Справа № 22- ц-131/2010 р. Головуючий 1-ї інст. – Григор’єва А.О.
Категорія – справи, що виникають Доповідач – Колтунова А.І.
із договорів позики
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Колтунової А.І.,
суддів: Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,
при секретарі Костенко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
В С Т А Н О В И Л А:
15 липня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за безпроцентними договорами позики від 01 лютого 2008 року в сумі 25 000, 00 гривень і від 26 лютого 2008 року на суму 425 000 гривень.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_2 обґрунтував тим, що 01 лютого 2008 року відповідач ОСОБА_1 позичила в нього 25 000 грн. на невизначений строк і цей борг за його першою вимогою не повернула. Крім того, 26 лютого 2008 року ОСОБА_1 позичила 425 000 грн. на чотири місяці, які також не повернула у визначений строк - 26 червня 2008 року. Позивач вважає, що за порушення умов виконання грошових зобов’язань ОСОБА_1 повинна сплатити йому 3% річних від 425 000 грн. як заборгованої суми, що на момент розгляду справи в суді встановило 16 347 грн..
В суді першої інстанції позивач ОСОБА_2, доповнивши свою позовну заяву, наполягав на стягненні з відповідача ОСОБА_1 грошових коштів з урахуванням індексу інфляції, який становить у 2008 році 22,3 % річних, оскільки вважає, що сума боргу таким чином збільшилась на 62 050 грн. і загалом просив стягнути з ОСОБА_1 503 397 грн., а також судові витрати в розмірі 1952 грн.
Позовні вимоги позивача ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_1 не визнала.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволений. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 505 349 (п’ятсот п’ять тисяч триста сорок дев’ять) гривень.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 вказала, що рішення суду від 19 жовтня 2009 року є незаконним та необґрунтованим, оскільки, як на її думку, відсутні належні докази, які б підтверджували факт отримання нею грошових коштів від ОСОБА_2; укладення ОСОБА_2 з нею договорів позики від 01 лютого 2008 року та від 26 лютого 2008 року не відповідало її волевиявленню і відбулось внаслідок її особистого помилкового уявлення щодо предмету цих договорів. Обґрунтовуючи таким чином свої доводи, апелянт ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду від 19 жовтня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог і стягнути з позивача на її користь судові витрати.
В засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримувала в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням інфляції, а також 3% річних суд першої інстанції виходив з того, що 01 лютого та 26 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори позики на суму 25 000, 00 гривень та 425 000, 00 гривень, умови яких відповідачем виконані не були. Сума боргу у встановлений строк погашена не була.
В зв’язку з чим, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних коштів за час прострочення виконання грошових зобов’язань
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду, так як вони зроблені у відповідності до зібраних по справі доказів, вимог ст. ст. 625, 1049, 1050 ЦК України.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, що 01 лютого 2008 року та 26 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори позики, за умовами яких позивачем відповідачу були передані гроші в сумі 25 000, 00 гривень, що підлягали поверненню за першою вимогою, та 425 000, 00 гривень, що підлягали поверненню до 26 червня 2008 року (а.с. 7-8, 83-84).
З наданих до суду письмових договорів позики вбачається, що гроші отримані ОСОБА_1 від ОСОБА_2 в момент підписання договорів (а.с. 7-8, 83-84).
В зв’язку з чим, доводи ОСОБА_1 про те, що гроші, які вказані в договорах позики вона від ОСОБА_2 фактично не отримувала, спростовуються письмовими доказами, достовірність яких не оспорюється.
Не є підставами для скасування рішення суду і доводи ОСОБА_1 про те, що укладення нею договорів позики від 01 лютого 2008 року та 26 лютого 2008 року не відповідають її волевиявленню, оскільки вона помилялась щодо суті документів, які підписувала, так як вказані договори позики у встановленому законом порядку недійсними не визнані, в зв’язку з чим суд першої інстанції правильно виходив з їх дійсності.
Крім того, обставини, які висловлені ОСОБА_1 в договорах, підтверджуються її подальшими діями, зокрема у придбанні нею у червні 2008 року двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 за 318 150, 00 гривень (а.с. 31).
Рішення суду в частині стягнення інфляційних коштів та 3 % річних за час прострочення виконання грошового зобов’язання, відповідає вимогам ст. 625 ЦК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи, що викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.
В зв’язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ст. 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2009 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в 2-місячний строк з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий –
Судді -