АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 3518 / 09     Головуючий у 1-й інстанції: Іжевська Н.Г.

Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 серпня 2009 року     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Онищенка Е.А.

Суддів:     Маловічко С.В., Прокопенка О.Л.,

При секретарі:     Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - Бердянська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2008 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8, треті особи - Бердянська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В позовній заяві зазначала, що ОСОБА_3 є власником 1/4 частки домоволодіння АДРЕСА_1. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є співвласниками зазначеного домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці площею 565 кв.м.

Рішенням Бердянського міського суду від 23 грудня 1987 року був визначений порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_3 була виділена в користування земельна ділянка площею 157 кв.м.

ОСОБА_4 є власником домоволодіння АДРЕСА_2. Вона навесні 2008 року на земельній ділянці виділеній в користування ОСОБА_3, встановила металевий паркан та закрила доступ до титульної сторони будинку останнього.

Посилаючись на викладене просила суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 шляхом зносу самовільно встановленого металевого забору.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2009 року замінено первісного відповідача ОСОБА_9, належним відповідачем - ОСОБА_8, оскільки при розгляді справи було встановлено, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_2.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2009 року в задоволені позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає   з наступних підстав.

Згідно п.І ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлениху суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення яке відповідає матеріалам справи.

Судом першої інстанції встановлено і про це свідчать надані суду першої інстанції документи, що домоволодіння АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці 565 кв.м., що на 52 кв.м. перевищує площу закріпленої земельної ділянки.

Фактична площа домоволодіння АДРЕСА_2 складає 544 кв.м., що на 14,7 кв.м. менше ніж площа закріпленої земельної ділянки.

Межі спірних земельних ділянок в натурі на місцевості не встановлювались, документи які б підтверджували право власності або право користування земельними ділянками сторонами по справі не отримувалось.

Спірний паркан існував до весни 2008 року та графічно він позначений на технічній документації.

Надані суду документи не містять позначення первинної відстані від спірного паркану до житлового будинку АДРЕСА_1, а доводи відповідача щодо зменшення даної відстані саме ОСОБА_3 через личкування житлового будинку та прибудови димоходу представником останнього не спростовані.

Суд першої інстанції не взяв до уваги посилання представника позивача на вимоги ДБН 360 - 92 «Містобудування, Планування та забудова в містах та сільських поселень» щодо відстані парканів до житлових будинків оскільки житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відносяться до післявоєнної забудови.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих доказів обставин, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 304, п.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2009 по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.