Справа №22 -1597 категорія: 45 доповідач: Нагорняк В.А. головуючий у суді першої інстанції Люлько В.В

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗО червня 2009 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Нагорняка В.А.

суддів: Матківської М.В.., Мартьянової Л.І.

при секретарі: Пшеничній Л.В.

за участю прокурора: Сокольвяк Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на земельну ділянку; за апеляційною скаргою прокуратури Вінницької області на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 листопада 2007 року, -

встановила:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 серпня 2007 року між нею та ОСОБА_4 було укладено договір позики. Згідно договору позивач передав у власність відповідачці грошові кошти у розмірі 808 000 грн., які остання мала повернути до 29.09.2007 року. Підтвердженням укладення договору позики та його істотних умов є борговий документ у формі розписки, написаної власноручно відповідачкою.

ОСОБА_4 є власницею земельної ділянки розміром 2, 269 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розміщена в адміністративних межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, право на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку IV-KB № 101258 від 14.06.2001 року.

Оскільки, до призначеного строку відповідачка не повернула борг, позивачка була змушена звернутися до суду з зазначеним позовом.

Рішенням Тульчинського районного суду від 15 листопада 2007 року позов задоволено. Звернуто стягнення на земельну ділянку розміром 2, 269 га, яка належить ОСОБА_4 і розміщена в адміністративних межах Зазимської с/ради Броварського району Київської області.

У апеляційній скарзі прокуратура Вінницької області просить рішення суду скасувати, як незаконне та необгрунтоване, оскільки зазначене рішення суперечить вимогам матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду І інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, судом грубо порушені норми матеріального та процесуального права, які полягають в наступному.

Так, рішення суду ухвалене без участі та виклику певних державних органів, на які покладається обов'язок його виконання.

За змістом рішення суду виходить за межі предмету позову, яким є звернення стягнення на земельну ділянку, рішенням суду ж встановлюються взаємостосунки між юридичними та фізичними особами.

Крім того, рішення ухвалено без урахування тих обставин, що звернення стягнення на земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва допускається лише у випадках, коли у власників таких ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернуто стягнення, якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки. У матеріалах справи відсутні докази про наявність чи відсутність іншого майна або коштів, яке належить відповідачці.

Оскаржуване рішення суперечить вимогам п.15 Перехідних положень ЗК України, відповідно до якого до закінчення дії мораторію забороняється відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виділених в натурі власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

Судом також порушено норми ст. 114 ЦПК України, відповідно до якої позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частки. Як вбачається з матеріалів справи, нерухоме майно, з приводу якого виник спір, знаходиться на території Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, а тому дана справа непідсудна Тульчинському районному суду Вінницької області.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі, як таке, що ухвалене з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу прокуратури Вінницької області задовольнити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 листопада 2007 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на земельну ділянку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України.