Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22-5535/09     Головуючий у 1 інстанції: Макаренко Г.В.

Доповідач: Штелик С.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2009 року     м. Київ

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

в    складі:    

головуючого судді: Штелик С.П.

суддів: Желепи О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі: Ленській І.І..

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка», третя особа - ОСОБА_2, про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Штелик С.П., пояснення осіб, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 квітня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району м Києва, третя особа - ОСОБА_2, про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити або направити справу на новий судовий розгляд суду першої інстанції. При цьому посилається на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі неповно з'ясовних обставин, що мають значення для справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п.4. ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом   у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до Постанови пленуму ВСУ України №9 від 06.11.1992р. (з подальшими змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв»язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Як вбачається з наказу №3-к від 01.07.2005 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до комунального підприємства «Житлосервіс» «Куренівка» по переводу на посаду робітниці по комплексному прибиранню.

Згідно наказу № 128-к від 05 червня 2008року позивачка звільнена з посади по п.4 ст.40 КЗпП України у зв»язку з прогулом 03 червня 2008р.

Оцінивши зібрані по справі докази, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у відповідача були підстави для розірвання трудового договору за пунктом 4 ст.40 КЗпП України, а тому позовні вимоги позивачки щодо визнання наказу № 128-к від 05.06.2008р. недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є безпідставними та не підлягають задоволенню. Крім того з дня, коли позивачка дізналася про порушення свого права минув тривалий термін, нею не надано суду доказів, що свідчили б про поважність пропуску строку звернення до суду щодо поновлення порушених трудових прав, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку, що пропуск строку звернення до суду за захистом свого порушеного права без поважних причин також є підставою для відмови в задоволені позову ОСОБА_1

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що до часу прогулу було зараховано вільний час позивачки з 11 -00 год. до 15-00 год. спростовуються наступним.

Згідно наказу директора Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» № 2 від 01.07.2005 року «Про встановлення режиму роботи працівників підприємства» для робітників по комплексному прибиранню та утриманню домоволодінь встановлено такий режим праці та відпочинку:

з 6-00 год. до 8-00 год. - робочий час, з 8-00 год. до 9-00 год. - перерва в роботі, з 9-00 год. до 9-30 год. - робочий час, з 9-30 год. до 11-00 год. - перерва в роботі, з 11-00 год. до 13-30 год. - робочий час, з 13-30 год. до 14-30 год. - перерва на обід, з 14-30 год. до 15-00 год. - перерва в роботі, з 15-00 год. до 17-00 год. - робочий час ( а.с. 33,34).

Як вбачається з наказу № 128-к від 05 червня 2008року позивачка звільнена з посади по п.4 ст.40 КЗпП України у зв»язку з прогулом 03 червня 2008р. Підставою для звільнення позивачки є її відсутність на роботі 03 червня 2008р. в періоди з 11 -00 год. до 13-30 год. та з 15 -00 год. до 17-00 год. Відсутність позивачки на роботі 03.06.2008 року у вказані відрізки часу підтверджена відповідними актами.

Таким чином, позивачка була відсутня 03.06.2008 року на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, що згідно чинного трудового законодавства є прогулом.

Доводами апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції не взяв до уваги письмових подяк мешканців будинків № 8 та № 8-а по вул. Попова в м. Києві, які обслуговувала позивачка, також не взяв до уваги медичні довідки про стан здоров»я позивачки, висновки суду першої інстанції не спростовуються, оскільки зазначені обставини не впливають на законність рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги відносно сфальсифікованості, наданих відповідачем актів та службових записок, також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки ті обставини, що відповідачем сфальсифіковано вищеназвані документи позивачкою не доведені.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що звільнення позивачки відбулося без попередньої згоди профспілкової організації спростовуються наступним.

Як вбачається з витягу з протоколу № 4 від 04.06.2008 року засідання профспілкового комітету КП «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району м. Києва, профспілковий комітет КП «Житлосервіс «Куренівка» надав згоду роботодавцю на звільнення позивачки за п.4 ст. 40 КЗпП України.

Іншими доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції також не спростовуються.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і об»єктивно з»ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України , колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу    ОСОБА_1     відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.