ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
27.07.06 р. Справа № 44/233
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Остапенко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Віком” (представник Кутинський О.С., довіреність від 27.06.01 року), до приватного підприємства „Фірма МарС” (представник до судового засідання не з’явився), про стягнення заборгованості за передану продукцію з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у загальному розмірі 1’679,37 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Віком” (далі – Продавець) звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості 1’608,34 грн., інфляційних 0,80 грн., трьох процентів річних 9,78 грн. та пені 60,45 грн. за поставлені за договором від 03.03.06 року (далі – Договір) товари побутової хімії (далі – Товар) до приватного підприємства „Фірма МарС” (далі – Покупець). Позовні вимоги Продавця ґрунтуються на неналежному виконанні умов Договору, а також простроченні Покупцем грошового зобов’язання, яке виникло з поставки Товару на загальну суму 5’510,52 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та надав для огляду оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги для встановлення їх ідентичності з матеріалами справи.
Представник відповідача до судового засідання не з’явився, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 405052. Проте суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, крім того, надання відзиву є правом, а не обов’язком відповідача.
Вислухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Продавця підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки Продавця та Покупця, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 ЦК України.
Таким чином, в силу статті 655 ЦК України та розділів 1-3 Договору, Продавець зобов’язався передати Товар у власність Покупця за накладними, які є невід’ємною частиною Договору, а Покупець зобов’язався прийняти Товар і сплатити за нього визначену в накладній суму коштів протягом 30 днів з моменту поставки.
Згідно видаткової накладної № 1951 від 14.03.06 року Продавець передав Покупцеві Товар вартістю 5’510,52 грн. Покупцем прийнято означений Товар, що підтверджується підписами та печатками сторін на накладній, а також податковою накладною № 1951 від 14.03.06 року, внаслідок чого обов’язок передачі Продавцем Товару на загальну суму 5’510,52 грн. вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов пункту 2.2 Договору. Згідно пункту 2.2. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку № КО-1 і № М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.98 року № 263, накладна (типова форма № М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.
Згідно пункту 7.2.3 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним, а також одночасно розрахунковим документом, яка виписується на кожну повну або часткову поставку товарів, тому виходячи з системного аналізу наведених вище норм, суд вважає, що надані позивачем видаткова та податкова накладні – є належним доказом здійснення передачі відповідачу Товару та прийняття цього товару останнім. Докази незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов’язань по Договору щодо передачі Товару – суду не надавалися.
Виходячи з домовленостей, викладених сторонами в пункті 3.3 Договору, Покупець має оплатити отриманий Товар не пізніше 30 календарних днів з моменту відвантаження товару. Таким чином, суд вважає, що право Продавця вимагати від Покупця виконання грошового зобов’язання виникло 14.04.06 року.
Відповідачем частково, на суму 3’902,18 грн., виконане грошове зобов’язання за Договором, про що свідчить зміст позовної заяви. Докази повної оплати боргу – суду не надавалися.
Наразі, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем на суму 1’608,34 грн. на момент прийняття рішення суду – не виконане, на порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Прострочення Покупцем грошового зобов’язання за умовами пункту 3.7 Договору тягне за собою обов’язок сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, що відповідає змісту статей 549-550 ЦК України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Судом арифметично перевірено вимогу позивача стосовно стягнення пені у розмірі 60,45 грн., нарахованої у період з 14.04.06 року до 17.06.06 року (74 дні), а оскільки подібний спосіб нарахування відповідає нормам частини 6 статті 232 ГК України, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Прострочення відповідачем грошового зобов’язання також тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України. За розрахунком позивача, який перевірено судом, сума інфляційних та трьох процентів річних з простроченої суми за період з моменту виникнення права вимоги виконання грошового зобов’язання до 17.06.06 року становить 0,80 грн. та 9,78 грн. відповідно.
Таким чином, причиною виникнення спору є протиправне порушення Покупцем умов Договору, а також норм ЦК України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів купівлі-продажу.
Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача.
На підставі ст.ст.525, 526, 549-551, 625 та 655-697 ЦК України, ст.232 ГК України, ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю „Віком” до приватного підприємства „Фірма МарС” про стягнення заборгованості за передану продукцію з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у загальному розмірі 1’679,37 грн.
Стягнути з приватного підприємства „Фірма МарС” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Віком” заборгованість та санкції у загальному розмірі 1’679,37 грн., відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Мєзєнцев Є.І.
Надруковано у 3 примірниках:
1 – позивачу
2 – відповідачу
3 – господарському суду Донецької області