Справа № 22ц-7025

Головуючий в 1 інстанції-Воробйов C.O.

Категорія - 53

Доповідач- Бабенко П.М.

РІШЕННЯ

іменем України

20 серпня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого- судді Прокопчук Л.М.,

суддів- Бабенка П.М., Жданової B.C.,

при секретарі - Петрушенко А.О.,

за участю позивача ОСОБА_3, його представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремшахтобуд» Любача В.В. на рішенн Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2009 року п цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Ремшахтобуд» пр стягнення середнього заробітку за час затримки сум, що Належать працівникові т відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 червн 2009 року частково задоволені вимоги позивача.Стягнуто з відповідача на користь позивач середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 11 235, 64 грн. Стягнуто відповідача на користь держави судовий збір в сумі 112, 36 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати вказане рішення суд в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та ухвалити нове рішенн: яким відмовити позивачеві в задоволенні позову, посилаючись на те, що це рішення ухвалено порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначив, що суд надав неправильну оцінку доказам у справі, тому висновки його про, що відповідач провів з позивачем повний розрахунок 24 листопада 2008 року, а затримк розрахунку складає 17 днів, є невірними.

Крім того, суд не врахував, що відсутня вина підприємства у затримці розрахунк; оскільки в день звільнення позивач був відсутній на роботі, відповідно до ст.. 116 КЗп підприємство зобов’язано провести з ним розрахунок не пізніше другого дня після звернеш робітника, але позивач до підприємства з цією вимогою не звертався.

Також суд при стягненні суми за затримку розрахунку суд не зазначив, що вказана су стягується без утримання податків.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральн шкоди ніким із сторін не оскаржене.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, повідомлений про час та міс розгляду справи належним чином.

Позивач та його представник просили апеляційну скаргу відхилити, рішення cy залишити без змін, посилаючись на те, що ці рішення ухвалене з дотриманням но матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріа цивільної справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах апеляційн скарги апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну задовольнити, рішення су скасувати, з таких підстав:

Відповідно до вимог ст., 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах з 07.08.2007 року по 29.10.2008 року, працюючи прохідником підземним.

При звільненні відповідач не сплатив йому усі належні суми, не здійснивши повний розрахунок.

Також судом встановлено, що відповідач здійснив з позивачем повний розрахунок 24 листопада 2008 року, тобто через 17 робочих днів з дня його звільнення, яке відбулося 29 жовтня 2008 року.

Згідно із ст. ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, т о зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до вимог ст..233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду про стягнення йому заробітної плати без обмеження будь -яким строком. Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 7.09.2007 року по

29.10.2008 року.

В день звільнення позивач працював, але з ним не було проведено повний розрахунок в день звільнення.

Вбачається, що спір між сторонами виник з приводу несвоєчасної виплати сум, які належали працівникові на день звільнення.

З позовної заяви та наданих позивачем доказів, а також його пояснень в судових засіданнях, убачається, що повний розрахунок відповідач провів з ним 24 листопада 2008 року, в день, коли суми належні позивачеві на день звільнення, надійшли на його розрахунковий рахунок у банку. Тобто з цього дня у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, оскільки відповідач порушив його права і згідно закону зобов’язаний сплатити позивачеві середній заробіток за кожний день затримки розрахунку, проте відмовив позивачеві у цьому.

Але позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку 27 березня 2009 року, тобто через чотири місяці і три дні.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, доказів на поважність причин пропуску цього строку не надав, тому помилково стягнув з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку на користь позивача, не застосувавши до цих правовідносин вимоги ст.. 233 КЗпП України, порушивши при цьому норми матеріального права.

Згідно із п.п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Керуючись ст. 3ОЗ, ст. 307, п.4 ч. 1 ст. 309, ст. 313-316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремшахтобуд» задовольнити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2009 року в частині задоволення позову про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремшахтобуд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в строк два місяці з дня набрання ним законної сили.