АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-3444/2009 p.     Головуючий у 1-й інстанції: Семікін В.В.

Суддя-доповідач: Кочеткова I.B.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 серпня 2009 р.     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:     Кочеткової І.В.,

суддів:     Савченко О.В., Стрелець Л.Г.,

при секретарі     Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - ТОВ «Антрон», ОП «ЗМБТІ», Запорізька міська рада, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на об'єкт нерухомості, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, треті особи - ТОВ «Антрон», ОП «ЗМБТІ», Запорізька міська рада, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Зазначав, що 30 жовтня 2008 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача об'єкт незавершеного будівництва - центр по виробництву, гарантійному та сервісному обслуговуванню автомототехніки, площею 137,2 кв. м, ( літ. Д-2), розташований за адресою м. Запоріжжя, проспект Леніна, 3, а він - сплатити продавцю 15 000 грн.

Посилаючись на те, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне виконання договору, проте відповідач ухиляється від його нотаріального оформлення, просив про задоволення позову з підстав, передбачених ч.2 ст.220 ЦК України.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2009 року позов задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 30.10.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Визнано за ОСОБА_2 право власності на об'єкт незавершеного будівництва -центр по виробництву, гарантійному та сервісному обслуговуванню автомототехніки, площею 137,2 кв. м, зазначеного в плані літ. Д-2, розташований за адресою м. Запоріжжя, проспект Леніна, 3.

Зобов'язано ОП «ЗМБТІ» зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на об'єкт незавершеного будівництва - центр по виробництву, гарантійному та сервісному обслуговуванню автомототехніки, площею 137,2 кв. м, зазначеного в плані літ. Д-2, розташований за адресою м. Запоріжжя, проспект Леніна, 3.

Заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» звернувся до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

У ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов і визнаючи дійсним договір купівлі-продажу незавершеної будівництвом нерухомості на підставі ч.2 ст.220 ЦК України, суд виходив з того, що сторони домовились відносно всіх суттєвих умов договору, що підтверджується відповідними письмовими доказами, відбулося повне виконання договору, проте продавець ухиляється від його нотаріального посвідчення. Покупець як власник спірного майна на підставі ст. 3 92 ЦК України вправі в   судовому порядку вимагати визнання за ним права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою.

В обґрунтування своїх висновків суд послався на наданий сторонами договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 30.10.2008 року, акт прийому-передачі об'єкту від 03.11.2008 року, розписку від 03.11.2008 року про передачу грошей (а.с.8,10,11).

Проте таких висновків суд дійшов з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а тому з ними не можна погодитись.

На порушення вимог ст.ст.10, 212, 213 ЦК України суд першої інстанції не з'ясував, чи являвся продавець власником спірної нерухомості, чи зареєстроване це право відповідним органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно у відповідності з вимогами ст.ст.182, 334, 640 ЦК України, чи відповідає договір сторін вимогам ст.203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки із доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що спірна нерухомість являється самочинним будівництвом, т.я. постановою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 12 грудня 2008 року відповідача ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.96 КУпАП за виконання будівельних робіт без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Будівництво здійснювалось на земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», який згоди на таке будівництво не давав, до участі у справі не притягався, хоча суд вирішував питання, в тому числі, про права і обов'язки землекористувача.

За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам ст.ст.212, 213 ЦПК України, а тому відповідно до ст.311 п.4 ЦПК України воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Керуючись ст.ст.307, 311 п.4 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2009 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.