та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, 3-особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шевчук Лариса Василівна - про стягнення боргу за договором позики,  

                                                       в с т а н о в и л а :  

          У листопаді 2008 року  ОСОБА_8 звернулася в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 13 жовтня 2008 року вона та ОСОБА_6 уклали договір позики, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7., згідно з яким вона зайняла у відповідача 75 000 грн. на строк до 13 листопада 2008  року.

В подальшому ОСОБА_6 не виконав умов договору та не передав їй обумовлені угодою гроші, у зв’язку з чим договір позики слід визнати розірваним.  

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 1046 -1052 ЦК України, ОСОБА_8 просила суд визнати розірваним договір позики, укладений між нею та ОСОБА_6 13 жовтня 2008 року.  

Відповідач позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_8, 3 - особа: приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_7. про стягнення   заборгованості за договором позики.

В обґрунтування зустрічного позову зазначав, що у вересні 2008 року  ОСОБА_8 зайняла у нього для своїх потреб 75 000 грн., які в обумовлений ними строк не повернула.

У зв’язку з цим, 13 жовтня 2008 року він та позивачка оформили у приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_7. письмовий договір позики, згідно з яким ОСОБА_8 зайняла у нього 75 000 грн.  строком  до 13 листопада 2008  року.

В зазначений договором строк ОСОБА_8 грошові кошти йому не повернула, а звернулася в суд з позовом про визнання договору розірваним.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 1046 - 1050 ЦК України, ОСОБА_6 просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_8 заборгованість за договором позики у сумі 75 000 грн., проценти за користування грошима з 13 жовтня 2008 року по 26 лютого 2009 року у сумі 3353 грн. 42 коп., 3 % річних за період з 14 листопада 2008 року по 26 лютого 2009 року у сумі 647 грн., збитки від інфляції з 14 листопада 2008 року по 1 лютого 2009 року у сумі 4875 грн., судовий збір у сумі 839 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., а всього 84 744 грн. 42 коп.

ОСОБА_8 зустрічний позов не визнала, посилалася на те, що гроші за договором позики насправді не були одержані нею від позикодавця.  

З-особа: приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_7., первісний позов визнала, проти задоволення зустрічного позову заперечувала.

При цьому посилалася на те, що під час посвідчення договору позики ОСОБА_6 у її присутності гроші ОСОБА_8 не передавав, а остання їх від нього не отримувала.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2009 року у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

При ухваленні рішення Дзержинським районним судом м. Харкова 18 листопада 2009 року постановлено окрему ухвалу відносно приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_7. про порушення нею вимог ст. 5 Закону України «Про нотаріат», допущених при посвідченні договору позики між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, про що повідомлено Головне управління юстиції в Харківській області і прокурора Харківської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_8 та задовольнити  його зустрічний позов.

В апеляційній скарзі приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_7., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати окрему ухвалу  суду.  

Апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_7. задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позову, суд виходив з того, що договір позики між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7., не був укладеним, оскільки ОСОБА_8 насправді не одержувала від ОСОБА_6 гроші за вказаним договором.

Постановляючи окрему ухвалу відносно приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_7., суд виходив з того, що нотаріус в порушення  вимог ст. 5 Закону України «Про нотаріат» посвідчив між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не договір позики, а договір наміру про укладення в подальшому договору позики.  

Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.  

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, то такий правочин згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин), а не таким що не був укладеним або  розірваним.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж  роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною І ст. 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

При цьому, за змістом ч. 2 ст.1051 ЦК України при укладенні договору позики у письмовій формі, (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошевість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 уклали договір позики, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7. і зареєстрований в реєстрі за №3341.

У пункті 1 договору позики від 13 жовтня 2008 року зазначено, що ОСОБА_8 зайняла у ОСОБА_6 гроші у сумі 75 000 грн. строком до 13 листопада 2008  року.  

Пункт 3 вказаного договору передбачено, що ОСОБА_8 вправі повернути зайняті гроші, а ОСОБА_6 обов’язково повинен прийняти гроші і раніше вказаного строку. Факт виконання даного договору підтверджується нотаріально засвідченою заявою (а. с. 5).  

