Справа № 22ц-2652/2009     Головуючий у І інстанції Романюк М. М.

Категорія   52     Доповідач Приходченко А.П.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Приходченко А.П.

суддів - Кузнецова В.О.,  Лаченкової О.В.

при секретарі - Журавель Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.  Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.  Дніпропетровська від 23 лютого 2009 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж»,  третя особа ОСОБА_2,  про визнання наказу незаконним,  поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  моральної шкоди,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж»,  в якому просив визнати незаконним наказ № 291-к від 22.08.2008 р. про його звільнення, " поновити його на займаній до звільнення посаді,  стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу,  починаючи з 28.08.2008 р. до поновлення на роботі,  стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 грн.,  витрати на послуги адвоката в сумі 1000 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим,  що працював у відповідача з 01.08.1976 р. на різних посадах,  а останні вісім років працював заступником директора з навчально-виробничої роботи. Наказом № 291-к від 22.08.2008 р. був звільнений за п.1 ч. 1  ст. 40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним,  посилаючись на те,  що дійсною причиною звільнення стало упереджене ставлення директора ОСОБА_2  після виступу з критикою на його роботу та у зв'язку з участю у виборах на заміщення вакантної посади директора технікуму у березні 2008 р. При ліквідації займаної ним посади,  він не був забезпечений посадою,  яка б відповідала його фаху та кваліфікації,  відповідач не скористався правом переводу його,  як більш кваліфікованого працівника,  посада якого скорочується,  на іншу,  звільнивши з неї менше кваліфікованого працівника. Відповідач не врахував також і того,  що на час звільнення йому,  позивачу,  залишалося півтора роки до виходу на пенсію,  а відповідно до п.5.3 Колективного договору не дозволяється звільнення працівника у зв'язку з ліквідацією робочого місця,  якщо до досягнення пенсійного віку йому необхідно проробити 2 роки. Позивач зазначає,  що у зв'язку з незаконним звільненням погіршилися його душевний та соціальний стан,  оскільки він користувався повагою у колективі викладачів та серед учнів,  порушилися його життєві зв'язки,  що вимагає додаткових зусиль для їх налагодження. Тому завдану моральну шкоду оцінює у розмірі 10000 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.  Дніпропетровська від 23.02.2009 р. ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове,  яким задовольнити позовні вимоги,  посилаючись на те,  що суд не розібрався у правових положеннях,  якими регулюються питання реорганізації установи та питання скорочення штату працівників,  судом не досліджено належним чином питання щодо правомірності проведеної відповідачем реорганізації,  судом не були прийняті до уваги доводи про те,  що зміни в організації праці у відповідача повинні були забезпечуватися переважним правом залишення на роботі більш кваліфікованих працівників,  суд неправильно виклав розуміння п.5.3 Колективного договору.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення,  колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою,  що підлягає частковому задоволенню,  рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення,  виходячи з наступного.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог,  суд першої інстанції виходив з того,  що у відповідача була проведена реорганізація структурних підрозділів навчального закладу,  у зв'язку з чим було виведено із штатного розпису посаду позивача,  йому були запропоновані інші посади,  від яких він відмовився,  суд також прийшов до висновку,  що при звільненні позивача відповідачем не були порушені положення колективного договору коледжу.

Погодитися з такими висновками у повній мірі не можна,  оскільки судом не перевірені належним чином обставини пов'язані з реорганізацією коледжу та звільненням позивача.

Встановлено,  що ОСОБА_1 згідно з наказом № 211-л від 26.07.1976 р. був прийнятий на посаду викладача з 01.08.1976 р. у Дніпропетровський промислово-економічний технікум /а.с.  9/,  в подальшому працював на різних посадах,  а з 09.10.2000 р. до дня звільнення - на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи /а.с.  10-12/. У 1997 р. технікум було ліквідовано та створено відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 218 від 20.06.1997 р. Дніпропетровський транспортно-економічний технікум,  а відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 948 від 21.10.2008 р. технікум перейменовано у Державний вищий навчальний заклад «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж» /а.с.  181/.

Позивач зазначив,  що починаючи з березня 2008 р. після проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора технікуму,  в якому приймали участь він та ОСОБА_2  і за результатами якого більшість голосів набрав ОСОБА_2  і був призначений директором технікуму,  відносини між ними погіршилися,  ОСОБА_2  наполягав на написанні заяви про звільнення за власним бажанням у зв'язку з критичним виступом на його адресу у період проведення конкурсу. Як результатом такого ставлення до нього він,  позивач,  був виведений зі складу адміністративної ради,  його службові обов'язки передавались за усними розпорядженнями іншим працівникам,  було створено комісію з перевірки виконання ним службових обов'язків,  персонально для нього позачергово була створена атестаційна комісія.

Ці обставини підтверджуються письмовими зверненнями позивача до директора технікуму ОСОБА_2  про роз'яснення ситуації,  що склалася,  скаргою до прокуратури Жовтневого району м.  Дніпропетровська,  заявою до територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області про перевірку правомірності дій директора /а.с.  13, 14, 18-26/.

Наведені факти свідчать про те,  що перед звільненням позивача його стосунки з директором технікуму виходили за межі трудових,  мали місце особисті суб'єктивні взаємовідносини.

Згідно з витягом із протоколу № 35 від 21.05.2008 р. на засіданні адміністративної ради Дніпропетровського транспортно-економічного технікуму розглядалося питання про реорганізацію структурних підрозділів навчально-виховного процесу,  на якому було ухвалено звернутися з листом до МОН України для погодження проведеної реорганізації окремих структурних підрозділів технікуму. Передбачалося,  що запланована реорганізація буде проведена в межах існуючого штатного розпису без звільнення працівників /а.с.  67/.

