АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 3249 / 09     Головуючий у 1-й інстанції: Трубкін Ю.К.

Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2009 року     м. Запоріжжя

Колегія   суддів   судової   палати   з   цивільних   справ   апеляційного   суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Онищенка Е.А.

Суддів:     Маловічко С.В., Прокопенка О.Л.,

При секретарі:     Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 серпня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

В позовній заяві зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його і відповідачів мама - ОСОБА_6 Після її смерті відкрилась спадщина на жилий будинок АДРЕСА_1. Він і відповідачі по справі є спадкоємцями першої черги по закону. При оформленні спадщини, стало відомо, що відсутній правовстановлюючий документ, який би підтверджував право власності спадкодавця на житловий будинок.

Посилаючись на те, що в теперішній час неможливо оформити право власності на будинок, відповідачі по справі відмовилися приймати спадщину, просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 08 серпня 2005 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на жилий будинок і господарські пристройки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме на жилий будинок літ. „А", літню кухню літ. „В", сараї літ „3,М,Ж,Б", гараж „Г", погреб літ. „пг" і вхід в погреб літ. „пг-1", паркан № 1,2,4,5, колодязь № З, замощення 1, вбиральня літ. „Л", навіс літ. „Н", службову прибудову літ „а-1".

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Судом першої інстанції встановлено і про це свідчать матеріали справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача та відповідачів - ОСОБА_7. Після її смерті відкрилася спадщина. Померлої належав будинок розташований в АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачки по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були згодні з позовом їх Брата ОСОБА_8 про визнання за ним права власності на житловий будинок в порядку спадкування про що свідчать їх заяви надані суду першої інстанції, окрім того в ціх заявах викладене прохання до суду про слухання справи за їх відсутності (а.с. 22, 23).

На підставі цих заяв судом було прийняте рішення у відсутності відповідачів.

Посилання апелянта на те, що померлою був залишений заповіт є безпідставним тому що згідно витягу з Єдиного реєстру спадкових справ заповіт був укладений ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Спадкова справа заведена п'ятою севастопольською державною нотаріальною конторою 15.03.2002 року.

Мати позивача та відповідачів по справі - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 77 років.

Тобто, витяг з Єдиного реєстру спадкових справ ніяким чином не стосується матері позивача та відповідачів тому що не співпадають дати смерті та вік народження спадкодавців.

Апелянт не згодна з рішенням суду в частині визнання за позивачем права власності на господарські будівлі.

Згідно роз'яснень п. 8 Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року (зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року №13 та від 25 травня 1998 року №15) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.

Тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачем права власності на господарські будівлі відповідає вищевказаним роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 304, п.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 серпня 2005 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.