АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

_____________________________________________________________________________    

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

10 грудня 2009 року                                                                                                         м. Одеса

             Колегія  суддів  судової  палати  у  цивільних  справах  апеляційного суду Одеської області  у  складі:

головуючого  –  Ващенко Л.Г.

суддів             –  Фадєєнко А.Ф., Вадовської Л.М.

при секретарі –  Повар О.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 липня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:  

02.04.2008 року, ОСОБА_2, звернулась із позовом про стягнення з відповідачів боргу, відсотків за прострочення платежу та за користування грошима, відшкодування моральної шкоди, і, уточнивши вимоги,  просила стягнути з відповідачі солідарно: 178000 грн. основного боргу; 294584,44 грн. з індексом інфляції за період з 01.07.2005 року по 31.12.2008 року; 14674,02 грн. - 3% річних за 1003 прострочених дня; 48906,28 грн. -10% рівня облікової ставки НБУ за 1003 прострочених дня, зазначаючи, що у червні 2005 року  її син ОСОБА_3, разом зі своєю дружиною ОСОБА_1, запропонували позивачці і її чоловіку продати належну їм на праві власності квартиру у м. Одесі. Отримані кошти після реалізації квартири, позивачка передача сину ОСОБА_3, а останній видав розписку, у якій зобов'язався у строк до 01.06.2006 року придбати квартиру, рівноцінну проданій.  

Оскільки відповідачі зобов'язання не виконали, квартиру не придбали, кошти не повернули, посилаючись на те, що гроші були передані відповідачам і використані останніми на потреби їхньої сім'ї, з вини відповідачів позивачка зазнала моральних страждань, позивачка просила позов задовольнити.    

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав.    

Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала.  

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 22.07.2009 року позов задоволено частково: суд стягнув з відповідачів солідарно на  користь позивачки борг у сумі 178000 грн.;  з ОСОБА_3 на користь позивачки 100000 грн. моральної шкоди, 100000 грн. у рахунок погашення боргу 3% річних та за індексом інфляції.  

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 просить рішення суду у частині стягнення з неї боргу  скасувати і постановити у цій частині нове рішення про відмову у позові до неї у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У засіданні колегії суддів: Король Н.М. і її представник скаргу підтримали; ОСОБА_2 скаргу не визнала; ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився.

2                                

Рішення суду першої інстанції у частині стягнення боргу солідарно з ОСОБА_1 підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у позові на підставі п. п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Згідно із п. п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

ОСОБА_1, уточнивши  позов, просила  стягнути  з  відповідачів  солідарно - основний борг, індекс інфляції за період з 01.07.2005 року по 31.12.2008 року, 3% річних за 1003 прострочених дня, 10% рівня облікової ставки НБУ за 1003 прострочених дня й моральну шкоду з тих підстав, що ОСОБА_3 28.06.2005 року взяв у неї у борг 178000 грн. , із зобов'язанням до 01.06.2006 року придбати квартиру, однак квартиру не купив, а гроші витратив разом зі своєю дружиною ОСОБА_1 на сімейні потреби та підприємницьку діяльність. Вимоги були заявлені з підстав ст. ст. 1046 (договір позики),1048 (проценти за договором позики),1049 (обов'язок позичальника повернути борг) ЦК України (а. с.199, 200 т.1).

Відповідно до  ч.4 ст. 65  СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Крім того, стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби (ч.2 ст. 73 СК України).

Встановлено, що 28.96.2005 року, ОСОБА_3 отримав від позивачки у борг 178000 грн.( в еквіваленті 3\х кімнатної квартири) і зобов'язався до 01.06.2006 року придбати позивачці квартиру, рівноцінну проданій (а. с.184 т.1).

Позивачка, стверджуючи, що гроші були використані в інтересах сім'ї відповідачів та на їх підприємницьку діяльність, посилалась на те, що ці кошти відповідачі витратили на: добудову жилого будинку по вул. Обільній,36 у м. Одесі; купівлю банно-прального комплексу; купівлю автомобіля марки “БМВ” і мікроавтобуса марки “Мерседес” та купівлю торгівельного павільйону, що розташований на промтоварному ринку у смт. Авангард.

