Справа №22ц-2332,2009 р.     Головуючий в 1-й інстанції

Постол B.C.

Категорія:     Доповідач - Вербицька Л.I.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2009 року вересня місяця «03» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Вербицької Л.І.

Суддів: Закарян К.Г., Майданіка В.В.

при секретарі - Мірзе Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від «19» червня 2009 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах неповнолітніх Генічеської районної державної адміністрації,

про встановлення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, посилаючись на те, що з відповідачкою перебував у шлюбі з 05.06.2004 року по 16.08.2006 року, від якого мають сина ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу син залишився проживати з матір'ю. У жовтні 2007 року син захворів і з відповідачкою було погоджено, що дитина буде проживати з ним. Відповідачка рідко відвідувала сина, а 07.12.2008 року після того, коли на її прохання він привіз сина до неї, дитину не віддала та стала забороняти йому відвідувати його.

Позивач просив визнати місце проживання дитини з ним, оскільки відповідачка не приділяє сину належної уваги, не має умов для утримання, ніде не працює і веде аморальний спосіб життя.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 09 червня 2009 року позов задоволено: місцем проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено місце проживання ОСОБА_3, а саме: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також порушення прав матері і дитини.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Визначаючи місце проживання дитини з батьком, суд послався на те, що це є в інтересах дитини. При цьому судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 характеризуються позитивно, працюють, обидва мають належні умови для проживання п'ятирічного сина, приділяють увагу і турбуються про розвиток і стан здоров'я малолітньої дитини.

Однак, всупереч вимог п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України суд не навів мотивів, з яких дійшов висновку про задоволення позову, а також не зазначив у рішенні, які саме інтереси малолітньої дитини враховані судом при визначенні місця проживання дитини з батьком.

З пояснень сторін вбачається, що після розірвання шлюбу з серпня 2006 року до жовтня 2007 року дитина проживала з матір'ю. За домовленістю сторін з жовтня 2007 року до грудня 2008 року дитина проживала з батьком, а з грудня 2008 року до теперішнього часу знов проживає з матір'ю.

З матеріалів справи вбачається, що сторони мають рівні нормальні умови для виховання і проживання малолітньої дитини з кожним з них. Про це свідчать пояснення свідків, акти обстежень житлово-побутових умов позивача і відповідачки, наявність місця роботи та позитивні характеризуючи дані.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 161 СК України при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Принцип 6 Декларації прав дитини зазначає, що дитина повинна, коли це можливо, рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у всякому разі в атмосфері любові і моральної та майнової забезпеченості, малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли наявні виключні обставини, бути розлученою із матір'ю. Зазначений принцип міжнародної норми права констатує ту обставину, що малолітня дитина, як правило, більше потребує саме материнського спілкування, любові, турботи і розуміння.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи позов, суд своїх висновків не мотивував і не обґрунтував належними доказами, вони не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, до таких висновків суд дійшов з порушенням зазначених норм процесуального і матеріального права, що у відповідності з вимогами п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.

При цьому, колегія суддів вважає недоцільним постійну зміну місця проживання п'ятирічної дитини, яка до цього часу певними періодами проживала з одним з батьків і з грудня 2008 року до теперішнього часу проживає з матір'ю.

При встановлених обставинах колегія суддів також; вважає, що висновки служби у справах неповнолітніх та комісії при службі у справах неповнолітніх Генічеської районної державної адміністрації про доцільність проживання малолітньої дитини з батьком, не можуть бути прийняті судом при вирішенні спору, оскільки не містять будь-яких виключних обставин та обставин заслуговуючих на увагу для розлучення малолітньої дитини з матір'ю.

Враховуючи усі зазначені обставини справи, вік дитини, позитивне відношення і бажання обох батьків проживати разом з дитиною для належного виконання батьківських обов'язків та виходячи саме з інтересів малолітньої дитини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 19 червня 2009 року скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком відмовити.

Рішення набирає чинності після проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України у касаційному порядку.