Листом № 47-20/2748 від 17.06.2008 р. Департамент вищої освіти МОН України надав згоду на проведення реорганізації окремих структурних підрозділів технікуму /методичного кабінету,  навчальної частини,  центру інформаційно-технічного забезпечення/ та створення навчально-методичного центру технікуму з проведенням реорганізації в межах існуючого штатного розпису /а.с. 68/.

17.06.2008 р. Дніпропетровським транспортно-економічним технікумом було видано наказ № 108-а про реорганізацію підрозділів навчального закладу: методичного кабінету,  навчальної частини,  центру інформаційно-технічного забезпечення та організацію навчально-виробничої практики,  а також доручено провести підготовчі заходи щодо здійснення реорганізації згідно положення «Про навчально-методичний центр» /а.с.  16/. У зв»язку з цим наказом № 111 від 24.06.2008 р. було виведено зі штатного розпису технікуму з 26.08.2008 р. п'ять посад,  в тому числі і посаду заступника директора з навчально-виробничої роботи,  яку займав позивач,  та введено п'ять інших посад /а.с.  70, 76/.

Згідно з п.1.7 Положенням про навчально-методичний центр Дніпропетровського транспортно-економічного технікуму,  затвердженого 28.05.2008 р.,  до складу центру входить навчальна частина,  центр інформаційно-технічного забезпечення,  методичний кабінет та робота за напрямком організації навчально-виробничої практики /а.с.  160-164/.

Як вбачається з посадової інструкції заступника директора з навчально-виробничої роботи,  затвердженої 10.01.2006 p.,  саме на позивача покладалися обов'язки по організації навчально-виробничої діяльності в технікумі /а.с.  167/.

Враховуючи те,  що як до створення навчально-методичного центру,  так і після його створення у відповідача зберігався такий напрямок діяльності,  як робота з організації навчально-виробничої практики,  а також враховуючи те,  що на засіданні адміністративної ради та у листі МОН України про погодження на реорганізацію не йшла взагалі мова про будь-яку реорганізацію навчально-виробничої роботи /а.с.  67, 68/,  колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачем доцільності виведення із штатного розпису посади заступника директора з навчально-виробничої роботи.

Відповідно до п. 5.3 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Дніпропетровського транспортно-економічного технікуму на 2006-2011 роки не дозволяється звільнення працівника в зв'язку з ліквідацією робочого місця,  якщо до досягнення пенсійного віку йому необхідно проробити два роки /а.с. 223/.

З матеріалів справи вбачається,  що виведення із штатного розпису посади позивача відбулося з порушенням встановлених Колективним договором гарантій. На момент звільнення ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  виповнилося повних 58 років,  до досягнення пенсійного віку залишалося менше двох років,  тому його звільнення проведене з порушенням п.5.3 Колективного договору.

Доводи представника відповідача про те,  що п.5.3 Колективного договору втрачає чинність,  оскільки позивач відмовився від продовження роботи на іншій посаді,  не можуть бути прийняті до уваги через відсутність в самому Колективному договорі будь-яких застережень чи виключень щодо розуміння зазначеного пункту.

Встановлені у справі обставини свідчать про те,  що реорганізація у технікумі в частині включення до новоствореного навчально-методичного центру роботи за напрямком організації навчально-виробничої практики здійснена без погодження з МОН України та без обговорення на засіданні адміністративної ради,  виведення зі штатного розпису посади позивача було зумовлене особистими негативними відносинами до нього з боку директора технікуму,  звільнення відбулося з порушенням встановлених Колективним договором гарантій.

За таких обставин у зв'язку зі звільненням позивача з порушеннями вимог п.1  ст. 40 КЗпП України слід визнати незаконним наказ про його звільнення № 291-к від 22.08.2008 p.,  а позивача слід поновити на попередній посаді згідно з ч. 1  ст. 235 КЗпП України. Відповідно до ч.2  ст. 235 КЗпП України на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за 214 робочих днів із розрахунку середньоденної заробітної плати 175 грн. 14 коп. в сумі 37479 грн. 96 коп.

Колегія суддів приходить також до висновку про те,  що незаконним звільненням ОСОБА_1 була завдана моральна шкода через порушення його права на працю,  порушення його звичайних життєвих устоїв,  що зумовило потребу прикладення додаткових зусиль для організації життя. Враховуючи ступінь завданих моральних страждань,  колегія вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000 грн.,  частково задовольнивши вимоги у цій частині.

Відповідно до ч. 1  ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн. Згідно з ч.2  ст. 88 ЦПК України з позивача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 383 грн. 29 коп.

Керуючись  ст.  303,  307,  309 ЦПК України,  колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м.  Дніпропетровська від 23 лютого 2009 року скасувати.

Визнати незаконним наказ № 291-к від 22 серпня 2008 року про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи Державного вищого навчального закладу «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж» з 28 серпня 2008 року.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28 серпня 2008 року по 06 липня 2009 року в сумі - 37479 грн. 96 коп.,  моральну шкоду в сумі - 1000 грн.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі - 30 грн.,  витрати на правову допомогу в сумі - 1000 грн.

Стягнута сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу нарахована без відрахувань встановлених платежів до Державного бюджету України та інших фондів.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж» судовий збір на користь держави в сумі 383 грн. 29 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.