Україна

Справа № 22-6989     Головуючий у інстанції Кричина А.В.

2009 року     Доповідач Коротун В.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 р. вересня „09" дня Колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду м.  Києва в складі:
Головуючого - Коротуна В.М. ,
Суддів     Євтушенко О.І.,   Білич І.М. ,  

при секретарі - Тороп Л.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну   справу   за   апеляційною   скаргою   представника   ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Оболонського районного суду м.  Києва від 03 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним.  Заслухавши доповідь судді Коротуна В.М. ,  пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи,  перевіривши доводи апеляційної скарги,  Колегія суддів,  -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2009 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів - ОСОБА_4  та ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним,  посилаючись на те,  що 24 січня 2008 року між відповідачами ОСОБА_6  та ОСОБА_5 було укладено договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

За вказаним договором дарування ОСОБА_6  подарував вищевказану квартиру ОСОБА_5

Позивач вважав,  що вказаний договір дарування повинен бути визнаний недійсним,  оскільки волевиявлення учасників договору не відповідало,  на його думку,  дійсній волі сторін договору і цей договір фактично не був спрямований на реальне настання правових наслідків,  а укладався з метою уникнути накладення стягнення на належне відповідачу ОСОБА_4  майно і тим самим ухилитися від відшкодування позивачу шкоди.

Враховуючи вказане,  позивач і просив визнати договір дарування від 24.01.2008 року недійсним та стягнути з відповідачів судові витрати та витрати на правову допомогу по даній справі і за розгляд кримінальної справи.

Рішенням Оболонського районного суду м.  Києва від 03 червня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4  та ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним було відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3  просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про повне задоволення позовних вимог,  посилаючись на те,  що суд першої інстанції неповно з'ясував всі суттєві обставини справи,  дав невірну оцінку зібраним доказам,  висновки суду не відповідають обставинам справи,  суд порушив норми матеріального та процесуального права,  внаслідок чого постановив незаконне та необґрунтоване рішення.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції,  24 січня 2008 року було укладено договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_6  та ОСОБА_5,  згідно якого ОСОБА_6  подарував ОСОБА_5 вищевказану частину спірної квартири.

Зазначений договір було зареєстровано в Київському міському БТІ за № 733 від 29.01.2008 року.

Відмовляючи в задоволенні позову,  суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те,  що вимоги ОСОБА_2 є безпідставними,  в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Вказані висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи,  наданих доказах,  яким суд дав належну правову оцінку,  відповідають вимогам закону.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те,  що будь-яких законних підстав для визнання спірного договору дарування недійсним не встановлено.

Так,  суд вірно встановив,  що твердження позивача про те,  що спірний договір був укладений з метою уникнення відшкодування йому шкоди були спростовані доказами по справі.

Зокрема,  з постанови про накладення арешту на майно обвинуваченого - відповідача - ОСОБА_4  вбачається,  що вказана

Постанова була винесена 15.02.2008 року,  в той час,  як договір дарування було укладено

24.01.2008     року,  тобто значно раніше.

Крім цього,  квитанціями №  11991  від 29.04.2009 року,  № 129 від 06.05.2009     року та № 8 від 02.06.2009 року підтверджується факт переведення коштів відповідачами ОСОБА_2 на загальну суму 9000 гривень.

Таким чином,  безпідставними є посилання позивача про те,  що спірний договір дарування вищевказаної квартири не був спрямований на реальне настання правових наслідків,  а укладався з метою уникнути накладення стягнення на належне відповідачу ОСОБА_4  майно,  і тим самим ухилитися від відшкодування позивачу шкоди.

Враховуючи вказане,  вимоги про визнання договору дарування недійсним не підлягають задоволенню,  оскільки є безпідставними.

Суд вірно також відмовив і в задоволенні інших вимог,  оскільки ці вимоги також не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду є законним та обґрунтованим,  відповідає вимогам матеріального та процесуального права,  внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів,  викладених в апеляційній скарзі,  не вбачається.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308,  313,  314,  315,  317 ЦПК України,  Колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м.  Києва від 03 червня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом 2 (двох) місяців до Верховного Суду України в касаційному порядку з моменту проголошення через суд касаційної інстанції.