Посилання на те, що позика безпосередньо передавалася позикодавцем позичальнику під час підписання договору у нотаріуса,  договір позики не містить.

В той же час, належним чином підписаний договір позики є доказом передачі грошей від позикодавця до позичальника.

Таким чином, судова колегія визнає, що факт підписання ОСОБА_8 договору позики, посвідченого приватним нотаріусом, є доказом отримання нею від ОСОБА_6 грошової позики у сумі 75 000 грн.

З огляду на це, висновок суду, що договір позики між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не був укладеним на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані позивальником від позикодавця, не відповідає обставинам справи.

Хибним є висновок суду й про те, що договір позики, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 і посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7., не відповідає юридичній природі договору позики, а є лише договором наміру укладення договору позики.

Вказаний висновок суду спростовується оригіналом договору позики, залученим  до матеріалів справи.

За таких обставин, судова колегія скасовує оскаржувані рішення і окрему ухвалу суду та ухвалює нове рішення, яким відмовляє у задоволенні первісного позову ОСОБА_8 та задовольняє частково зустрічний позов ОСОБА_6

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.  

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судовою колегією встановлено, що ОСОБА_8 не виконала зобов’язання за договором позики від 13 жовтня 2008 року та не повернула ОСОБА_6 в строк до 13 листопада 2008 року грошові кошти у сумі 75 000 грн.

За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики у сумі 75000 грн.

Зважаючи на те, що ОСОБА_8 прострочила виконання грошового зобов’язання, вона зобов’язана повернути ОСОБА_6 борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язань у межах заявлених позовних вимог, а також  3% річних від простроченої суми.  

Втрати ОСОБА_6 від інфляції за період з 14 листопада 2008 року по 1 лютого 2009 року становлять  4875 грн.

(листопад 2008 року: 75000  х 101,5 : 100 = 76125 грн.; 76125-75000 =1125 грн.)

(грудень 2008 року:  75000  х 102,1 : 100 = 76575 грн.; 76575-75000 = 1575 грн.)

(січень 2009 року:  75000  х 102,9 : 100 = 77175 грн.;  77175-75000 = 2175 грн.)

Загальна сума втрат від інфляції становить 1125  + 1575  + 2175 = 4875 грн.

Три проценти річних від простроченої суми з 14 листопада 2008 року по 26 лютого 2009 року становлять 647 грн.

( 7500 х 3% :100 х 105 днів = 647 грн.)

В той же час, судова колегія відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_8 на його користь процентів від суми позики за період з 13 жовтня 2008 року по 26 лютого 2009 року у сумі 3353 грн. 42 коп.  

Частиною 1 ст. 1048 УК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 5 розділу VІІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим законом Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше не передбачено цим законом.

Відповідно до положень зазначеного закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п.6 ст.4 закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти ( п. 5 ч.1ст. 1 закону).

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом.

Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

Таким чином, судова колегія стягує з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики у сумі 75000, втрати від інфляції у сумі 4875 грн. , 3% річних у сумі 647 грн., а всього 80522 грн.

Судова колегія відмовляє у задоволенні первісного позову ОСОБА_8 про визнання договору позики розірваним, оскільки позивачкою не надано письмових доказів безгрошовості  укладеного договору позики.  

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судова колегія задовольняє частково позов ОСОБА_6 на суму 80522 грн., то стягує з ОСОБА_8 на його користь понесені ним витрати по сплаті судового збору у сумі 805 грн. 22 коп., та  витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.

Керуючись  303, 304, п. 2 ч.1 ст. 307, п. 3, 4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

  в и р і ш и л а:  

         Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити - частково.        

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7  задовольнити  - повністю.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2009 року та окрему ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2009 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_6, 3-особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору позики розірваним - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_8, 3-особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити - частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики від 13 жовтня 2008 року у сумі 75 000 грн., інфляційні збитки у сумі  4875 грн.,  3% річних  у сумі 647 грн., судовий збір у сумі 805 грн. 22 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. а всього 81 357 (вісімдесят одну тисячу, триста п'ятдесят сім) грн.  22  (двадцять дві) коп.  

В іншій частині у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.  

             Головуючий:

             Судді: