Судове рішення #9572819

     

       

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

 

  31 березня 2010 року   колегія  суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                       головуючого -   ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П  

суддів –   ТАБАЧНОЇ Н.Г.,    ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.  

при секретарях – Шпарага О.О., Коршун І.О.  

 розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами   ОСОБА_1   на рішення   Харківського   районного суду Харківської області   від 17 листопада 2009 року  та  на додаткове рішення   Харківського   районного суду Харківської області   від 20 січня 2010 року  і апеляційною скаргою   ОСОБА_2  на рішення   Харківського   районного суду Харківської області   від 17 листопада 2009 року  по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Хорошевської селищної ради про поновлення порушеного права користування землею, -

                                                                 ВСТАНОВИЛА:  

   У квітні 2007 року  ОСОБА_3 звернулася до Харківського районного суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 і Хорошевської селищної ради про  відновлення порушеного права користування землею.

Зазначала, що  їй на праві власності належить жилий будинок  по АДРЕСА_1 і для його обслуговування вона користується земельною ділянкою площею 0,06 га.

Власник будинку АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_1 захопив частину ї земельної ділянки у дворі: на рівні її сараю з вулиці – 0,96 см., на рівні кінця сараю -1,12 м. і на її зауваження з цього приводу не реагує.

З тилу її земельна ділянка межує з земельною ділянкою, закріпленою за будинком АДРЕСА_2 Будинок належить ОСОБА_2, який в кінці її ділянки захопив 2,28 м. на протязі ширини її ділянки – 25,05 м., усього 57 кв.м.

Крім того,  ОСОБА_1 спорудив на межі з її двором сарай, скат даху якого зробив на її сторону, що призводе до стікання води у її двір і заливає його.

На її звернення за дорученням сільської ради землемером був складений акт в якому зафіксовані вказані порушення відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 її права користування земельною ділянкою.

На підставі наведеного і та ст.ст.106 ч.1 і 107 ч.1 ЗК України позивач просила суд відновити її порушене право на користування земельною ділянкою для обслуговування жилого будинку АДРЕСА_1, зобов’язавши ОСОБА_2 звільнити 57 кв.м. її земельної ділянки в кінці городу, а ОСОБА_1 перенести огорожу свого двору з вулиці на 96 см., за сараєм на 1,12 м та переробити дах сараю, щоб скат був повернутий на сторону його  двору  

Відповідач ОСОБА_2  проти позову заперечував, посилаючись на те, що між його земельною ділянкою і ділянкою позивачки знаходиться частина землі, яка ОСОБА_3 не належить, тому вона не вправі вимагати її звільнення. Крім того вказував на те, що фактична площа земельної ділянки позивача становить не 0,06 га, а 0,68 га.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 листопада 2009 року

позов ОСОБА_3 задоволено: поновлено її право землекористування шляхом перенесення межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 як зазначено в першому варіанті опису меж землекористування зі знесеннм сараю, який належить власнику будинковолодіння № 7 ОСОБА_1, що частково розташований на земельній ділянці № 7-А.

Визначено, що межі земельної ділянки АДРЕСА_1 проходять у такий спосіб: по червоній лінії АДРЕСА_1 від суміжної земельної ділянки № 18 розміром 26,9 м, потім по межі із земельною ділянкою № 7 по прямій розміром 23,2 м., далі по межі із земельною  ділянкою № 16 по прямій лінії до суміжної ділянки № 18 розмір 25,8 м., потім по межі із земельною ділянкою № 18 до червоної лінії розміром 23,5 м.

Додатковим рішенням цього суду від 20 січня 2010 року стягнуто на користь ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 витрати по сплаті послуг експерта в сумі 2028,24 грн.

В апеляційних скаргах:

ОСОБА_2   просить скасувати рішення Харківського районного суду від 17 листопада 2009 року як незаконне та постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права  і прийняти нове рішення по суті позовних вимог.

Зокрема зазначає, що суд посилається в рішенні на акт обміру земельних ділянок від 30.03.2007 року , складений депутатом  ОСОБА_5 не надавши правову оцінку вказаному акту та не перевіривши повноваження  вказаної особи на складання акту. При цьому обмір його земельної ділянки здійснено у його відсутність, а обмір земельної ділянки ОСОБА_1 не проводився.

Вказує, що експертом також обмір земельної ділянки ОСОБА_3 здійснено за відсутністю відповідачів чи їх представників; обмір його земельної ділянки здійснений частково, а земельна ділянка ОСОБА_1 не обмірювалася зовсім.

Вважає, що оскаржуваним рішенням суду за його рахунок поновлено право позивача, яке не було порушено.

  ОСОБА_1   просить скасувати рішення суду першої інстанції від 17 листопада 2009 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3

При цьому посилається на те, що суд безпідставно вважав доведеним порушення права землекористування позивачки з боку відповідачів, дійшов цього висновку без врахування фактичних обставин по справі; при неповному встановленні обставин, які мають суттєве значення для справи і вимог закону щодо строків позовної давності та меж заявленого позову.  

Додаткове рішення від 20 січня 2010 року просить скасувати як таке, що є похідним від рішення, яким безпідставно задоволені позовні вимоги ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді; пояснення учасників процесу; перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги судова колегія доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.257, ч.1 ст.261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається з часу, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного  і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.          

Рішення районного суду від 17 листопада 2009 року вказаним вимогам закону не відповідає.

Так, звертаючись з позовом про поновлення її порушеного права, ОСОБА_3 не зазначила час, в який воно було порушено кожним з відповідачів за її позовом.

Задовольняючи її позов, суд в рішенні також не зазначив як такі, що встановлені, конкретні дії кожного з відповідачів, якими було порушено право позивачки на користування землею та час здійснення ними таких дій, що є обов»язковим  для застосування закону, який діяв на час виникнення спірних правовідносин та визначення того, чи в межах строку позовної давності позивач звернулася до суду з позовом.

Спір вирішено судом  на підставі ст.ст.106,107 ЗК України (2001 року) та ст.376 ЦК України (2003 року) без зазначення в рішенні часу виникнення спірних правовідносин і без наведення мотивів застосування вказаних норм матеріального права.

Між тим, з матеріалів справи вбачається наступне

За договором дарування від 01 жовтня 1990 року ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у смт. Хорошево Харківського району і області по АДРЕСА_1 на земельній ділянці 600 кв.м.

Ухвалою Харківського районного суду від  14 лютого 2008 року по справі була призначена  будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експертам ХНДІСЕ

ім. М.С.Бокаріуса.

На вирішення експертів були поставлені питання:

1.Чи відповідає площа земельної ділянки АДРЕСА_1 площі, зазначеній в договорі дарування від 01 жовтня 1990 року, та технічному паспорті на будинок, а саме: 600 кв.м.

2.Якщо не відповідає, то в чому це виражено та як усунути цю невідповідність.

За висновком судової будівелько-технічної експертизи № 1655 від 28 січня 2009 року, проведеної експертом лабораторії будівельно-технічних досліджень ХНДІСЕ ім.. засл.проф.М.С.Бокаріуса :

1.Фактична площа земельної ділянки АДРЕСА_1 становить 607,7 кв.м., що не відповідає площі, зазначеній в договорі дарування від 01.10.1990 року та технічному паспорту на будинок, а саме -600 кв.м.

2.Межі фактичного користування земельної ділянки АДРЕСА_1 не відповідають межам, визначеним в технічній документації. Надано варіант відновлення меж відповідно до меж, визначених у технічній документації та зазначено не враховану в технічній документації земельну ділянку.

При цьому в мотивувальній частині  висновку експертом зазначено, що дослідження  виконувалось методом  візуально-інструментального обстеження житлових будинків, надвірних будівель і земельних ділянок і результати обстеження зіставлялися з технічною документацією на земельні ділянки будинковолодінь за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2. ( а. 2 висновку)  У той же час подальший текст мотивувальної частини висновку ( а.7) містить зазначення, що

технічні  паспорти на будинковолодіння АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 на  дослідження не надавалися.          

При натурному обстеженні земельних ділянок позивача та відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 експертом робилися  виміри лінійних розмірів фактичних границь і існуючих будівель із прив’язкою їх до фактичних меж землекористування і  зазначено, що  на момент проведення експертизи межі земельних ділянок позначені чіткими межовими знаками- огорожею.

Порівнянням розмірів меж земельних ділянок по АДРЕСА_1  за даними викопіювання     будівельного кварталу з  планом закріплення меж від 11.08.1977 року і кадастрового плану земельних ділянок від 2007 року експерт дійшов висновку, що площа земельної ділянки позивача не відповідає площі, зазначеній в договорі дарування від 01.10.1990 року та технічному паспорті на будинок.

Відповідно до меж, визначених у викопіюванні будівельного кварталу з планом закріплення меж від 11.08.1977 року і технічного паспорту від 22.03.1990 року площа земельної ділянки становила 615 кв.м., фактично вона становить 607,7 кв.м.

Крім того експертом зазначено, що порівняльна таблиця розмірів меж загальної земельної ділянки (АДРЕСА_1 АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 ) свідчить про наявність розбіжностей у наданих документах, які полягають у невідповідності лінійних розмірів, конфігурації та площі загальної  земельної ділянки, а також, що  в документах на земельні ділянки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 споконвічно було допущено неточність відносно лінійних розмірів по загальній земельній ділянці і що лінійні  розміри від житлових будинків за цими адресами було змінено самовільно шляхом самозахвату за рахунок земель селищної ради ( вулиць).

Така ж невідповідність лінійних розмірів, конфігурації та площі встановлена експертом щодо земельних ділянок АДРЕСА_1 та №№ АДРЕСА_2.

Виявивши невідповідність межі між земельними ділянками №№ АДРЕСА_1 експерт зазначив, що сарай будинковолодіння № 7 частково розташований на земельній ділянці № 7-А.

Надавши письмові відповіді на питання, поставлені в судовому засіданні 16.11.2009 року експерт запропонував 2 варіанти встановлення меж земельної ділянки № 7-А. При цьому вказав, що для виконання наданих варіантів  необхідним є знос сараю, що належить власнику будинковолодіння № 7, частково розташованого на земельній ділянці № 7-А  із посиланням на те, що відповідно до вимог ст.376 ЦК України вказаний сарай можливо вважати самовільно побудованим.

Дійшовши висновку про необхідність поновлення право землекористування позивача суд обрав 1 варіант встановлення меж між земельними ділянками позивача та відповідачів зі зносом сараю власника будинковолодіння № 7 як самовільно побудованого.                              

Між тим, з дослідженого судовою колегією технічного плану  на жилий будинок АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1,  вбачається, що станом на 25 липня 2008 року самовільно побудованими є  баня літ.”И”  і зливна яма літ.”Н”.

В характеристиці будинку, господарчих будівель та споруд  зазначено, що сарай літ.”Е” і гараж літ.”Г”, що розташовані з боку будинку № 7-А по пров. С.Лазо побудовані у 1985 році. На плані земельної ділянки за вказаної адресою вказані споруди зазначені в її межах.  

Рішенням 1У – а сесії ХХ1У скликання Хорошевської селищної  ради від 01 лютого  2003 року  „ Про оформлення самозахвату землі за домоволодінням АДРЕСА_1 в смт.Хорошево   вилучено з користування домоволодіння № 14  по вул..Колективіста частину земельної ділянки площею 550 кв.м. з земель ради; передано в тимчасове довгострокове користування на 50 років на умовах оренди ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1220 кв.м., з яких 636 кв.м. надані йому раніше у безстрокове користування, 584 кв.м. з фонду земель ради для обслуговування належного йому житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов’язано ОСОБА_1 укласти договір оренди. ( а.с.27)

Рішенням Х1-а сесії У скликання цієї ж ради від 15 грудня 2006 року „ Про передачу земельної ділянки у приватну власність” закріплені границі земельної ділянки за адресою  

АДРЕСА_1 по фактичному використанню в межах згідно кадастрового плану земельної ділянки, розробленого КТ „ Фірма „БЕСТ” Красношапка та Ко” у 2006 році                 та дозволено ОСОБА_1 закінчити оформлення документації на приватизацію земельної ділянки за вказаною адресою.

Правова оцінка вказаних рішень судом не надана.        

Статтею 158 ЗК України( 2001 року) визначені органи, що вирішують земельні спори.

Відповідно до ч.ч.2,3,5 вказаної статті виключно судом вирішуються  земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, районів та областей.

Земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства вирішують органи місцевого самоврядування.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої  влади з питань земельних ресурсів, спір вирішується судом.

Матеріали справи свідчать і не заперечується сторонами, що власниками земельних ділянок вони не є.

Даних про вирішення спору щодо меж земельних ділянок, які перебувають у користуванні сторін, органами місцевого самоврядування матеріали справи не містять і таких даних не надано суду апеляційної інстанції.

Таким чином,  вирішення спору судом фактично було зведено до встановлення меж земельної ділянки позивача у розмірі, в якому вона їй у встановленому порядку не надавалася, що не є компетенцією суду.

Крім того всупереч  вимогам ст.11 ЦПК України поза межами позовних вимог прийнято рішення про знос надвірної будівлі відповідача ОСОБА_1

Наведене свідчить, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини, що мають значення для справи; порушені і неправильно застосовані норми матеріального права,  а також порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи , що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і Хорошевської селищної ради про порушення права користування землею судова колегія вважає  за необхідне відмовити, оскільки позивачем та її представником не доведено порушення відповідачами  таких її прав.

Скасуванню підлягає і додаткове рішення суду, яким стягнуті з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь позивачки витрати за проведення будівельно-технічної експертизи. В зв’язку зі скасуванням рішення суду від 17.11.2009 року та ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 підстави для стягнення вказаних витрат на її користь відсутні.

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 313,314,316,317, 319 ЦПК України  

судова колегія, -

  В И Р І Ш И Л А  :  

   Апеляційні скарги задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області   від 17 листопада 2009 року    і додаткове рішення цього ж суду   від 20 січня  2010 року   скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 і Хорошевської селищної ради про поновлення порушеного права користування землею відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.

                 Головуючий –  підпис

  Судді -  підписи

  Копія вірна. Суддя -  

       

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація