АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД    ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ  

Справа № 22ц-1021/2010   Головуючий по 1 інстанції

Категорія:    57 Мозгова О.А.

  Доповідач в апеляційній

інстанції Сіренко Ю.В.

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 21 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого   Ювшина В.І.  

суддів   Скіця М.І., Сіренка Ю.В.  

при секретарі   Іскра І.Б.  

 розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 9 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку,-  

в с т а н о в и л а :  

 11 грудня 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському  районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку.  Зазначав, що він  народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон)  має статус «Дитини війни».

Згідно ст. 6 Закону він має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії їй, як дитині війни, протягом 2007-2008 року не нараховувалося та не виплачувалося, чим порушуються  його права на соціальний захист.   На підставі наведених обставин ОСОБА_6 просить суд задовольнити його вимоги, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії за 2007-2009 роки в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що становить 4473 грн. 35 коп. та поновити пропущений строк для звернення до суду.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 9 лютого 2010 року позов задоволено частково.  

Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_6 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни,  в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 11 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно – неправомірними.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_6 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, який визначений ч.1 ст. 28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 11 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно, з урахуванням проведених за цей період виплат.  

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

 В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог, так  як  вважає постанову суду незаконною і необґрунтованою та винесеною з неправильним застосуванням норм матеріального права .

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів в апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про її  відхилення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону ( у редакції від 18.11.2004 року, чинній в 2009 році), дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії повинно здійснюватися відповідно до норм Закону.  

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правильно виходив з того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Суд першої інстанції правомірно не застосував ст.6 Закону в редакції від 28 грудня 2007 року №107-ІV про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст.6 Закону, у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195- ІV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти не можна взяти до уваги, оскільки відповідно до ч.2 статі 3 Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Наведене свідчить, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.  

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -  

                                                у х в а л и    л а :  

 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі відхилити.

Постанову Золотоніського міськрайонного суду від 9 лютого 2010 року у даній справі залишити без зміни.  

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.  

  Головуючий         /підпис/

Судді                    /підписи/

 Згідно з оригіналом

Суддя                                                             Ю.В. Сіренко