УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц - 3005/09 Головуючий в І інстанції - Прижигалінська Т.В.
Категорія 20 Доповідач - Кузнецов В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого. Приходченко А.П.
суддів. Кузнецова В.О., Лаченкової О.В.
при секретарі: Сичевській А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
по апеляційній скарзі ОСОБА_4
на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
02квітня 2009року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про
визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру,
третя особа: Служба у справах дітей Синельниківської міської ради Дніпропетровської
області, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2008 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між нею та відповідачами про продаж їй належної їм квартири, а також визнати за нею право власності на вказану вище квартиру, оскільки вона сплатила остаточно обумовлену суму 06 квітня 2008 року, а відповідачі ухиляються від нотаріального оформлення договору.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02квітня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 було відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу про його скасування, та просила ухвалити нове рішення яким визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між нею та відповідачами дійсним, та визнати за нею право власності на цю квартиру.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Як установлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, квартира АДРЕСА_1 належить відповідачам на праві спільної сумісної власності, що підтверджується копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Синельниківського МБТІ» №19262149 від 20.06.2008 року, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Синельниківського МБТІ" №12470540 від 10.11.2006 року та копією свідоцтва про право власності на житло, видане 03.02.1998 року Дніпропетровським державним підприємством по перевезенням вантажів та пасажирів Придніпровської залізниці.( а.с. 4, 5, 12).
В травні 2007 року між сторонами була досягнута домовленість про укладання договору купівлі продажу 'даної квартири, була встановлена вартість квартири. Дані обставини підтверджуються розпискою з відповідним текстом та довіреностями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , якими вони уповноважили ОСОБА_5 продати квартиру.
Згідно СТ. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві ), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно ( товар ) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку ( квартири ) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державної реєстрації.
Згідно ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним . У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги твердження позивачки про виконання нею домовленості з відповідачем щодо всіх істотних умов договору, а саме передачі їй спірного нерухомого майна відповідачем та сплати йому встановленої ним вартості даного майна, оскільки позивачкою не було надано доказів факту домовленості сторін щодо всіх істотних умов договору. Доводи позивачки проте, що вона домовилася з відповідачем про вартість у 21000 доларів США і цю суму сплатила повністю, не підтверджується належними допустимими доказами, якими відповідно до ч. 1 СТ. 64 ЦК України є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Наявність в матеріалах справи розписки про отримання грошей не підтверджує домовленість між сторонами про суму купівлі -продажу квартири та сплати всієї суми обумовленої сторонами. Оскільки в самій розписці зазначено, що отримана сума без процентів. Дана розписка підтверджує лише отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_4 грошей в рахунок майбутнього продажу квартири.
Розписка не може вважатися договором купівлі-продажу квартири, оскільки не відповідає вимогам ч.2 ст. 207 ЦK України, так як в розписці відсутній підпис іншої сторони - ОСОБА_4, та її воля ніяк не виражена. Крім того, відповідно ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Але ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своїми заявами скасували довіреності, видані ОСОБА_5 щодо продажу квартири.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що домовленість сторін про укладання угоди купівлі-продажу спірного об'єкта нерухомості була досягнута в період перебування ОСОБА_6 в шлюбі, та за наявності у неї малолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1, і на укладання договору купівлі-продажу у відповідності до ст. 65 СК України необхідно було отримати згоду чоловіка ОСОБА_6, а також відповідно до ч.2 ст. 177 СК України необхідно було отримати дозвіл органів опіки і піклування, яке отримано не було.
Частиною 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ч.3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають право без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Крім того колегія суддів приймає до уваги те, що договір купівлі - продажу квартири потребує не тільки нотаріального посвідчення а і державної реєстрації, а тому відповідно до ст. 640 ЦК України такий договір є укладеним з моменту державної реєстрації. Тому спірний договір слід вважати неукладеним і таким, що не породжує для сторін права та обов'язки.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з'ясувавши права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку обгрунтовано прийшов до висновку про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності на квартиру, оскільки даний договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, в установленому законом порядку укладений не був.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.