УКРАЇНА

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

Справа № 22 -6022 /09 р. Головуючий у 1 інстанції Литвинова І.В.

Доповідач Котула Л. Г.

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Котули Л. Г.

Суддів Поливач Л.Д., Дербенцевої Т.П.

При секретарі Полонській А.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа, Головне управління юстиції в м. Києві, Комунальне підприємство « Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна», приватний нотаріус Ковтун Олександра Дмитрівна, Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання недійсними: дублікату свідоцтва про право власності на житло, свідоцтва про право на спадщину за законом, договору довічного утримання; зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, Головне управління юстиції у м. Києві про визнання договору дарування недійсним.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2007 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_7, третя особа, Головне управління юстиції про визнання свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину квартири недійсним.

При цьому позивачка посилалася на те, що 15 листопада 1993 року її мати та її чоловік ОСОБА_7 подарували їй квартиру АДРЕСА_1, але за збігом обставин договір дарування вона не зареєструвала в БТІ м. Києва.ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати померла, у квартирі залишився проживати її чоловік, ОСОБА_7 Вона доглядала за ним.

26 лютого 2007 року вона звернулася до КП КМБТІ з заявою про реєстрацію подарованої їй матір"ю та вітчимом квартири, але з"ясувалося, що після смерті її матері, у грудні 2006 році ОСОБА_7 ввівши в оману державний орган, отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, на 1/2 частину спірної квартири.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 доповнила свої вимоги і просила визнати недійсними: дублікат свідоцтва про право власності на житло, який виданий згідно розпорядження органу приватизації державного майна житлового фонду Печерського району м. Києва від 15 листопада 2006 року № 488; реєстрацію дубліката свідоцтва про право власності на житло, зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації право власності на об"єкти нерухомого майна за номером 1249 від 17 листопада 2006 року;

свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що посвідчене державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Петренком Я.В. 22 грудня 2006 p., зареєстроване за номером 2с-4494 ;

реєстрацію свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1, що зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна, за № 1569-249 від 27 грудня 2006 року у реєстровій книзі; договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д., зареєстрованого в реєстрі за номером 142 від 24 січня 2007 року.

ОСОБА_3 також просила зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1, Яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.(т.2 а.с. 238-239)

Заперечуючи проти позову ОСОБА_7 пред"явив зустрічний позов про визнання договору дарування недійсним і просив визнати недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР договір дарування, оскільки довіреності на ім"я ОСОБА_9 на укладення від його імені договору дарування кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_3. ні він, ні його дружина ОСОБА_10 не давали і квартиру, як того вимагає ст. 243ЦК УРСР, їй не передавав. Про існування оспорюваного договору він дізнайся у 2007 році з позовної заяви ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер (т.2 а.с. 177) До участі в справі були притягнуті його доньки: ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т.З а.с. 53, 60)

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано дублікат свідоцтва про право власності на житло виданий на підставі розпорядження органу приватизації державного житлового фонду Печерського району м. Києва від 15 листопада 2006 року за № 488, який посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у рівних доляхнедійсним та скасувало реєстрацію Комунальним підприємством « Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» дублікату свідоцтва від 17 листопада 2006 року за № 1249.

Визнано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 від 22 грудня 2006 року та посвідчене державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Петренко Я.В. видане ОСОБА_7 недійсним та скасовано реєстрацію Комунальним підприємством « Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 грудня 2006 року за номером д. 1569-249

Визнано договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 24 січня 2007 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. за реєстровим номером 142 недійсним.

Знято ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за адресою: Київ, АДРЕСА_1.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов і відмовити у задоволені первісного позову, оскільки судом неповно з»ясовані обставини справи та порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1. та її представника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити з підстав викладених у ній, ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_13, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги вказуючи на те, що вона безпідставна, а рішення суду законне та обгрунтоване, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Судом встановлено, що 12 червня 1975 року батьки ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_14 розірвали шлюб(т.2 а.с 214)

15 жовтня 1975 року ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_10., матір"ю ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 9)

4 квітня 1977 року ОСОБА_10. на сім"ю із двох чоловік: її та чоловіка, ОСОБА_7 отримала однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 51)

У 1993 році ОСОБА_10 та ОСОБА_7 приватизували зазначену квартиру в рівних долях і 15 червня 1993 року Відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району м. Києва їм було видано свідоцтво про право власності на житло (т. 1 а.с. 57)

4 жовтня 1993 року ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на ім"я ОСОБА_9 видали довіреність, якою уповноважили його подарувати ОСОБА_3 належну їм на праві власності квартиру(т.1, а.с. 169)

15 листопада 1993 року ОСОБА_9 на підставі наданої йому ОСОБА_7 та ОСОБА_10 довіреності від 4 жовтня 1993 року подарував кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (т.1 а.с. 7)

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 померла (т.1 а.с. 8)

15 листопада 2006 року згідно розпорядження органу приватизації державного житлового фонду Печерського району м. Києва за заявою ОСОБА_7 було видано дублікат свідоцтва про право власності на житло від 15 червня 1993 року (т.1 а.с. 159)

22 грудня 2006 року ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_10.(т.2 а.с. З)

24 січня 2007 року ОСОБА_7 уклав з ОСОБА_1 договір довічного утримання(т. 2 а.с. 20)

Відмовляючи у задоволені зустрічного позову про визнання недійсним договору дарування з тих підстав, що ОСОБА_7 не надав довіреності на ім"я ОСОБА_9 на право відчуження(дарування) 1/2 частини кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_3, суд правильно виходив з того, що зазначені доводи ОСОБА_7 не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно висновку № 2675 судово-почеркознавчої експертизи від 30 травня 2008 року підпис від імені ОСОБА_7, розташований у графі "Підписи" нижче підпису від імені ОСОБА_10 в довіреності від 04.10.1993 р. від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_7 виконані ОСОБА_7(т.2 а.с. 136-139). Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 підтвердив ту обставину, що ОСОБА_7 підписував довіреність на його ім"я на право дарування належної йому частини квартири ОСОБА_3

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 не підписував зазначену довіреність, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наведеним висновком експертизи.

Судом апеляційної інстанції роз"яснювалися ОСОБА_1 вимоги ст. 11 ЦПК України та її право заявити клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, якщо висновок експертизи, на її думку, викликав сумнів в його правильності.

Однак, ОСОБА_1 пояснила суду, що такого клопотання вона заявляти не буде.

Та обставина, що довіреність та оспорюваний договір дарування складені російською мовою не є підставою відповідно до гл.З ЦК УРСР, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, для визнання її недійсною.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_10 довіреність не підписувала, так як згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_10 виконаний ОСОБА_7 є надуманими і не випливають зі змісту висновку експертизи.

Згідно ст. 243 ЦК України за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 фактично прийняла в дар квартиру. У неї були ключі від квартири, вона проводила ремонт у ній та облаштувала її меблями, побутовою технікою.

Зазначені обставини підтвердив свідок ОСОБА_16, який також пояснив, що ОСОБА_7 йому розповідав, що належну йому та дружині квартиру подарував ОСОБА_3

Як видно з матеріалів справи та письмових пояснень поданих від імені ОСОБА_7 його представником ОСОБА_1, він не заперечував, що ремонтні роботи в квартирі проводила ОСОБА_3, вона мала доступ до квартири.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_7 волевиявлення на дарування належної йому та дружині квартири ОСОБА_3, з посиланням на те, що ОСОБА_7 не дозволяв проживати у належній йому квартирі ОСОБА_3 та користуватися цією квартирою і після смерті дружини успадкував належну їй 1/2 частину квартири та в подальшому уклав договір довічного утримання, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені дії були вчинені уже у 2006 році, тобто після укладення договору дарування.

Не надав ОСОБА_7 та його правонаступники також доказів в підтвердження того, що ОСОБА_7 забороняв ОСОБА_3 проживати у спірній квартирі.

Як випливає з матеріалів справи, в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 до 1997 року проживав ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_10, а ОСОБА_3 проживала з сім"єю за іншою адресою.

Крім того, ОСОБА_7 протягом 14 років не ставив питання в установленому законом порядку про визнання договору дарування недійсним.

Згідно ст. 4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Таким чином, наведене свідчить про те, що ОСОБА_7 скористався наданими ст. 4 Закону України « Про власність" правами, розпорядився своїм майном (належною йому частиною квартири) на власний розсуд та з дотриманням вимог статей 243, 244 ЦК УРСР, провів відчуження належної йому частини квартири на користь ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування.

Сам по собі факт відсутності державної реєстрації договору дарування квартири в КП БТІ м. Києва ОСОБА_3 обмежує саме її права, як власника і не є підставою до визнання договору дарування недійсним.

Встановивши, що підстав до видання дублікату свідоцтва про право власності на житло не було, оскільки оригінал цього свідоцтва не був утрачений, а знаходився у ОСОБА_3, суд правильно визнав його недійсним.

Обгрунтовано суд визнав недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_10 належною їй 1/2 частиною зазначеної квартири розпорядилася ще у 1993 році, подарувавши її дочці ОСОБА_3, а тому вона не могла бути предметом спадкування.

З огляду на те, що суд відмовив у задоволені позову про визнання недійсним договору дарування спірної квартири, відповідно підлягав визнанню недійсним договір довічного утримання укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_1, оскільки власником спірної квартири на час укладення цього договору ОСОБА_7 не був.

Разом з тим, рішення суду в частині зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволені позову, оскільки відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця

проживання в Україні "(далі - Закону) зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації ( ст. 11 Закону).

Таким урядовим органом державного управління є Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України, який діє у складі МВС і йому підпорядковується.

Департамент у складі МВС, управління (відділи) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи), відділи, відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь (відділів) МВС (далі - підрозділи) становлять службу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, керівним органом якої є Департамент (Положення про Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, затв. Постановою КМУ 14.06.2002. № 844)

Крім того, обраний спосіб захисту цивільних прав та інтересів не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України.

Керуючись ст.. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2009 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 про зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволені позову про зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку.

В іншій частині рішення залишити без змін

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання до цього суду касаційної скарги.