Справа № 22ц-6875 Головуючий у 1 інстанції Черткова H.I.
Категорія 44 Доповідач Висоцька B.C.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
В складі головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.
Суддів БІЛЯЄВОЇ О.М. , ОСИПЧУК О.В.
при секретарі ШУЛЯК Я.Г. з участю представника відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-я особа - КП « Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька» про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 травня 2009 року
встановив ОСОБА_4 звернулася до апеляційного суду Донецької області із апеляційною скаргою на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 травня 2009 року, яким їй відмовлено в задоволенні позову про визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2 такими, що втратили права користування жилою площею в квартирі АДРЕСА_1. Просила рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити їх вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Позивач ОСОБА_4 зазначила, що суд першої інстанції не врахував, що після вселення відповідачів органами державної виконавчої служби 4 серпня 2006 року останні в квартирі не проживають без поважних причин, особистих речей в квартирі немає, заходів щодо вселення у квартиру не вживали, ніяких перешкод відповідачам не чинилося.
Суд безпідставно послався на довідку з місця роботи ОСОБА_1 про постійні відрядження, оскільки жодних копій наказів про відрядження, листів не надано.
Як на поважну причину не проживання ОСОБА_2 суд послався на постанову суду про засудження останнього, але не врахував, що з моменту набрання законної сили рішення про вселення до засудження відповідача пройшов майже один рік.
Крім того, суд не дав оцінки письмовим доказам : акту державного виконавця, довідці лікарні, довідці та акту житлового органу, а надав перевагу доказам, наданим відповідачами.
Суд прийшов до помилкового висновку про те, що позивач взагалі не вправі була ставити питання про визнання відповідачів таким, що втратили право на користування житловою площею, оскільки вона є зацікавлена особа та діюче законодавство не містить обмежень щодо кола осіб, які можуть звертатися з зазначеним позовом.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_5 не з'явилася, просила розгляд справи відкласти у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що вбачається з клопотання. Відповідно до ч.5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
Представник 3-ї особи КП « Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька» до судового засідання не з'явився, просили відкласти розгляд справи у зв'язку з відпусткою представника. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Причина неявки представників позивача, 3-ї особи визнані судом неповажними. Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи судом.
В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_3 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення без зміни.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі після вселення їх в квартиру за рішенням суду не проживали в ній понад визначений ст. 71 ЖК України шестимісячний строк із поважних причин. Основний наймач ОСОБА_6, яка залишалася проживати в квартирі, не звільняла їм кімнати від своїх речей і на теперішній час продовжує мешкати в одній із кімнат, яка повинна знаходитися в користуванні відповідачів. ОСОБА_7 за постановою суду від 15 січня 2007 року був направлений в місця позбавлення волі, де знаходився до 20 лютого 2009 року. Робота ОСОБА_1 в якості дорожнього робітника пов'язана з постійними відрядженнями. Відповідачі після укладення окремих договорів найму житлового приміщення виконували обов'язки по утриманню житлового приміщення.
Крім того, позивачка не вправі ставити питання про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, оскільки вона не є членом сім'ї відповідачів, з попередній власником - ОСОБА_6 був укладений окремий договір найму житлового приміщення і їй була виділена окрема кімната.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Відповідно до ст. 308 п.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З обставин справи вбачається , що спірна квартираАДРЕСА_1 видавалася сім'ї ОСОБА_6 на родину з 4-х осіб на підставі ордеру №1568 від 8 квітня 1965 року в будинку державного житлового фонду. ОСОБА_8 та ОСОБА_8 зняті з реєстраційного обліку 7 липня 1992 року у зв'язку з засудженням, а чоловік ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку зі смертю.
Рішенням виконкому Куйбишевської районної Ради в м. Донецьку від 16 вересня 1993 року за неповнолітніми ОСОБА_1 народження ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_2 народження ІНФОРМАЦІЯ_3, була закріплена житлова площа в спірній квартирі. Таким чином відповідачі набули в установленому порядку право на житлову площу в спірній квартирі відповідно до ст. 64 ЖК України.
Згідно рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 17 листопада 2005 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 був задоволений, вони вселені в квартиру, в задоволенні позову про визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням відмовлено (а.с. 6-13).
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2006 року, яке набрало чинності, за вимогою ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 змінено договір найму жилого приміщення квартири АДРЕСА_1, виділено ОСОБА_6 кімнату житловою площею 14, 7 кв. м та зобов'язаний житловий орган укласти з ОСОБА_6 окремий договір найму житлового приміщення на вказану квартиру, залишивши нежитлові приміщення вказаної квартири в загальному користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 (а.с. 14-15).
Рішення суду було виконано. В подальшому ОСОБА_6 скористалася правом приватизації, їй була передана у власність 34, 9% від загальної площі квартири в квартирі спільного заселення відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», про що 16 листопада 2007 року видано свідоцтво про право власності на житло (а.с. 10).
З договору дарування, посвідченому нотаріально 1 серпня 2008 року, вбачається, що ОСОБА_6 уклала договір дарування з ОСОБА_4 , передав безоплатно у власність 349 /1000 частин квартири АДРЕСА_1 (а.с. 20). Таким чином, власник частки квартири змінився.
Позов заявлено з підстав, передбачених ст. 71 Житлового Кодексу України.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. В разі поважності суд може продовжити пропущений строк.
Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку ( ст. 72 ЖК України).
Суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку про те, що позивачка ОСОБА_4 , яка є власницею 349/1000 спірної квартири не може ставити питання про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням з наступних підстав.
Позивачка ОСОБА_4 не є і ніколи не була членом сім'ї відповідачів, має право власності та постійного користування лише на зазначену частку квартири. З попереднім власником ОСОБА_6 житловим органом було укладено окремий договір найму житлового приміщення, їй виділена окрема кімната. Відповідачі також не є співвласниками спірної квартири.
Розглядаючи позов, суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку та правильно дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не прийняті до уваги роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 3 квітня 1987року №2 «Про практику застосування судами житлового законодавства» не ґрунтується на законі.
Встановлення судом першої інстанції факту, що відповідачі не проживали у спірній квартирі понад визначений ст. 71 ЖК шестимісячний строк із поважних причин є зайвим, але не впливає на висновки суду про необґрунтованість заявлених позивачем вимог. Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 307п.1 ч. 1, 308, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.