Справа № 22-4428/2010 р. Головуючий 1 інстанції - Мірошниченко Л.Є.
Категорія 34 Доповідач - Будулуца М.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої - судді Курило В.П.,
суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.,
при секретарі – Сироті Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди і стягнення збитків, який ухвалою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 1 вересня 2009 року виділено в самостійне провадження.
У позові він посилався на те, що після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, залишилось спадкове майно – квартира АДРЕСА_1. Брат та сестри мали намір відмовитись від спадщини на його користь, а тому він розраховував отримати спадщину в повному обсязі.
В січні 2007 року він дав оголошення в газету про намір передати вказану квартиру в оренду.
На оголошення у квітні 2007 року до нього звернулась відповідачка з бажанням придбати квартиру, але на той час він не був власником квартири, а тому вони домовились повернутися до цього питання через півроку – рік, однак домовились про вартість квартири. Відповідачка вселилась в зазначену квартиру на умовах оренди, та домовились, що вона замінить у квартирі шпалеру в рахунок орендної плати, буде сплачувати рахунки за комунальні послуги, приблизно по 200 грн. кожного місяця, та сплачувати безпосередньо орендну плату по 300 грн. кожного місяця.
Розраховуючи, що брат та сестра відмовляться від спадщини на його користь, він отримав від ОСОБА_2 аванс у сумі 1 500 доларів США.
У червні 2007 року він зайшов до квартири та побачив, що квартира була обладнана електроприладами, столами і використовувалась для виготовлення мучних виробів. Пізніше йому стало відомо, що з серпня 2007 року по вересень 2008 року від мешканців будинку надходили скарги, що в квартирі здійснюється жарка та випічка мучних виробів, що призводило до утворення стійкого запаху чаду і диму.
Останнє стало підставою для припинення договору оренди квартири.
Борг за електроенергію складав 242 грн.
В результаті використання квартири не за призначенням вона потребує капітального ремонту, який згідно кошторису КП «Регіональне управління капітального будівництва», складав 6 571 грн. На ремонт газової плити та колонки після їх використання ОСОБА_2 позивач придбав матеріали на 178 грн. Обстеження димових та вентиляційних каналів з видачею технічних умов коштувало 131 грн.40 коп. Вартість чистки димоходів складала 656 грн.77 коп. Крім того, за час оренди квартири відповідачкою остання не надала квитанцій про сплату платежів за комунальні послуги: ВАТ «Укртелеком» - 72 грн. 41 коп.; КП «Слов’янськводоканал» - 669 грн.63 коп.; КП «ЖЕК № 7- 90 грн.; ВАТ «Донецькоблгаз» - 139 грн.53 коп. На момент припинення оренди сума заборгованості з оплати за оренду за 17 місяців по 300 грн. склала 5 100 грн.
Позивач просив стягнути з відповідачки збитки, завдані пошкодженням квартири в сумі 8 286 грн., суму орендної плати та боргів за комунальні платежі – 6 072 грн.47 коп.
Крім того, він же просив стягнути з відповідачки 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої діями останньої, що призвело до неможливості проживання і користування квартирою та спричинило стрес, безсоння і депресію та заважало позивачу нормальній життєдіяльності і звичайному способу життя.
Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку доповнив та остаточно просив рішення суду скасувати і справу направити на новий розгляд.
В обґрунтування доводів скарги зазначив, що суд не прийняв до уваги показання свідка - ОСОБА_4, який підтвердив, що після звільнення відповідачкою квартири там було демонтовано газове обладнання, напахувало смаженими мучними виробами, на підлозі і стінах були плями жиру. Суд не врахував, що показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не відповідають дійсності, оскільки останні заінтересовані у справі і займалися приготуванням мучних виробів в квартирі. Повідомлення експерта про неможливість надати висновок по справі не має юридичної сили. Суд безпідставно не прийняв до уваги акт огляду квартири, складений представниками ЖЕКУ -7 18 лютого 2009 року з фотознімками, де зафіксовані пошкодження квартири.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не прибув, але про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Відповідно до вимог статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як зазначено в ст. 303 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції встановлено наступне і це підтверджено матеріалами справи, що 2/3 частини квартира АДРЕСА_2 з 13 лютого 2009 року належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування (а.с.64).
Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2009 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнута сума авансу 11 985 грн. та 292 грн.65 коп. судових витрат. Рішенням суду, яке набрало чинності, встановлено, що зазначена сума не була сумою орендної плати за квартиру, а була авансом, що підтверджується розпискою ( а.с.79).
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлені ці обставини.
Аналізуючи встановлені у справі обставини та вимоги закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки рішенням суду, що набрало законної сили, було встановлено, що між сторонами не було укладено договору оренди, а сума 1500 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на час ухвалення рішення складало 11985 грн.) є авансовим платежем, суд обґрунтовано дійшов висновку, що ця обставина не підлягає доказуванню та не може бути оспорена у судовому засіданні у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, а тому позовні вимоги стосовно стягнення суми орендної плати та комунальних платежів за користування квартирою задоволенню не підлягають, за безпідставністю вимог.
За таких обставин, всупереч твердженням апелянтів, суд дійшов правильного висновку, що підстав для задоволення зазначеного позову не має.
Що ж стосується вимог про стягнення матеріальної і моральної шкоди, то відмовляючи в задоволенні цих позовних вимог, суд правильно виходив з того, що позивачем не доведений розмір матеріальної шкоди та не підтверджений факт того, що шкода була завдана неправомірними діями відповідачки ОСОБА_2.
При вирішенні справи суд правильно посилався на ст.ст. 1166 і 1167 ЦК України, які передбачають, що підставами відшкодування матеріальної і моральної шкоди є завдання такої шкоди неправомірними діями чи бездіяльністю винної в цьому особи.
Всупереч доводам апеляційної скарги, з судового рішення вбачається, що суд правильно дав оцінку наявним у справі доказам та вирішив справу відповідно до вимог законодавства.
Як убачається з висновку експерта, в результаті дослідження було встановлено, що у приміщеннях квартири АДРЕСА_3 був виконаний ремонт з використанням паперових шпалер, а тому неможливо надати будь - який висновок у справі (а.с.133). Це ж саме експерт підтвердив і у судовому засіданні .
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та суперечать встановленим обставинам і матеріалам справи.
Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для скасування рішення в межах доводів апеляційної скарги немає.
Оскільки в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведені підстави для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд, які передбачені ст.311 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм законодавства, апеляційний суд скаргу позивача відхиляє і залишає рішення без змін.
Керуючись ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуюча: Судді: