АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2009 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого-судді - Полтавцевої Г. А.

суддів - Мацелюха П.С., Лук’янець Л.Ф..

за участі прокурора -Алексеева В.В.

захисника -ОСОБА_1

скаржника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на постанову Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою суду скарга ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України від 25.09.2008 року про порушення кримінальної справи за фактом перевищення службовими особами паспортного відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві службових повноважень та службового підроблення, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 365 ч. 1 та 366 ч. 1 КК України задоволена, вказана постанова скасована та відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом за ознаками вказаних злочинів.

Прийняте рішення суд обгрунтував тим, що на час винесення постанови про порушення кримінальної справи у слідства були відсутні підстави та приводи, передбачені п. 1 ст. 94 КПК України для порушення даної справи, тобто на момент порушення справи слідство діяло упереджено, без належної перевірки всіх фактичних обставин справи, з порушенням вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції вважає постанову суду незаконною у зв’язку з

Справа № 10-1369/2009

Головуючий у суді 1- ї інстанції: Одинець В. М.

Категорія ст. 236-7 КПК

Доповідач: Мацелюх П. С

невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. З наведених підстав просить постанову суду скасувати, а скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення скаржника та його захисника, які вважають постанову суду законною та обгрунтованою, перевіривши матеріали судової справи за скаргою та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, розглядаючи скаргу ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи, суддя, відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, дослідив матеріали справи, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, заслухав пояснення захисника, думку прокурора, ретельно перевірив виконання органом досудового слідства вимог ст. ст. 94-98 КПК України при порушенні справи, дав їм належну оцінку з позиції допустимості та достатності для порушення кримінальної справи та дійшов висновку, що у слідства були відсутні підстави та приводи, передбачені п. 1 ст. 94 КПК України для порушення даної справи і обгрунтування своїх висновків виклав у мотивувальній частині постанови, з якими колегія суддів погоджується.

Доводи апеляції прокурора, які являються одночасно запереченнями висновків суду, про те, що внесені службовими особами паспортного відділу Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві у травні 1998 року до заяви ОСОБА_4 про видачу йому паспорта громадянина України відомості про його постійне проживання на території України з 1991 року є завідомо неправдивими, а ОСОБА_4, натомість, є громадянином Грузії і прибув до Києва на постійне місце проживання лише у вересні 1997 року, колегія суддів вважає безпідставними. Дані твердження спростовуються наступними документами, що містяться в матеріалах справи: паспортами громадянина СРСР для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданого 18.09.1992 р. та НОМЕР_2, виданим 07 серпня 1995 року на ім’я ОСОБА_4 зазначено, що він є громадянином України, а на останній сторінці яких міститься штамп із записом: "Паспорт є власністю України"; копіями свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 та паспорта громадянина України НОМЕР_4 на ім’я ОСОБА_6, згідно з якими ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі із громадянкою України ОСОБА_6 з 15 червня 1991 року.

Зазначені дані підтверджують, що ОСОБА_4 постійно проживав на території України на момент проголошення її незалежності.

Згідно з п. 3 ст. Європейської Конвенції про громадянство від 06 листопада 1997 року, ратифікованої Україною, кожна держава-учасниця передбачає у своєму внутрішньодержавному праві можливість натуралізації для осіб, які законно та постійно проживають на її території. Згідно з п. п. а п. 4 ст. 6 даної Конвенції, кожна держава-учасниця у своєму внутрішньодержавному праві спрощує процедуру набуття громадянства для особи другого з подружжя, що перебуває у шлюбі з її громадянином.

На підставі п. 1 ст. 2 Закону України "Про громадянство України" (в ред. 1997 року), ОСОБА_4 громадянство України набув автоматично, а громадянство Грузії, на підставі, п. б ст. 3; п. г ст. 32 Закону Грузії "Про громадянство Грузії" від 25 березня 1993 року - втратив.

Як правильно вказав суд, ОСОБА_2 при видачі письмового дозволу на документування ОСОБА_4 паспортом громадянина України керувався вказівкою МВС України № 333/Тр, яка діяла до 19 квітня 2000 року й передбачала, що при наявності даних, які засвідчують, що на особу поширюється дія п. 1 ст. 2 Закону України "Про громадянство України" (в ред. 1997 року), її належність до громадянства України додаткової перевірки не потребує. Згідно з ч. 2 гл. 1 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради УРСР, що діяв станом на 1998 рік, вказівки МВС України були обов’язковими для виконання кожною особою рядового і начальницького складу МВС України.

В матеріалах справи наявний також висновок службової перевірки щодо законності документування паспортом громадянина України ОСОБА_4 від 26 січня 2009 року, затверджений заступником начальника ГУ МВС України в місті Києві 27 січня 2009 року, згідно з яким видачу паспорта громадянина України на ім’я ОСОБА_4 Подільським РУ ГУ МВС України в місті Києві було визнано такою, що відповідала вимогам діючого на той час законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду є законною і обгрунтованою, а підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2009 року, якою скарга ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України від 25.09.2008 року про порушення кримінальної справи за фактом перевищення службовими особами паспортного відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві службових повноважень та службового підроблення, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 365 ч. 1 та 366 ч. 1 КК України задоволена, вказана постанова скасована та відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками вказаних злочинів, залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.