Позивачка  не надала суду належних доказів на підтвердження того, що гроші у сумі 178000 грн., отримані ОСОБА_3 у червні 2005 року, були використані останнім  в інтересах та на потреби його сім'ї.

Так, згідно  розписки про отримання у борг 178000 грн., яку  ОСОБА_3 своїй  матері – ОСОБА_2 у червні 2005 року, він  зобов'язався  придбати позивачці квартиру. Розписка не містить вказівки на те, що кошти беруться у борг в інтересах сім'ї та на її  потреби.

ОСОБА_1, заперечуючи проти позову, стверджувала, що їй невідомі обставини отримання у 2005 році її колишнім чоловіком ОСОБА_3 від позивачки у борг 178000 грн.. Вона особисто не вела перемов з позивачкою стосовно позики такої суми коштів в інтересах сім'ї, про те, що ОСОБА_3 взяв у позивачки у борг кошти, їй стало відомо лише у травні 2008 року, коли вона отримала із суду копію позовної заяви ОСОБА_2Я.(а. с.30-32 т.1).

З  матеріалів  справи  вбачається, що  банно-пральний  комбінат  був  придбаний ОСОБА_3 26.07.2006 року за 23276 грн., тобто через рік, після видачі ним розписки на суму 178000 грн. (а. с.7,38-40).

Торгівельний  павільйон №266, що розташований у смт. Авангард на промтоварному ринку, ОСОБА_1 придбала за 7169 грн. за договором купівлі продажу від 19.02.2007 року, тобто майже через два роки після передачі позивачкою 178000 грн. ОСОБА_3 (а. с.45-50 т.1).

ОСОБА_1, заперечуючи проти тверджень позивачки, що кошти також були використані на її підприємницьку діяльність і підприємницьку діяльність її колишнього чоловіка ОСОБА_3, зазначала, що для ведення підприємницької діяльності, у лютому  

3

2007 року вона була вимушена взяти у банку кредит у сумі 200000 доларів США строком на 10 років , у зв'язку з чим було заставлено належне їм з ОСОБА_3 майно – автомобілі (а. с.41-44 т.1).

Не надала позивачка суду й належних доказів на підтвердження того, що будинок по вул. Обільній, 36 у м. Одесі був придбаний (добудований) на кошти, передані позивачкою ОСОБА_3 у червні 2005 року.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави для покладення на ОСОБА_1 обов'язку солідарно, разом із ОСОБА_3,  відшкодувати позивачці 178 000 грн.

У зв'язку з цим, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 зазначеної суми з урахуванням індексу інфляції, 3% річних за прострочення 1003 днів і 10% рівня облікової ставки НБУ.

Відсутні правові підстави і для покладення на ОСОБА_1 обов'язку відшкодувати моральну шкоду.

Рішення суду у частині стягнення з  ОСОБА_3 суми боргу з індексом інфляції, 3% річних й 10% рівня облікової ставки НБУ, відшкодування моральної шкоди, сторони, зокрема, позивачка і відповідач ОСОБА_3, не оскаржили. Тому законність і обгрунтованість рішення суду у цій частині, відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, колегією суддів не перевірялись.

Приймаючи  до  уваги, що  встановлено  порушення  норм  матеріального  і процесуального права, рішення суду у частині стягнення солідарно боргу з ОСОБА_1 підлягає скасуванню, з ухваленням у частині заявлених вимог до ОСОБА_1 нового рішення про відмову у позові.

К еруючись   ст. ст. 303, 307 ч.1  п.2,  309 ч.1  п. п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

  ВИРІШИЛА:       

Апеляційну  скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення  Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 липня 2009 року у частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 178000 грн. -- скасувати.

Постановити у цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_1 про стягнення солідарно – 178000 грн. основного боргу; - 294582 грн. 44 коп. з урахуванням індексу інфляції за період з 01.07.2005 року по 31.12.2008 року; - 14674 грн. 02 коп., 3% річних за прострочення 1003 дня; - 48906 грн. 28 коп., 10% рівня облікової ставки НБУ за прострочення 1003 дня; - 300000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення  апеляційного  суду  може  бути  оскаржено  у  касаційному  порядку  до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення.            

Судді апеляційного суду Одеської області                                                    Л.Г. Ващенко

А.Ф. Фадєєнко

                                                                                                                             Л.М. Вадовська