Справа № 22ц–6666 Головуючий у 1-й інстанції Панас Н.Л.
Категорія: 57 Доповідач: Біляєва О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Кондратьєвої О.М.,
суддів Осипчук О.В., Біляєвої О.М.,
при секретарі Суліма Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради на постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 05 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради про стягнення допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 05 лютого 2010 року позов задоволено: визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2005, 2007-2009 роки. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради здійснити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2005, 2007-2009 роки у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на час виплати.
Не погоджуючись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради подало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування постанови суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
В обґрунтування доводів скарги відповідач зазначив, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХП, здійснюється за рахунок Державного бюджету. У випадку нарахування та виплати допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат було б порушено Бюджетний кодекс України та Закони про державний бюджет України на відповідні роки. Крім того, суд не зважив на те, що ОСОБА_1 є особою, яка прирівняна до осіб, що мають право на пільги, визначені ст. 21 Закону № 796-ХП, тому немає права на отримання компенсації на оздоровлення. В разі виплати сум на оздоровлення позивачеві, буде порушено кошторис доходів та витрат на 2009 рік, який складено з урахуванням контингенту осіб, які перебувають на обліку в УПСЗН, та розмірів допомог, встановлених постановами Кабінету Міністрів України.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що ОСОБА_1 користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Управління праці та соціального захисту Пролетарської районної у м. Донецьку ради протягом 2002-2005 років, 2007-2009 років не здійснювало нарахування та виплату позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених Законом, що порушує права ОСОБА_1
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначив закон, яким регулюються спірні правовідносини.
Судом при розгляді справи встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради як громадянин, який постраждав внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (2 категорії), згідно зі статтею 14 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-ХП).
Статтею 48 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-ХП) позивачу передбачена щорічна виплата на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Такі виплати протягом 2002-2009 років позивачу не проводились.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Положеннями Закону № 796-ХП визначено основні засади реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та прирівняних до них громадян на охорону їх життя і здоров’я, оскільки відповідно до частини першої ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Законом № 796-ХП Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч. 1 ст. 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, а встановлений ще в 1996 році Кабінетом Міністрів України розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, отже, не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору, суд робить висновок, що розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення визначається відповідно до вимог ст. 48 Закону № 796-ХІІ та положень інших законів щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на кожен рік.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи частину третю ст. 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України № 796-ХП, є безпідставним.
Крім того, положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р.
Доводи скарги про те, що позивач є особою, яка прирівняна до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому не має права на отримання допомоги на оздоровлення, згідно зі ст. 48 Закону № 796-ХП, неспроможні. Вказаний Закон не містить заборони щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення такій категорії громадян.
Крім того, в матеріалах справи є копія посвідчення позивача, якою підтверджено його право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії УПСЗН щодо не проведення позивачу виплат на оздоровлення за 2002-2005, 2007-2009 роки є неправомірними.
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду.
Керуючись ст. 307 ч.1 п.1, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради відхилити.
Постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 05 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді