Справа №22ц-21254/2009 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 (3) Грищенко Н.М.
Доповідач - Михайлів Л.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Митрофанової Л.В.
суддів - Михайлів Л.В., Барильської А.П.,
при секретарі - Бондаренко І.В.,
за участю: представника відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - Лутоніної Надії Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він, працюючи тривалий час в шкідливих умовах праці на шахті «Жовтнева» Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»ь (далі - ВАТ «КЗРК»), отримав професійні захворювання з діагнозом - пилотоксичний бронхіт 1-2 ступеню з вираженим бронхообструктивним синдромом, емфізема легень 1-2 ступеню, дихальна недостатність 1-2 ступеню, нейросенсорна туговухість 1 ступеню.
Висновком МСЕК від 26.01.2004 року йому первинно було встановлено стійку втрату професійної працездатності в загальному розмірі 40% та третю групу інвалідності безстроково.
У зв'язку із профзахворюваннями йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 100 тис. грн. та просив суд стягнути цю суму з Відділення Фонду на підставі ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з Відділення Фонду на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 24000 грн., в решті позову відмовлено. Стягнуто з
Відділення Фонду 1,50 грн. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Інші судові витраті віднесено на рахунок держави.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права.
Зокрема, судом не прийнято до уваги, що дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку зупинено на 2006, 2007 роки, а з 01.01.2008 року взагалі припинено, а тому Фонд є неналежним відповідачем.
В матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі немає висновку ЛКК щодо наявності моральних страждань у нього, а довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є лише підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не підтверджує факту її заподіяння. Всупереч ст. 145 ЦПК України, судом необгрунтовано було відмовлено у задоволенні клопотання, заявленого представником відповідача, про направлення позивача на МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди.
Також судом не враховано, що строк позовної давності по вказаним категоріям справ становить три місяці. Судом у рішенні не наведено ніяких мотивів, відповідно до яких він прийшов до висновку про відшкодування моральної шкоди у визначеному ним розмірі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення Фонду підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 працював з вересня 1960 року по вересень 1963 року, з вересня 1977 року по травень 1985 року, з вересня 1986 року по червень 2003 року на шахті «Жовтнева» ВАТ «КЗРК» на різних посадах, а саме: машиніста електровозу, кріпильника, гірничим робочим, газоелектрозварювальником.
Працюючи протягом тривалого часу, з 1960 року по 2003 рік на вищевказаних посадах, в умовах фізичної праці, де мало місце вплив вібрації, шуму та пилу, позивач отримав професійні захворювання з діагнозом: пилотоксичний бронхіт 1-2 ступеню з вираженим бронхообструктивним синдромом, емфізема легенів 1-2 ступеню, дихальна недостатність 1-2 ступеню, нейросенсорна туговухість 1 ступеню.
Висновком МСЕК від 26.01.2004 року первинно йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності у загальному розмірі 40% (35% - по пиловому бронхіту та 10% - по туговухості) у зв'язку із професійним захворюванням та третю групу інвалідності безстроково.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням.
Цей висновок суду відповідає положенням ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров'я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Зазначений висновок суду узгоджується також із рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з отриманим ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Позивач переніс зменшення обсягу трудової діяльності, час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя, тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв'язку з відсутністю висновку ЛКК щодо наявності у нього моральних страждань й необхідності в такому випадку обов'язкового проведення МСЕК для встановлення факту спричинення йому моральної шкоди є необгрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким не спричинено втрати професійної працездатності.
Районним судом обґрунтовано взято до уваги рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-п/2008 від 22.05.2008 p., якими зокрема встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у січні 2004 року, тобто до набрання чинності, як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», якими було зупинено дію чинності норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати профпрацездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік - дію цих норм припинено.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, ступінь втрати ним професійної працездатності, наявність інвалідності, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також наслідків, що наступили, колегія суддів, вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 8000 грн.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2009 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_4, з 24000 грн. до 8000 грн. ( вісім тисяч грн.).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.