Справа № 22ц – 6565                                 Головуючий в 1 інстанції  Анісімова Н.Д.

Категорія: 57                                                                         Доповідач Біляєва О.М.

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

      09 червня  2010 року                     Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого    Кондратьєвої О.М.,

суддів               Осипчук О.В., Біляєвої О.М.,

      при секретарі   Суліма Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку  апеляційну скаргу   Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради на постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 26 січня 2010 року по  справі за позовом  ОСОБА_1  до  Управління праці  та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради   про визнання відмови  неправомірною та стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги до 5 травня, -

       В С Т А Н О В И В:  

   В січні 2010 року ОСОБА_1 пред’явив даний позов до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради (далі – УПСЗН), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є інвалідом війни 1 групи та має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, згідно зі ст. 13  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розмір якої складає в 2008 році – 4810 гр., в 2009 році – 4980 гр. Проте відповідач фактично виплатив  в 2008 році 500 гр., в 2009 році – 540 гр., посилаючись на постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року та № 211 від 18 березня 2009 року.

 Здійснити  виплату разової грошової щорічної допомоги до 5 травня в розмірах, встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідач відмовляється.

 Позивач просив визнати неправомірною відмову УПСЗН здійснити виплату разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та стягнути з відповідача недоотримані суми за 2008-2009 роки 8750 гр.

 Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 26 січня 2010 року позов задоволено.  

Не погоджуючись з постановою суду,   Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради  подало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування постанови суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом  норм матеріального та процесуального  права.

В обґрунтування доводів скарги відповідач  зазначив, що  виплати були здійснені правомірно, виходячи з розмірів, визначених Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.  Суд при ухваленні рішення не звернув уваги на положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якими фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Відповідач є розпорядником бюджетних коштів і провадить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Крім того, судом неправильно застосовано ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», дія якої застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених з цим Законом.  

 Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

 Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради як інвалід війни 1 групи. Позивач відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Проте фактично виплачено в 2008 році – 500 гр., в 2009 році -  540 гр., недоплачено відповідно – 4310 гр. та 4440 гр., всього 8750 гр.

 Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що повністю погодитись із висновком суду не можна з наступних підстав.

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 9 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірах, зокрема, інвалідам 1 групи – десять мінімальних пенсій за віком.

 Суд першої інстанції встановив і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 1 групи та відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня).

 Законом України від 28.12.2007 року № 107-У1 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», якими визначено, що розмір грошової допомоги, яка виплачується особам, на яких поширюється дія цих законів, щорічно до 5 травня, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України.

 Розміри виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2008 році встановлено постановою Кабінету міністрів України від 12.03.2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

 Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

 Вирішуючи справу про визнання дій органів праці та соціального захисту населення щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік неправомірними, суд першої інстанції не звернув увагу на таке.

 Вищенаведене Рішення Конституційного Суду України було прийнято 22 травня 2008 року.

 Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

 Відповідно в період з 01 січня 2008 року до 21 травня 2008 року закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із дати прийняття рішення Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законами «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

 З матеріалів справи видно, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня здійснена ОСОБА_1 18 квітня 2008 року (ас. 5), тобто до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

 Таким чином, в 2008 році виплата здійснена відповідачем у відповідності із чинним на час  виплати законодавством.

 За таких підстав суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні справи і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання дій органів праці та соціального захисту населення щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік неправомірними та стягнення доплати.

 Щодо висновку суду про задоволення позовних вимог про визнання дій органів праці та соціального захисту населення щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік неправомірними, то він є правильним та таким, що відповідає вимогам закону.  

 В силу ст. 28  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону «Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 23.12.2004р. № 2291-IV, мінімальний   розмір  пенсії  за  віком  встановлюється у розмірі   прожиткового   мінімуму   для   осіб,  які  втратили працездатність, визначеного законом.

 Інший розмір мінімальної пенсії діючим законодавством не передбачено, тому суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин вищенаведену норму закону.  

Згідно зі ст. 2 ч.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної  пенсії за віком.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлено на 2009 рік – 498 гр.

Таким чином, мінімальна пенсія за віком на час виплати щорічної разової грошової допомоги у 2009 році – 498 гр. Відповідно розмір грошової допомоги 4980 гр. (498 гр. х 10).

Фактично позивач отримав від Управління праці та соціального захисту населення  грошову допомогу до п’ятого травня у 2009 році – 540 гр.  (ас. 5). При цьому відповідач керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

 Відповідно до вимог ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.  

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

 Враховуючи, що позивачу сплачена грошова допомога у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо стягнення з  Управління праці та соціального захисту населення Кіровської  районної у м. Донецьку ради позивачеві недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) за 2009 рік в сумі 4440 гр. (4980 гр. - 540 гр.).

 Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні справи і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання дій органів праці та соціального захисту населення щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік неправомірними та стягнення доплати. Рішення суду в цій частині на підставі п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в позові ОСОБА_1 до УПСЗН Кіровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій органів праці та соціального захисту населення щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік неправомірними та стягнення недоплаченої суми відмовити.

 Рішення суду в частині задоволення вимог про визнання дій органів праці та соціального захисту населення щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік та стягнення недоплаченої суми ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому згідно зі ст. 308 ЦПК України залишено без змін.

Керуючись  ст. 307 ч.1 пп. 1, 2, ст.ст. 308, 309, 316 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами»,  апеляційний  суд, -

В И Р І Ш И В :  

 Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради задовольнити частково.

 Постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 26 січня 2010 року в частині  визнання дій органів праці та соціального захисту населення щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік неправомірними та стягнення недоотриманої суми   скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

 В позові ОСОБА_1 про  визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради щодо відмови виплатити щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік у розмірі, встановленому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та стягнення недоотриманої суми 4310 гр.  відмовити.

 В решті постанову залишити без змін.

 Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

  Головуючий                                                   Судді