УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-2863/09     Головуючий в І інстанції - Остапенко Н.Г.

Категорія 37     Доповідач - Кузнєцов В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого:   Приходченко А.П.

суддів: Кузнєцова В.О., Лаченкової О.В.,

при секретарі: Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

по апеляційній скарзі ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2009 року

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, другої Дніпропетровської

державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання заповіту недійсним, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 13 березня 2004 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд, вважаючи, що вказане судове рішення є необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до того ж суду в іншому складі, з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, 23 жовтня 1993 року померла рідна мати позивачки та ОСОБА_3 - ОСОБА_4.(а.с. 13).

Після її смерті відкрилась спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1, що належало померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 07 липня 1958 року за реєстраційним №1-12893.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 21 грудня 1987 року Таромською селищною радою м. Дніпропетровська за реєстровим №190 (а.с. 7), згідно якого на випадок смерті, все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, вона заповідає своїм дочкам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах.

Після відкриття спадщини, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4, звернулась лише одна з її доньок - ОСОБА_3

14 листопада 1998 року другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою на її ім'я було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом та за законом, зареєстроване в реєстрі за № 3-4123, згідно якого до складу спадкового майна увійшло домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому (а.с.55).

На підставі даного свідоцтва право власності на зазначене домоволодіння в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» було зареєстроване за ОСОБА_3. за реєстровим №2-88 (а.с.34,55).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла. Відповідно після її смерті відкрилась спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 за життя 13 березня 2004 року склала заповіт, згідно якого після її смерті, все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, вона заповідає ОСОБА_2 (а.с. 59 ).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд зазначених вимог закону не виконав. Не взяв до уваги те, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2008 року було задоволено позов ОСОБА_1. по іншій справі, встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті матері та визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом та заповітом від 14.11.1998 року. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2009 року вказане вище рішення суду скасоване через порушення норм процесуального права та справа направлена на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Згідно ст.311 ч.1 п.4 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 про визнання заповіту від 13.03.2004 року недійсним напряму залежить від розгляду справи за її ж позовом про визнання заповіту від 14.11.1998 року недійсним.

Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції не обговорив питання про залучення всіх зацікавлених осіб,  які були учасниками процесу по іншій справі,  що є порушенням норм процесуального права і підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд в іншому складі суду.

В ході розгляду справи необхідно буде вирішити питання також про доцільність об'єднання справ в одне провадження або про зупинення провадження у даній справі до вирішення спору у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання заповіту від 14.11.1998 року недійсним.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311 ч.1 п.4, 313 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.